АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Фізичні методи обстеження.

Прочитайте:
  1. I. Организационно-методический раздел
  2. II.Методи діагностики інфекції під час вагітності
  3. III. Учебно-методическое и информационное обеспечение лекционных занятий
  4. III. Хімічні методи.
  5. IV. Методические указания студентам по подготовке к занятию
  6. V. Матеріали методичного забезпечення заняття
  7. V. Методика проведения занятий
  8. V. Методичне забезпечення
  9. V. Организационно-методический раздел по курсу лекций
  10. V. Учебно-методическое и информационное обеспечение дисциплины

МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЗАХВОРЮВІАННЯМИ

ОРГАНІВ ДИХАННЯ.

План лекції:

1. Основні скарги та симптоми захворювань органів дихання. (α II)

2. Огляд пацієнтів (нормальні та патологічні форми грудної клітки, участь в акті дихання). Патологічні зміни, які можна виявити під час пальпації грудної клітки. (α II)

3. Топографічна перкусія легень: нормальні та патологічні показники меж легень, екскурсія легеневого краю. (α II)

4. Порівняльна перкусія легень: нормальні та патологічні звуки. (α II)

5. Аускультація легень: нормальні та патологічні показники аускультації. (α II)

6. Методи додаткових обстежень (лабораторні, інструментальні, функціональної діагностики) та їх діагностичне значення. (α II)

1. Загальні висновки по основним розділам лекції.

2. Усний інструктаж по самопідготовці за темою лекції.

Основні симптоми захворювань органі дихання:

1. Задишка - порушення частоти, глибини або ритму дихання. Суб’єктивно відчувається нестача повітря. Якщо більш утруднений вдих – інспіраторна, яка виникає внаслідок звуження просвіту гортані, трахеї, бронхів сторонніми тілами, набряком, пухлинами). Якщо ж більш утруднений видих – експіраторна задишка. Якщо утруднені і вдих і видих – змішана задишка. Задишка може бути:

· суб’єктивною;

· об’єктивною;

· фізіологічною;

· патологічною.

Напади інтенсивної задишки, які виникають раптово, називають ядухою.

2. Кашель – складний рефлекторно-захисний акт, який виникає внаслідок потрапляння у дихальні шляхи сторонніх тіл та скупчення там секрету (харкотиння, слиз, кров).За характером кашель може бути:

· сухим (непродуктивним) – без харкотиння;

· вологим (продуктивним) з виділенням різної кількості і якості харкотиння.

Кількість харкотиння залежить від характеру захворювання (від15-20мл до 2л.). По складу харкотиння може бути:

· слизовим;

· серозним;

· гнійним;

· змішаним.

По тривалості:

· постійним (частіше при хронічних захворюваннях);

· періодичним (в певний період доби);

· нападоподібний.

По силі:

· сильний;

· поверхневий (покашлювання);

· глибокий.

3. Кровохаркання і легенева кровотеча – поява в харкотинні прожилок крові або поява свіжої крові при кашлі.

4. Біль у ділянці грудної клітки. Частіше пов’язана з ураженням плеври (багата на нервові закінчення), а також захворювань легень (рак, інфаркт, плевропневмонія, туберкульоз легень), у процесі розвитку яких у запальний процес втягується плевра. Плевральний біль з’являється під час кашлю і глибокого дихання.

 

Фізичні методи обстеження.

Огляд. Колір шкіри - можливий ціаноз (ознака розвитку дихальної недостатності), ціаноз з гіперемією (крупозна пневмонія). Іноді хворі набувають вимушеного положення. У пацієнтів з хронічними гнійними захворюваннями спостерігається зміна кінцевих фаланг пальців у вигляді «барабанних паличок» і нігтів у вигляді «годинникових скелець». При огляді грудної клітки визначають її форму, симетричність, розташування ключиць і лопаток. За своєю формою грудна клітка може бути нормальною або патологічною. До нормальних форм грудної клітки відносять:

· нормостенічну;

· астенічну;

· гіперстенічну.

До патологічних форм грудної клітки відносять:

· емфізематозну (діжкоподібна) – спостерігається в тих випадках, коли легені тривалий час перебувають в такому стані, як під час глибокого вдиху.

· паралітичну (нагадують астенічну) – до розвитку такої форми приводять значне рубцювання легеневої тканини або зморщування листків плеври.

Зміни форми грудної клітки іноді спостерігаються при захворюваннях хребта – лійкоподібна, рахітична і човноподібна форми грудної клітки.

При огляді звертають увагу на симетричність участі обох половин грудної клітки в акті дихання, патологічні западання і випинання, тип дихання, частоту та ритм дихання (грудний, черевний, змішаний).

Пальпація. Методом пальпації можна виявити болючі ділянки, визначити еластичність (резистентність) грудної клітки, визначити зміни голосового тремтіння. Голосове тремтіння – відчуття коливання грудної клітки внаслідок вібрації голосу. У патологічних умовах голосове тремтіння може бути ослабленим, відсутнім, посиленим. Ослаблене голосове тремтіння відзначається в разі закриття бронху, стовщення листків плеври, скупчення рідини або повітря в плевральній порожнині. За наявності значних перешкод – відсутнє. Посилення – спостерігається під час ущільнення легеневої тканини.

Перкусія. Застосовують порівняльну і топографічну перкусію. Вистукування проводять в положенні пацієнт стоячи або сидячи, у тяжкохворих – лежачи. Порівняльна перкусія легень допомагає виявити патологічні зміни в легенях і плевральній порожнині шляхом порівняння на симетричних ділянках. Для цього застосовують гучну перкусію. Перкуторні удари повинні бути однакової сили. У здорових людей на симетричних ділянках визначають ясний легеневий звук (голосний, довгий, низький). Залежно від патологічних змін в легенях і плевральній порожнині можливі виявлення наступних змін перкуторного звуку:

· Притуплений (вкорочений) – запалення, спадання легеневої тканини (ателектаз), скупчення невеликої кількості рідини в плевральній порожнині.

· Тупий (стегновий) – при великій площі ущільнення легеневої тканини або великій кількості рідини в плевральній порожнині – тихий, короткий, високий.

· Тимпанічний – над порожниною в легеневій тканині, скупчення великої кількості повітря в плевральній порожнині (пневмоторакс).

· Коробковий (голосний з тимпанічним тембром низької тональності) – при збільшеній повітряності легень (емфізема).

Топографічну перкусію застосовують для визначення верхніх та нижніх меж легень і рухомості нижніх країв легень. Для визначення меж легень слід перкутувати тихо. При проведенні топографічної перкусії дотримуються певних правил:

1. палець-плесиметр повинен лежати паралельно до межі, яку визначають;

2. перкусію проводять у напрямку від ясного легеневого звуку до тупого.

Межі легень, особливо нижні можуть змінюватися у фізіологічних (вагітність) та патологічних (емфізема) умовах Зменшення екскурсії легеневих країв спостерігають у разі емфіземи, відсутність екскурсії - при значному скупченні рідини або повітря.

Аускультація. Під час вислуховування легень відзначають наявність дихальних шумів, які поділяються на основні (везикулярне і бронхіальне), або додаткові (хрипи, крепітація, шум тертя плеври). Вислуховування проводять на симетричних ділянках. Основні шуми - під час дихання середньої глибини носом, побічні – підчас глибокого дихання відкритим ротом. У здорових людей вислуховують везикулярне дихання, яке утворюється в альвеолах унаслідок коливання їх еластичних стінок – м’який, «дмухаючий», впродовж всього вдиху і в початковій третині видиху, нагадує промовляння букви «Ф». Везикулярне дихання може бути ослабленим або посиленим.

 

 

Ослаблене везикулярне дихання може бути:

· фізіологічним – у разі ожиріння та надмірного розвитку м’язів;

· патологічним – у разі збільшення повітряності легень (емфізема), плевральних спайок, початкової стадії запалення легеневої тканини, наявності в плевральній порожнині невеликої кількості рідини.

Посилене везикулярне дихання з чітким видихом може бути:

· фізіологічним – у разі тонкої грудної клітки (перильне дихання у дітей);

· патологічне – у разі звуження просвіту дрібних бронхів, бронхоспазмі.

Посилене грубе везикулярне дихання (більш високе з посиленням фази вдиху і видиху) називається жорстким диханням, виникає у разі незначного ущільнення легень, різкого звуження просвіту дрібних бронхів і бронхіол.

Бронхіальне дихання утворюється в гортані під час проходження повітря через голосову щілину, голосний і тривалий під час видиху, нагадує звук, який утворюється під час вимовляння відкритим ротом букви «Х». У нормі це дихання визначається над гортанню і трахеєю. Патологічне бронхіальнедихання вислуховують над легенями в разі захворювань, які супроводяться ущільненням легеневої тканини (пневмонія, інфільтрат, інфаркт, ателектаз).

Амфоричне дихання – утворюється над великими порожнинами, які лежать поверхнево і мають сполучення із бронхом.


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 699 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)