АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

За допомогою технік пісочної терапії

Татаринцева Т.В.,

завідувач центру моніторингу освіти

Київського обласного інституту

післядипломної освіти педагогічних кадрів

Розвиток пізнавальної сфери дітей дошкільного віку

за допомогою технік пісочної терапії

Інтеграційні процеси, які відбуваються в суспільстві, мистецтві, науці, а також в медицині та педагогіці, вплинули на виникнення граничних галузей знань: медичної психології, педагогічної психології, артпедагогіки, арт-терапії тощо. На сучасному розвитку арт-терапія все більше використовується в корекційно-розвивальному середовищі для дітей і дорослих.

Одна з технік арт-терапії – пісочна терапія – виникла в межах аналітичної терапії (засновник – К.Г. Юнг) та активно застосовується у педагогічній практиці дошкільних навчальних закладах. Саме пісочна терапія сприяє розкриттю творчих ресурсів кожної дитини, самопізнанню та особистісному зростанню.

Маргарет Ловенфельд (кінець 1920 р.) була однією з "піонерів" пісочної терапії і називала свою методику "технікою створення світу" [6]. Вона розглядала пісочну терапію як символічну гру, що створює комунікацію між свідомим і несвідомим. Покращення відбувається у процесі функціонального стану, емоційної та особистісної сфери дитини, установлення зв’язку між свідомим і несвідомим, тому саме у символічній формі можна торкнутися найглибших переживань внутрішнього світу особистості.

"Педагогічну пісочницю" (уперше термін використала Н.А. Сакович) для проведення психолого-педагогічних ігор та занять з дітьми дошкільного віку застосовували у своїй роботі практичні психологи та вихователі дошкільних навчальних закладів [16]. Заняття, які проводять з пісочницею, уможливлюють організацію навчально-виховного процесу як природнього, такого що приносить задоволення дітям і дорослим.

З метою використання унікальних можливостей піску на практиці створюється сучасна система "пісочних ігор". У цій галузі працюють сучасні вчені, психологи, педагоги Т.Д. Зінкевич-Євстігнєєва, Т.М. Грабенко, Н.А. Сакович, М.В Кисельова, Н.В. Маковецька та інші.

Загалом використання піску для відображення внутрішніх відчуттів психічного стану людини є довга історія:

– прадавні племена з піску на землі креслили захисні круги, а також створювали різні малюнки на піску, які мали свою символіку [16];

– у практиці індійців племені Навахо використовувались малюнки з піску в церемоніях для вигнання нечистої сили і прогнозування майбутнього;

– у давнину тібетські монахи, (і в наш час також) практикували створення мандал із різнокольорового піску для досягнення і вдосконалення своєї духовної гармонії. Використовується потужна медитативна якість піску, тобто під час висипання мандал з піску відбувалась медитація.

– у Китаї, Індії, Японії глечики з піском ставили біля входу у будинок. Кожен, хто входив до будинку, а також виходив, занурював свої руки в пісок, щоб очищувальній енергетичній якості, тобто вважається, що після маніпуляцій з піском негативна енергія залишається на частинках піску.

Зарубіжна історія про становлення пісочної терапії. Психолог Рут Буєр (Bowyer|, 1970|), що вивчала «техніку створення світу» М. Ловенфельд, зробила великий внесок|вклад| у розвиток пісочної терапії, звернувши особливу увагу на використання піску під час терапевтичної роботи з клієнтом. Також вона зазначала|, що конструктивне використання піску вказує|вказує| на наявність у клієнта середніх або навіть високих інтелектуальних здібностей та активну уяву [18].

Використовували «техніки створення світу» такі психологи, як Шарлота Бюхлер, Гедда Болгар і Лізелотта Фішер [18]. Вони розробили методи діагности, засновані на застосування певного набору мініатюрних фігур. У своїй практиці вони не звертали увагу на пісок та |наділяли| працювали без його використання.|

Ернест Джонс у своїх дослідженнях довів, що особливості творчої експресії дітей під час використання пісочниці підтверджують ідеї Ж. Піаже про стадії когнітивного розвитку дитини.

Пітер Томпсон вважав, що найцікавішим та ефективнішим у психотерапевтичному відношенні|ставленні| засобом|коштом| є|з'являється| пісочниця з|із| її оснащенням: пластичні матеріали (пісок і вода) дозволяють виразити найсильніші відчуття|почуття|, оскільки ці засоби можна кидати або розбризкувати, створювати з|із| вологого|вогкого| піску форми, копати його, формувати гладку поверхню [18].

Процес пісочної терапії починається тоді, коли в результаті творчого імпульсу безсвідоме людини активізується і на поверхні пісочниці з’являється пісочна композиція [7]. Кожного разу під час торкання до піску відбувається своєрідне занурення людини у її безсвідоме. Створення пісочної композиції відображає зміст психічного життя людини. Кожна пісочна картина фіксує той чи інший стан психіки, той чи інший аспект внутрішнього світу людини. Робота з піском відображає стадії психічного розвитку людини і передбачає значні експресивні можливості.

Особливості гри з піском. Як вважав Ж. Піаже (1951), гра – основний спосіб розвитку дітей дошкільного віку. К. Юнг писав, що " фантазія представляється нам як щось початкове, як останній і найсміливіший продукт поєднання|сполучення| усіх здібностей людини. Тому я вважаю|лічу| фантазію найбільш яскравим виразом|вираженням| специфічної активності нашої психіки. Вона є|з'являється| перш за все|передусім| творчою діяльністю, що дає відповіді на усі запитання, на які відповідь можлива: вона – мати всіх|усяких| можливостей |спроможностей|, і в ній життєво змагаються, нарівні з усіма психологічними протилежностями, внутрішні та зовнішні світи. Фантазія була у всі часи і постійно перебуває тим містком, який сполучає|з'єднує| несумісні вимоги об'єкту і суб'єкта, екстраверсії та інтроверсіїї|. Лише у одній фантазії обидва механізми об'єднані" [20| с. 68 ].

Гра з піском, як процес розвитку самопізнання дитини, її випадкової «самотерапії» відома з давніх часів [4]. Дійсно, коли дитина потрапляє на пляж, починає будувати цікаві замки та укріплення, виникає нестерпне бажання створити щось, чого ще у світі не було і не буде. Іноді й дорослі починають створювати з піску різноманітні фігури або засипати піском своє тіло з голови до ніг, відчуваючи під час цього розслаблення та комфортність. Але раптом набігає морська хвиля й руйнує всі раніше створені шедеври з піску – це не привід для суму, оскільки побудоване – «просте старе» – може змінитись на щось «цікаве нове». Саме такий простий терапевтичний ефект не міг залишатись тривалий час непоміченим. Карл Густав Юнг відкрив пісок для наукового осмислення в контексті психотерапевтичної допомоги дорослим; виду такого допомога була адаптована і для дітей різних вікових категорій.

За допомогою піску в арт-терапевтичному просторі можна створювати мініатюри реального світу, а також вигадувати щось своє. Як писав в своєму ессе, К. Г. Юнг, "Часто руки знають, як розв’язати загадку, з якою інтелект змагався даремно " [21, с.10 ].

Створення картини з піску є творчим продуктом, саме тому пісочна терапія стає привабливою для арт-терапевтів. У її ході відбувається створення пісочних картин за допомогою різних матеріалів, що є невербальною формою психотерапії. Використання у пісочниці мініатюрних фігурок символізуює «виставу внутрішнього театру особистості».

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 793 | Нарушение авторских прав