АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гігієна праці при роботі з пестицидами( види пестицидів, особливості дії та способів застосування, заходи безпеки та профілактики захворювань)

Пестициди – хімічні речовини, які використовують для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, бурянами, шкідниками зерна і зерно продуктів, деревини, вовни, шкіри, виробів з бавовни, з ектопаразитами свійських тварин, з переносниками захворювань людини і тварин. Групи пестицидів за їхнім призначенням 1. Акарициди – препарати для знищення кліщів 2. Бактерициди – для боротьби із збудниками бактеріальних захворювань рослин 3. Гербіциди – для знищення бурянів 4. Дефоліанти – для усунення листя 5. Зооциди – для боротьби з гризунами 6. Інсектициди- для знищення комах 7. Нематоциди – для знищення нематод 8. Репеленти – для відлякування комах 9. Фунгіциди – для боротьби із збудниками грибкових захворювань рослин 10. Овоциди – для знищення яєць комах. Класифікація пестицидів за шкірно-резорбтивною дією: 1. Різко виражена дія – ЛД 50 менше ніж 300 мг/кг, шкірно-оральний коефіцієнт менше 1 2. Виражена – ЛД50 300-1000 мг/кг, шкірно-оральний коефіцієнт 1-3. 3. Слабко виражена ЛД 50 понад 1000 мкг, шкірно-оральний коефіцієнт понад 3. Шкірно- оральний коефіцієнт це відношення ЛД 50, визначеної при нанесенні речовини на шкіру і ЛД 50 при введенні в шлунок. Як пестициди застосовують такі хімічні сполуки фосфорорганічні, хлорорганічні, ртутьорганічні, препарати арсену, міді, похідні карбамінової, тіо-ідитіокарбамінової кислот, похідні масляної, похідні сечовини, фенолу, алкалоїди, препарати сірки. Усі пестициди можуть спричинити гострі і хронічні отруєння, тому препарати які використовуються в с/г мають бути малотоксичними для теплотворних тварин і людини. Не можна застосовувати стійкі речовини, які не розкладаються в природніх умовах на нетоксичні компоненти впродовж 2 років. Заборонено препарати з різко вираженою кумуляцією та препарати що можуть спричинити канцерогенну, мутагенну, ембріотоксичну та алергійну дію. Отрутохімікати проникають в організм в умовах виробництва через ВДШ, травний канал, шкіру і слизові оболонки. Найнебезпечнішим є інгаляційний шлях. Підвищенню проникненню отрутохімікатів через шкіру сприяє підвищення температури і вологості шкіри, порушення її цілісності, мацерація, фізичне напруження. Попадаючи в печінку через ворітну вену отрутохімікати частково знешкоджуються і затримуються. Шляхи виведення – нирки, кишки (легені, сальні, потові залози шкіри, грудна залоза). Фосфоорганічні пестициди пригнічують активність ферменту холін естерази в крові і тканинах, підвищується вміст АХ, що і зумовлює розвиток отруєння – порушення з боку ЦНС, ССС і мязевої систем, травного каналу. Хлорорганічні сполуки затримуються в нервовій тканині і ліпоїдах паренхіматозних органах, порушуючи в них процеси оксидації та фосфорилювання. Ртутьорганічні сполуки накопичуються в головному та спинному мозку, легенях, печінці, нирках, шлунку, кістках, кістковому мозку. Вони дуже токсичні, зв’язують сульфгідрильні групи білків ферментів, пригнічуючи їхню функцію. При використанні отрутохімікатів робітники повинні працювати у спецодязі і користуватися засобами індивідуального захисту (протипиловий комбінезон, респіратор, протипилові окуляри). Удосконалення і впровадження механізації навантажувально-розвантажувальних робіт. Встановлення контролю за дотриманням нормативів рівня пестицидів в навколишньому середовищі та за режимом праці. Особливого значення слід надати професійному відбору медичним оглядам та відповідному інструктажу працівників.

Стан здоровя дітей і підлітків та фактори що його формують. Принципи комплексної оцінки стану здоровя дітей та підлітків. Групи здоровя. Методика вивчення захворюваності та функціонального стану організму учнів.

Здоровими вважаються діти з гармонійним фізичним і нервово-психічним розвитком, в яких немає захворювань та функціональних порушень в організмі. Нині прийняті наступні критерії комплексної оцінки стану здоров'я: 1. Наявність або відсутність у момент обстеження хронічних захворювань.2. Рівень функціонального стану основних систем організму.3. Ступінь опірності організму несприятливому впливу.4. Рівень досягнутого розвитку і ступінь його гармонійності.Відповідно до указаних критеріїв розроблена схема розподілу дітей за групами здоров'я.Виділяють 5 груп здоров’я:Перша група здоров’я — Здорові діти з нормальним розвитком та нормальним рівнем функцій.Друга група здоро’я — Здорові діти, що мають функціональні та деякі морфологічні відхилення, а також знижену опірність до гострих та хронічних захворювань.Третя група здоров’я — Діти, які страждають хронічними захворюваннями в стані компенсації, зі збереженням функціональних можливостей організму. Четверта група здоров’я — Діти, які страждають хронічними захворюваннями у стані субкомпенсації, зі зниженими функциональними можливостями організму. П’ята група здоров’я — Діти, які страждають хронічними захворюваннями у стані декомпенсації, зі значно зниженими функциональними можливостями організму. Розподіл дітей за групами здоров'я дозволяє виявити осіб, що мають фактори ризику щодо розвитку патологічних зрушень, дітей з початковими формами захворювань та функціональними відхиленнями і розробити комплекс заходів з охорони та зміцнення їх здоров'я, профілактики хронічних захворювань. В першу чергу, це стосується дітей та підлітків, які відносяться до другої групи здоров'я (діти — реконвалісценти, а також діти, які часто і тривало хворіють, з загальною затримкою і дисгармонійністю фізичного розвитку як за рахунок надлишкової маси тіла, так і за рахунок її дефіциту без ендокринної патології, з порушеннями постави, плоскостопістю, з функціональними зрушеннями збоку серцево—судинної системи, міопією, карієсом, гіпертрофією піднебінних мигдаликів II ступеня, алергічними реакціями, збільшенням щитоподібної залози I і II ступенів, астенічним синдромом тощо). Про ступінь опірності (резистентності) організму судять за даними щодо кількості гострих захворювань та загострень хронічних хвороб протягом минулого року, а також за показниками стану неспецифічної резистентності (вміст Х—хроматину і гетерохроматину в епітелії слизової щоки, глікогену в нейтрофілах, активність лугової і кислої фосфотаз в нейтрофілах, дегідрогенази і сукцинатдегідрогенази в лімфоцитах, лізоциму і лактатдегідрпогенази в слині, ступінь бактерицидності шкіри).Оцінка функціонального стану систем організму проводиться з використанням клінічних методів, а також за допомогою функціональних проб (проби Мартіне, Штанге—Генга, Летунова, РWС₁₇₀).Визначення групи для проведення фізичного виховання здійснюється згідно з даними поглибленого медичного огляду.У середній школі дітей та підлітків прийнято поділяти на три групи фізичного виховання. До основної групи фізичного виховання відносять дітей та підлітків, які не мають відхилень у стані здоров’я або мають незначні відхилення та достатню фізичну підготовленість. Заняття з фізичної культури серед учнів, що належать до основніої групи, проводяться згідно з навчальними програмами з предмету в повному обсязі, а здача контрольних нормативів здійснюється з диференційованою оцінкою.До підготовчої групи відносять дітей та підлітків, які мають відхилення у стані здоров’я та достатньо фізично підготовлені, а також дітей реконвалістентів. Заняття з фізичної культури серед учнів, що належать до підготовчої групи, проводяться згідно з навчальними програмами з обов’язковим дотриманням принципів поступовості та наступності.

Закономірності росту і розвитку дітей і підлітків. Показники фізичного розвитку дітей і підлітків, правила антропометрії, таблиці стандартів фізичного розвитку. Психічний розвиток дітей і підлітків, його етапи, закономірність Фізичний розвиток дітей та підлітків оцінюють на підставі визначення соматоскопічних (антропоскопічних), соматометричних (антропометричних) та фізіометричних показників з їх подальшим вивченням за допомогою методу сигмальних відхилень, за шкалами регресії, комплексного та центильного методів.До соматоскопічних показників відносять стан шкіряних покривів та слизових оболонок, ступінь жировідкладання, характеристики опорно—рухового апарату (кістяк, форма грудної клітки, хребта, ніг та стоп), ознаки статевого дозрівання (оволосіння під пахвами та на лобку, розвиток молочних залоз у дівчат, оволосіння на обличчі, розвиток щитовидного хряща гортані, мутація голосу у юнаків), до соматометричних — довжину і масу тіла, обвід грудної клітки та інші обводи (обводи голови, плеча, стегна тощо), до фізіометричних — м’язову силу, життєву ємкість легень, станову силу та ін.Для визначення довжини тіла у положенні стоячи та сидячи використовують дерев’яним ростомір, який являє собою стояк завдовжки 2 м, закріплений на підставці розміром 70 x 45 см, з відкидною лавкою на висоті 40 см, що призначена для вимірю­вання росту сидячи. На стояку нанесено дві колонки сантиметро­вих поділок. Відлік за першої з них починається від підставки, відлік за другої - від відкидної лавки. На стояку закріплена пересувна муфта з горизон­тальною планшеткою, яку під час дослідження опускають до контакту з тім’яною кісткою обстежуваного.Провідними соматометричними показниками вважають довжину і масу тіла, обвід грудної клітки та інші обводи (обводи голови, плеча, стегна тощо), які визначають на підставі використання спеціальних антпропометричних точокУ разі вимірювання довжини тіла стоячи обстежуваний має стати струнко спи­ною до планки, тримаючи п’ятки разом, носки нарізно та торкаючись її трьома точками - п’ятками, сідницями і міжлопатковою ділян­кою. Голова обстежуваного повинна бути в такому положенні, щоб лінія, якам з’єднує нижній край очної ямки та верхній край козелка вуха була паралельною підлозі. Для вимірювання маси тіла слід використовувати медичні ваги. Обвід грудної кліт­ки вимірюють сантиметровою стрічкою у стані спокою, максимального вдиху та максимального видиху (стріч­ка спереду повинна проходити по ниж­ньому краю соскового кільця у хлоп­чиків і вздовж четвертого ребра у дів­чаток, ззаду - по нижньому краю лопа­ток при опущених руках).Для визначення життєвої ємності легень використовують водяний або пневматичний спірометр, для визначення м’язової сили рук – кистьовий динамометр, для визначення станової сили - становий динамометр. Причому у будь-якому разі у ході дослідження реєструють максимальний результат.Оцінку фізичного розвитку проводять на підставі зіставлення індивідуальних даних з регіональними стандартами фізичного розвитку, тобто з середніми нормативними значеннями для кожної окремої віково–статевої групи, які відображують рівень фізичного розвитку дітей і підлітків, що мешкають у подібних умовах перебування. Метод сигмальних відхилень з графічним зображенням профілю фізичного розвитку передбачає порівняння кожної індивідуальної ознаки з середньозваженою арифметичною величиною для цієї ознаки при певному віці, що дозволяє визначити її фактичне відхилення від нормативних значень.Далі шляхом ділення фактичного відхилення на величину середнього квадратичного відхилення знаходять сигмальне відхилення (s), що і надає інформацію про те, на яку величину сигм у більшу або меншу сторону відрізняються показники дитини, котра досліджується, від середніх показників, властивих даному віково—статевому періодові.Відхилення у межах від -1s до +1s вважають середнім розвитком ознаки, що досліджується, від -1s до -2s — розвитком нижче середнього, від -2s та нижче — низьким, від +1s до +2s — вище середнього, від +2s та вище — високим.Для побудови профілю фізичного розвитку на однаковій відстані одне від одного проводять горизонтальні лінії, кількість яких зумовлюється числом ознак, що підлягають оцінці, і на кожній з них відкладають значення отриманих відхилень, котрі з’єднують прямими лініями. Метод сигмальних відхилень дозволяє визначити ступінь розвитку кожної окремої ознаки фізичного розвитку та його пропорційність, відомості про яку надає саме профіль. Якщо величини відхилень укладаються в одну сигму — розвиток вважається пропорційним, якщо не укладаються — непропорційним Комплексний метод оцінки фізичного розвитку дозволяє урахувати як особливості морфофункціонального стану організма, так і відповідність рівня його біологічного розвитку календарному вікові. Рівень фізичного розвитку оцінюють за:1. ростом, визначається за допомогою шкал регресії або у випадку їх відсутності за методом сигмальних відхилень. Як і в попередньому випадку існують 5 оцінок фізичного розвитку за ростом: високий, вище середнього, середній, нижче середнього, низький. Середню зважену величину кожного показника фізичного розвитку знаходять у таб 2гармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відрізняються від нормативних значень у межах від М -1s_R до +1s_R та функціональні показники характеризуються відхиленнями від М -1s і вище.3. дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відстають від М -1s_R до -2s_R або випереджають за рахунок жировідкладень від М +1s_R до +2s_R та функціональні показники знаходяться у межах від М -1s до -2s;4. різко дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відстають від М -2s_R і нижче або випереджають за рахунок надлишкових жировідкладень від М +2s_R і більше, функціональні показники характеризуються відхиленнями від М -2s і нижче.Індивідуальну оцінку морфофункціональних показників проводять за одновимірними оціночними шкалами, що включають у свою структуру розмах коливань (максимальне та мінімальне значення), центральну тенденцію (медіану упорядкованого ряду) та 8 центильних інтервалів і дозволяють визначити як окремі характеристики розвитку соматометричних ознак, так і, ураховуючи той факт, 4—й та 5—й інтервали номограми характеризують гармонійний фізичний розвиток, 3—й та 6—й інтервали — дисгармонійний, 1—й та 2—й і 7—й та 8—й — різко дисгармонійний за рахунок дефіциту або надлишку маси тіла, ступінь гармонійності фізичного розвитку. Особливості анатомічного та псифізіологічного розвитку дітей в різні вікові періоди.Виділяють основні періоди психічного розвитку: ранній (від народження до трьох років) дошкільний вік (з трьох до семи), молодший шкільний вік (з семи до 10 років), середній шкільний або підлітковий (від 10 до 15 років), старший шкільний або юнацький вік (від 15 до досягнення зрілості).Процеси росту і розвитку відбуваються в окремі вікові періоди нерівномірно та неоднаково. Кожна система органів має лише їй притаманні закономірності. Ріст і розвиток окремих органів та систем організму тісно пов’язані і їхня діяльність скеровується ЦНС.Ріст дітей зумовлений спадковими чинниками, а ступінь та особливості його залежать від соціальних умов життя.Протягом перших років життя вдосконалюється діяльність ЦНС. Морфологічний та функціональний стан головного мозку значно змінюється. Значно зростає вага тіла дитини особливо протягом першого року. Розвиваються органи дихання та кровообігу. Спостерігається швидке утворення умовних рефлексів: зокрема в першу чергу – вестибулярний умовний рефлекс, зоровий і шкірно-тактильний рефлекси, продовжується адаптація до навколишнього середовища. Зменшується поступово тривалість сну та втрачається пасивний материнський імунітет.Для дошкільного віку характерним є сповільнення росту та процесів окостеніння, удосконалюється діяльність серцево-судинної системи. Завершується формування мови, інтенсивно розвивається зір, слух, пришвидшуються процеси терморегуляції. Процеси збудження переважають над процесами гальмування. Інтенсивно формується друга сигнальна система.У шкільний період (7 років) завершується збільшення маси тканини мозку, зростає гальмівний контроль. Ці процеси врівноважуються у 12 років. У дітей 7-10 років основні властивості нервової системи за своїми характеристиками наближаються до властивостей нервової системи дорослих, хоча і є ще нестійкими. Розвиваються статичні і динамічні функції хребта, вдосконалюється руховий аналізатор, рухи стають координованими.Середній та старший шкільний вік характеризується загальною перебудовою організму, що зумовлено статевим дозріванням. Активація залоз внутрішньої секреції спричиняє значне прискорення фізичного та фізіологічного розвитку. Відмічається неврівноваженість нервово-психічних процесів, змінюється рівновага між 1-ю та 2-ою сигнальними системами, серцево-судинна система відстає від росту тіла, що зумовлює підвищену втомлюваність. Відбувається статеве дозрівання, яке супроводжується лабільністю психіки, вегетативної нервової системи. Інтенсифікуються процеси кіркової діяльності, окостеніння, розвитку скелетної мускулатури. Ріст легенів зумовлює збільшення ЖЕЛ. Різко помітною стає статева різниця між дівчатками та юнаками, що проявляється у різних темпах росту, фізичному розвитку специфіці обмінних процесів тощо.В ході практичного заняття студенти засвоюють провідні медичні, фізіологічні та психологічні критерії оцінки розвитку дитини, яка поступає у школу, здійснюють гігієнічну оцінку функціональної готовності дітей до вступу в школу, розв'язують ситуаційні задачі за темою заняття.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 631 | Нарушение авторских прав