1.1. Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів щодо недопущення захворювання птиці та людей на туберкульоз, ветеринарно-санітарних заходів у випадках прояву хвороби серед птиці у птахогосподарствах різних форм власності в т.ч. приватному секторі та оздоровлення їх від туберкульозу, використання продукції птахівництва, одержаної в неблагополучних птахогосподарствах щодо туберкульозу та є обов’язковою для виконання птахогосподарствами незалежно від форми власності і відомчого підпорядкування, громадянами, у тому числі індивідуальними підприємцями без статусу юридичної особи, діяльність яких здійснюється у сфері птахівництва.
1.2. Туберкульоз – інфекційне захворювання птиці, яке має хронічний перебіг та характеризується бактеримією, розвитком генералізованого процесу з утворенням туберкульозних гранул, з наявністю сироподібного розпаду, у паренхіматозних органах та кістковому мозку або в кишечнику.
1.3. Збудник хвороби Mycobacterium tuberculosis avium, рід Mycobacterium родина Mycobacteriaceae є тонка, вигнута паличка, має зернисту будову, характеризується поліморфізмом, може мати форму кокобактерій та коків, установлено фільтруючі форми мікобактерій. Захворювання у птиці інколи викликають і інші типи збудника хвороби: бичачий та людський.
1.4. Збудник хвороби значно стійкий до дії зовнішніх факторів. Мікобактерії зберігаються в навколишньому середовищі до 10 років, в посліді 1-3 роки, в заритих трупах – близько 12 місяців, у воді – до 7 місяців. Сонячні промені убивають мікобактерії протягом 50 хвилин, розсіяні - після 8-10 діб. При температурі 85ºС гинуть через 30 хвилин, при 100ºС - через кілька хвилин. При заморожувані зберігаються до 10 місяців. В розчинах кухонної солі (концентрація до 25%) мікобактерії туберкульозу виживають понад 6 місяців. В курячих яйцях збудник туберкульозу гине після 10 хвилинного кип’ятіння. Найбільш ефективними дезрозчинами при туберкульозі являються розчини 3% формальдегіду та 3% їдкого натрію в рівних об’ємах, 3% розчин хлораміну.
1.5. Туберкульозом хворіють всі види домашньої та дикої птиці. Найбільш чутливі до збуднику туберкульозу кури, індики, качки, лебеді, павичі та цесарки. Частіше захворює птиця віком 12 місяців і старше.
1.6. Джерелом збуднику туберкульозу є хвора птиця, трупи, інфіковані продукти птахівництва, яйця, боєнські відходи, хворі на туберкульоз люди, тварини. Факторами передачі збуднику є контаміноване мікобактеріями навколишнє середовище – грунт, водойми, приміщення, обладнання, послід, годівниці, сідала, клітки тощо. Переносниками інфекції служать гризуни, а також голуби, горобці тощо. Розповсюдженню хвороби сприяють незадовільні умови утримання, підвищена вологість в приміщеннях, скупченість, не достатня і не повноцінна годівля тощо. Зараження в природних умовах відбувається найчастіше через шлунково – кишковий тракт при поїданні інфікованого корму, води чи при клюванні загиблої від туберкульозу птиці, інколи – аерогенний, через скарифіковану шкіру та можливий трансоваріальний.
1.7. Інкубаційний період у курей коливається від 1 до 10 і більше місяців. З початку захворювання птиці спостерігають підвищення температури, малу рухливість, зниження яйценосності, загальну слабкість. Гребінь та сережки побілілі, зморщені, слизові оболонки і шкіра, бліді, жовті. Нерідко відмічають діарею, кульгавість. Хвора птиця виснажена.
При генералізованій формі відмічають значно виражену блідість, зморщування гребінця та сережок, відмову від корму, в’ялість, прогресуюче виснаження, зниження і припинення яйцекладки. Інколи у курей буває запалення плюсневого, колінного, плече-лопаткового суглобів, внаслідок чого кульгавість та відвисання крил. Птиця гине з ознаками виснаження, а також - нормально угодована. При інфікуванні птиці атиповими мікобактеріями клінічних ознак хвороби, як правило, не буває.
1.8. Розрізняють локальну, дифузну та генералізовану форму туберкульозу. При локальній формі уражені печінка або кишковик, при дифузній – кілька органів, пов’язаних між собою лімфатичними чи венозними кровоносними судинами (кишковик, брижник, печінка), при генералізованій -мікобактерії розповсюджуються по всій артеріальній системі.
В залежності від величини та кількості уражень туберкульоз птиці ділять на міліарний, вузликовий, великовогнищевий, та виразковий. Міліарний туберкульоз характеризується утворенням множинних дрібних вузликів величиною з просяне зернятко, вузликовий – вузлики більш великого розміру. При великовогнищевому туберкульозі утворюються одиночні чи множинні вузли розміром від лісового до грецького горіху. Виразковий туберкульоз супроводжується формуванням виразок на слизовій кишкового тракту, рідше шлунку чи стравоходу. Перебіг туберкульозу може бути без виражених патологічних змін чи з утворенням дрібних вузликів у області іліоцекального клапану.
Трупи птиці, яка загинула від туберкульозу, в більшості випадків виснажені. При патолого – анатомічному розтині в паренхімі печінки, селезінки виявляють множинні вогнища сіро – жовтого чи синьо – білого кольору різного розміру. Інколи туберкульозні вогнища групуються в конгломерати – вузли, оточені щільною сполучнотканинною капсулою сіруватого кольору різної товщини, нерідко просякнутою солями вапна. При розтині кишечнику, переважно у відділі товстих кишок, в слизовій оболонці виявляють дрібні жовтуваті вузлики, що заглибилися у підслизову і серозну оболонки. Не рідко спостерігають туберкули у легенях та плеврі. У таких випадках у плевральній порожнині знаходиться серозно - фібринозний ексудат і некротичні маси, які попали у порожнину через свищі із туберкульозних вузлів. Часто зустрічаються ураження кісткового мозку, які характеризуються утворенням дрібних сіруватих вогнищ. Інколи спостерігається туберкульоз кісткового мозку при відсутності помітних змін у інших органах. При ураженні суглобів порожнини заповнені сухою сироподібною масою.