АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Отруєння фосфорорганічними сполуками

Етіологія. Фосфорорганічні сполуки (ФОС) широко застосовуються на птахофабриках і птахофермах для дезинсекції і декаризації та для боротьби з шкідливими комахами в рослинництві.

При порушенні правил проведення цих заходів, за наявності високих залишкових кількостей цих сполук в кормах, при попаданні їх у водоймища, при обробці рослин і т.п. можуть виникати отруєння птиці.

Серед фосфорорганічних речовин розрізняють препарати: а) високотоксичні (тіофос, метафос, меркаптофос, амофос і ін.), б) середньотоксичні (хлорофос, карбофос, метилнітрофос, бутіфос, байтекс і ін.) і в) малотоксичні (тролен, фозалон). Фосфорорганічні пестициди внаслідок високої ліпідотропності можуть легко проникати в організм через травний тракт з кормом або водою, дихальні шляхи і шкіру при обробці пташників у присутності птиці.

Механізм токсичної дії. У основі токсичної дії ФОС лежить їх велика спорідненість з холінестеразами і обумовлене цим пригнічення останніх. В результаті блокування активного центру ферменту ацетилхолінестерази припиняється гідроліз (розпад) ацетилхоліну, який накопичується в надлишку і викликає важкі порушення нервової системи. ФОС пригнічують також і інші ферменти.

Клінічні ознаки. При гострому перебігові в перші 1 - 2 години спостерігають занепокоєння, загострення рефлексів, сльозо- і слинотечу, почастішання дихання і симптоми бронхоспазму, застійну гіперемію сережок і гребеня. У подальшому розвивається пригнічення, ослаблення реакції на зовнішні подразники, відмова від корму і води, часта дефекація рідкими каловими масами, порушення координації руху, парези і паралічі кінцівок, контрактура шийних м'язів. Перед смертю у птиць, що отруїлися, з'являються судоми з подальшим настанням коматозного стану. Загибель птиці настає через 1 - 3 доби від паралічу центральної нервової системи або від асфіксії в результаті спазму бронхів. Для птиці, що вижила, характерний тривалий період відновлення (30 – 50 діб).

При хронічному отруєнні внаслідок багатократних надходжень субтоксичних доз отрутохімікатів симптоми стерті: зниження апетиту, ослаблення зору, періодами занепокоєння, лякливість, судоми, порушення координації руху, пригнічення, слабкість кінцівок і мала рухливість, утруднене дихання, тривалі проноси і схуднення.

Патологоанатомічні зміни. При зовнішньому огляді трупів часто відмічають неприродне положення окремих частин тіла, особливо голови і шиї, витікання рідини з ротової, носової порожнин і очей, виражене трупне заклякання, калові маси на пір'ї навколо клоаки, синюшність сережок і гребеня. Застійні явища з крововиливами і набряком знаходять також в підшкірній клітковині, скелетних м'язах, внутрішніх органах, головному і спинному мозку, їх оболонках. Слизова оболонка травного каналу, в першу чергу дванадцятипалої кишки, в стані гострого катарального (а часто і геморагічного) запалення з множинними крововиливами і некрозами.

У печінці, окрім застійної гіперемії і зернистої дистрофії, знаходять некротичні вогнища, а в селезінці – дрібновогнищеві крововиливи і гематоми. Жовчний міхур розширений і переповнений жовчю. Серце розширене, в порожнинах кров, що погано згорнулася, коронарні судини переповнені кров'ю. Під епікардом і ендокардом крововиливи. Легені гіперемійовані і набряклі. Нирки збільшені, в'ялі, набряклі, сильно кровонаповнені, з наявністю крововиливів. Такі ж порушення кровообігу помітні в підшлунковій і зобній залозах, надниркових, сім’яниках, яєчнику і яйцепроводі. У головному і спинному мозку множинні крововиливи, набряк речовини мозку, гіперемія судин мозкових оболонок.

Таким чином, в патологоанатомічній картині при гострому отруєнні птиць фосфорорганічними отрутохімікатами найяскравіше виражені судинні розлади.

У птиць, загиблих внаслідок хронічного отруєння, постійно встановлюють виснаження, гребінь і сережки анемічні, пір'я брудне, в області голови склеєне засохлими виділеннями з дзьоба і очей, а навколо клоаки забруднене послідом. У травному каналі багато густого слизу, покриваючого набряклу слизову оболонку. У легенях і головному мозку – застійна гіперемія і набряк, в паренхіматозних органах – дистрофічні процеси, часто в поєднанні із застійними явищами.

Діагностика. Діагноз ставлять на підставі урахування анамнестичних даних, клінічної і патологоанатомічної картини, а також результатів хіміко-токсикологічних досліджень (визначення активності ацетилхолінестерази крові, виявлення ФОС в кормах, воді, у вмісті травного каналу, органах і тканинах птиці).

Диференціальна діагностика. Отруєння ФОС слід відрізняти від отруєнні фосфідом цинку, кухонною сіллю, від інфекційних хвороб (пастерельоз, хвороба Ньюкасла, грип птиці, інфекційний енцефаломієліт).

Лікування птиці при гострому отруєнні ФОС проводиться комплексним застосуванням холінолітичних препаратів з реактиваторами холінестерази. З холінолітичних препаратів застосовують атропіну сульфат внутрішньом'язово в дозі 3-5 мг/кг живої маси або тропацину сульфат 20 мг/кг; як реактиватори холінестерази використовують дипіроксим (ТМБ-4) в дозі 30 мг/кг. У практичних умовах для лікування отруєння краще готувати суміш з вказаних препаратів (рівні об'єми 10 % водного розчину тропацину і 20% розчину дипіроксиму з додаванням в цю суміш атропіну з розрахунку отримання 1,5 % розчину). Суміш вводять внутрішньом'язово в дозі 0,3 – 0,5 мл на одну птицю.

При хронічному отруєнні атропін не ефективний, рекомендується для лікування застосовувати комплекс препаратів тропацину, дипіроксиму і вітаміну В1.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 862 | Нарушение авторских прав