АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Вентиляція легень

Лекція №9 з фізіології

На тему: «Фізіологія дихання»

Загальне поняття процесу дихання

Людина, як і всі високоорганізовані істоти, має потребу в постійному поступленні до тканин організму кисню для окислення поживних речовин, в результаті чого виділяється енергія, необхідна для забезпечення життєдіяльності організму, а також утворюються вуглекислий газ і вода.

Дихання – синонім і невід’ємна ознака життя. Древні римляни стверджували: «Доки дихаю – надіюсь», а греки називали атмосферу «пасовищем життя». Людина за день з’їдає приблизно 1,24 кг їжі, випиває близько 2 л води, а вдихає понад 9 кг повітря (10 000 л).

Дихання – сукупність процесів, що забезпечують споживання організмом О₂ та виведення СО₂. У спокої організмом споживається за 1 хв 250-300 мл О₂, а виділяє-ться 200-250 мл СО₂. При значному фізичному навантаженні споживання О₂ значно зростає і максимальне споживання кисню (МСК) у тренованих людей сягає 6-7 л/хв.

Дихання забезпечує перенесення О₂ з атмосферного повітря до тканин, а у зворотному напрямку виведення СО₂ від тканин в атмосферу. Розрізняють наступні його етапи:

1) Вентиляція (зовнішнє дихання) – обмін газів між атмосферою та альвеолами.

2) Дифузія - обмін газів між альвеолами та кров’ю легеневих капілярів.

3) Транспорт газів кров’ю – процес перенесення О₂ від легень до тканин і СО₂ від тканин до легень.

4) Обмін О₂ і СО₂ між кров’ю капілярів і клітинами тканин організму.

5) Внутрішнє, або тканинне, дихання – процес перетворення кисню у мітохондріях клітин.

Вентиляція легень

Вентиляція легень здійснюється завдяки зміні об’єму грудної клітки та супутній зміні об’єму легень. Під час вдиху об’єм грудної клітки збільшується, а під час видиху – зменшується. У дихальних рухах приймають участь:

1. Дихальні шляхи, які за своїми властивостями здатні злегка розширюватися або звужуватися. Вони створюють потік повітря. До них належать: ніс з його порожнинами, носоглотка, гортань, трахея, бронхи і бронхіоли. До легень відносяться бронхіоли та альвеолярні мішечки, а також артерії, вени і капіляри малого кола кровообігу, які розташовані у паренхімі легеневої тканини. До кістково-м’язових елементів системи дихання відносяться ребра, міжреберні м’язи, діафрагма, допоміжні дихальні м’язи. Носова порожнина вистелена багатою на судини слизовою. Там повітря зігрівається, зволожується і фільтрується. Нюхові рецептори знаходяться у верхніх носових ходах. Носові ходи відкриваються у носоглотку, яка переходить у гортань, за якою слідує трахея. Трахея опускається у грудну клітку і ділиться там на правий та лівий бронх.

Встановлено, що дихальні шляхи від трахеї до альвеол галузяться 23 рази. Перші 16 «поколінь» дихальних шляхів – бронхи і бронхіоли – виконують провідникову функцію. «Покоління» 17-22 – респіраторні бронхіоли та альвеолярні ходи – становлять перехідну (транзиторну) зону, і лише 23-є «покоління» є респіраторною зоною і цілком складається з альвеолярних мішечків з альвеолами.

20 – носова порожнина, 10 – легені,

3 – носоглотка, 13 – плевра,

18 – гортань, 9 – міжреберні м’язи,

17 – трахея, 12 – діафрагма,

16, 15 – бронхи, 11 – м’язи живота.

Загальна площа поперечного пе-рерізу дихальних шляхів по мірі розга-луження збільшується у 4,5 тис. р. Правий бронх зазвичай коротший та ширший лівого.

Еластична легенева тканина, яка здатна розтягуватися. ЇЇ респіраторний відділ представлений альвеолами. У них містяться альвеолоцити трьох видів. Одні з них продукують речовину сурфактант, яка вистилає альвеоли і зменшує їх поверхневий натяг, очищує повітря, що вдихається, зменшує виділення через дихальні шляхи вологи. Загальна площа альвеол досягає 80-90 м², що приблизно в 50 разів перевищує площу тіла людини.

2. Грудна клітка, яка складається з ребер і хрящів, прикріплених до грудини спереду та до хребта ззаду. Грудна клітка завдяки наявності еластичних зв’язок і м’язів є рухомим органом, тобто ребра і діафрагма можуть підніматися та опускатися. За рахунок великої кількості еластичної тканини легені, маючи здатність до значного розтягнення, пасивно змінюють свою конфігурацію при зміні стану грудної клітки.

Мал.2. Альвеоли 3. Дихальні м’язи поділяються на інспіраторні (м’язи вдиху) та експіраторні (м’язи видиху). Інспіраторні м’язи поділяються на основні, які забезпечують дихання у спокої, та допоміжні, що включаються при форсованому диханні, наприклад, у горах, при бронхіальній астмі тощо. До основних інспіраторних м’язів належать діафрагма, зовнішні міжреберні та міжхрящові м’язи, а до допоміжних – великі і малі грудні, драбинчасті, трапецієподібні, грудиноключичнососкові.

Вони включаються у процес дихання при значних збільшеннях об’ємів вентиляції, наприклад, у альпіністів при сходженні в гори на значні висоти, при дихальній недостатності, коли в процес дихання включаються майже всі м’язи тулуба. До експіраторних м’язів належать внутрішні міжреберні м’язи та м’язи

живота, що стискають органи черевної порожнини і посилюють підняття діафрагми.

Існує два механізми зміни об’єму грудної клітки: підняття та опускання ребер та рух купола діафрагми. У спокійних умовах рух грудної клітки на 80% забезпечує діафрагма. При вдиху купол діафрагми опускається, а зовнішні міжреберні м’язи піднімають ребра. При цьому верхні відділи грудної клітки розширюються у перед-ньозадньому, а нижні у бокових напрямках. Легені також розширюються. У них вхо-дить повітря. Опускання діафрагми на 1 см забезпечує поступлення у легені 200-300 мл повітря. У нормі в легені заходить 500-600 мл повітря. У тренованих спортсменів при глибокому диханні діафрагма може опускатися на 10-12 см.

Отже, вдих завдяки скороченню дихальних м’язів є процесом активним.Видих, за умови спокійного дихання, є пасивним, так як дихальні м’язи припиняють скорочуватися, розслаблюються, грудна клітка повертається на попереднє місце, легені спадаються і виштовхують повітря. Якщо виникають умови, що утруднюють видих (спазм гладких м’язів бронхів при бронхіальній астмі), тоді включаються в роботу експіраторні дихальні м’язи.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 947 | Нарушение авторских прав