АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Підготовка хворого до рентгенологічного обстеження

Рентгенологічні методи дослідження часто застосовують для діагнос­тики захворювань органів дихання. Найчастіше призначають оглядову рентгеноскопію органів грудної клітки. Обстеження не потребує спеціаль­ної підготовки хворого, за необхідності може проводитись у будь-який час. В стаціонарі медична сестра перевіряє чи є в історії хвороби направлення на обстеження, записане лікуючим лікарем і супроводжує чи транспортує

хворого у рентгенкабінет. Допомагає хворому звільнити від одягу грудну клітку і зайняти місце за екраном рентгенівського апарата. Обстеження проводять в прямій проекції, в якій вивчають легеневі поля, структуру ко­ренів легень, рухомість діафрагми, стан реберних синусів. Хворий повер­тається у відділення. Медична сестра контролює повернення у відділення історії хвороби із записом результатів обстеження.

Рентгенографія найчастіше проводиться у декількох проекціях: прямій, боковій (правій чи лівій) і в одній із косих. Метод дозволяє виявити дрібні деталі, об'єктивізує виявлені зміни, що є важливими при динамічному спос­тереженні за хворим. Порівняно з рентгеноскопією метод дає менше про­меневе навантаження. За необхідності обстеження може бути проведене безпосередньо у палаті (за наявності пересувного рентгенівського апара­та). Для запису результатів обстеження медична сестра повинна при пере­дачі чергування зазначити про необхідність направити наступного дня істо­рію хвороби в рентгенівське відділення.

Томографія дозволяє виявити зображення окремих шарів досліджува­ного органа, розташованих на певній глибині. Обстеження не потребує спеці­альної підготовки хворого.

Збір мокротиння для бактеріологічного дослідження

Зазвичай збирають ранню порцію мокротиння. Звечора медична сест­ра отримує з бактеріологічної лабораторії стерильний посуд (чашки Петрі або плювальниці з кришкою) і оформляє направлення в лабораторію, в яко­му вказує назву лабораторії, профіль відділення, прізвище і ініціали хворо­го, матеріал, який направляється на дослідження і його мету (бактеріоско­пія, бактеріологічний посів з визначенням чутливості збудника до антибіо­тиків), дату, підпис медичної сестри. Посудину з направленням залишають біля хворого і навчають його правил збору мокротиння. Вранці хворий по­винен провести гігієнічний туалет ротової порожнини: почистити зуби і сполоснути рот перевареною водою. Знявши кришку, не торкаючись її внут­рішньої поверхні, підняти до рота відкриту посудину (не торкаючись її губа­ми) і відкашляти в неї мокротиння. Закрити кришкою посудину і передати її медичній сестрі. Мокротиння можна зберігати не більше 1-2 год в холодиль­нику при температурі +4°С, тому бажано якомога швидше відправити ма­теріал на дослідження в бактеріологічну лабораторію.

3.1.3.1. Гострий бронхіт (ГБ)

Гострий бронхіт - запалення бронхів, яке проявляється набряком сли­зової оболонки, утворенням запального ексудату в просвіті бронхів і суп­роводжується кашлем.

Гострий бронхіт часте захворювання органів дихання. На його часто­ту впливають епідемічні спалахи грипу та респіраторно-вірусних інфекцій, кліматичні та виробничі чинники. Половина хворих не звертається за ме­дичною допомогою, тобто, зберігає працездатність.

ЧИННИКИ:

- інфекційні (віруси, мікроорганізми);

- механічні і хімічні подразники;

- алергічні впливи.
СПРИЯЮЧІ ЧИННИКИ:

- переохолодження, підвищена вологість;

- утруднення носового дихання;

- цигарковий дим;

- вогнищева інфекція носоглотки.

Слизова оболонка бронхів при гострих бронхітах набрякає, в просвіт бронхів виділяється слиз. Ексудат спочатку має серозний характер, а зго­дом стає слизово-гнійним.

КЛІНІКА

В типових випадках захворюванню передують ознаки респіраторно-вірусних інфекцій. Першим проявом ГБ є кашель, подразнюючий, непро­дуктивний або із незначною кількістю тяжковідділюваного мокротиння, що супроводжується відчуттям першіння в горлі І у верхній частині загруд-нинної ділянки. Через декілька днів мокротиння виділяється більше. Може виявитися охриплість голосу, задишка при фізичному навантаженні.

При розповсюдженні інфекції вниз бронхіальним деревом можуть ви­являтися ознаки інтоксикації: субфебрильна температура, пітливість, зни­жена працездатність, нездужання, відчуття слабості.

При об'єктивному обстеженні загальний стан хворого задовільний. Огляд, пальпація і перкусія грудної клітки не виявляють змін. При аускультації жорстке везикулярне дихання з подовженим видихом і сухі свистячі хрипи високого тембру, рідше вологі незвучні хрипи, що зникають при покашлюванні.

ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ СИНДРОМИ:

- мукоциліарна недостатність (непродуктивний кашель);

- обструкція бронхіального дерева (задишка);

- інтоксикація.

В аналізі крові помірний лейкоцитоз, незначне прискорення ШОЕ. При рентгенологічному обстеженні змін не виявляють.

ПЕРЕБІГ

Зазвичай легкий з поступовим полегшенням і припиненням кашлю про­тягом 1-2 тижнів, нормалізується температура і покращується самопочут­тя. Затяжний перебіг ГБ частіше виявляється при вірусно-бактеріальній інфекції та при попередньому ураженні бронхів.

УСКЛАДНЕННЯ

Перехід у хронічний бронхіт чи пневмонію.

ОЦІНКА СТАНУ ХВОРОГО

Проводять на основі клінічних і лабораторних даних. Формулюють наявні та потенційні проблеми і розробляють план сестринського догляду залежно від переважання клінічних синдромів. Аналізують план лікарсь­ких призначень і виконують необхідні втручання. *

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 855 | Нарушение авторских прав