АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особиста гігієна хворого. Положення хворого в ліжку .Догляд за шкірою у важкохворих..

Дотримання правил особистої гігієни, зручне ліжко, чиста постіль створюють умови для швидкого одужання хворих і запобігання багатьом ускладненням. Велике значення має правильний догляд за хворими. Що важчий хворий, то склад­ніше за ним доглядати. Тому медична сестра повинна добре засвоїти методику проведення всіх маніпуляцій по догляду за хворим і вміти чітко їх виконувати. Положення хворого в ліжку може бути активним, па­сивним і вимушеним.

Активне положення займають хворі при легкому перебігу захворювань або в початковій стадії важких захворювань. При цьому хворий самостійно змінює своє положення в ліжку, сідає, встає, ходить, приймає їжу, проводить заходи особистої гігієни.

Пасивне положення спостерігається у хворих у непритом­ному стані або у дуже ослаблених осіб. При цьому хворий не може самостійно змінити своє положення (підняти голову, руки) і займає таке положення, якого йому надали.

Вимушене положення займають хворі для полегшення свого стану і зменшення симптомів захворювання (біль, задишка тощо). Наприклад, при запаленні плеври (сухий плеврит) для зменшення болю в грудній клітці хворий лягає на хворий бік — при цьому обмежуються рухи плевральних листків. Під час приступу бронхіальної астми для полегшення дихання хворий займає положення ортопное — сидить, спер­шись руками на коліна, край ліжка або стоїть біля вікна, спершись руками на підвіконник, трохи нахилившись уперед; при цьому розширюються міжреберні проміжки і мобілі­зуються допоміжні дихальні м'язи. При виразковій хворобі шлунка для зменшення різкого болю в животі хворі сидять, нахилившись уперед і обхопивши живіт руками, або лежать у ліжку, ноги зігнуті в колінах і притиснуті до живота.

Слід пам'ятати, що не завжди можна судити про важкість захворювання по положенню, яке займає хворий у ліжку. Наприклад, у хворих з сухим плевритом після відповідного курсу лікування минають усі симптоми захворювання і лю­дина видужує. І навпаки, хворі з початковими стадіями раку займають активне положення, і, незважаючи на це, вважаються важкохворими.

Дуже важливе значення має дотримання хворим призна­ченого йому режиму фізичної активності. В лікувальних закладах режим хворого може бути суворим постільним, постільним, палатним, або напівпостільним, і загальним.

Якщо хворому рекомендовано суворий постільний режим (при інфаркті міокарда) або він не може рухатися і займає пасивне або вимушене положення (відсутня свідомість, па­раліч), обов'язки доглядаючого персоналу дуже ускладню­ються. Тут необхідні терпіння і витримка, доброзичливе й уважне ставлення. Якщо хворим забороняється вставати, сідати, а іноді навіть самостійно повертатися в ліжку, всі санітарно-гігієнічні заходи (вмивання, догляд за порожниною рота, носа, вухами, підмивання, зміна білизни) та годування хворих проводить у ліжку медична сестра. Дуже суворий і тривалий постільний режим, надмірна опіка хворого, поз­бавлення його від усяких рухів і обов'язків є небажаними.

Тривала фізична нерухомість сприяє зниженню тонусу, по­рушенню фізіологічних рефлексів і може бути причиною різних ускладнень: застій у внутрішніх органах, закупорка судин, атрофія м'язів, порушення діяльності кишок і сечового міхура, поява пролежнів, пневмонії тощо. Тривалість суво­рого постільного режиму визначає лікар для кожного хворого індивідуально, залежно від особливостей перебігу захворю­вання.

При поліпшенні загального стану і відсутності ускладнень лікар змінює хворому режим. Йому дозволяють повертатися в ліжку, сідати, опустивши ноги, виконувати легкі гім­настичні вправи під наглядом медичної сестри.

При напівпостільному режимі хворий може самостійно повертатися, сідати в ліжку і вставати з нього, ходити по палаті. Заходи особистої гігієни, фізіологічні відправлення та прийом їжі проводяться в палаті.

При загальному режимі дозволяється ходити по коридору, приймати їжу в їдальні, приймати гігієнічну ванну або душ, ходити в туалет. У цих випадках догляд за хворим полег­шується, оскільки різні заходи щодо гігієни, відправлення фізіологічних потреб він виконує самостійно. Дозволяються прогулянки на свіжому повітрі на території лікарні.

Ліжко хворого та приготування постелі. Оскільки хвора людина більшу частину часу проводить у ліжку, дуже важ­ливо, щоб воно було зручним. Лікарні оснащують двома типами ліжок: звичайними, з пружинною сіткою, і функ­ціональними, які дозволяють надавати хворому різного поло­ження, трохи піднімаючи головний або ніжний кінець. Го­ловними вимогами до лікарняних меблів є зручність і про­стота, а також можливість проводити вологе прибирання.

Ліжко хворого має бути металевим (нікельованим чи пофарбованим олійною фарбою) або дерев'яним (полако­ваним), з рівною, добре натягнутою панцирною сіткою. Ніжки ліжка повинні мати коліщатка, щоб його легше було пересувати.

Для надання хворому зручного положення користуються функціональним ліжком. Воно складається з трьох рухомих секцій. За допомогою ручок, розміщених біля головного і ніжного кінців ліжка, секції ліжка можна піднімати або опускати, надаючи при цьому зручного функціонального положення хворому — тобто такого положення, при якому поліпшується функція хворого органа. Наприклад, при задишці можна підняти головний кінець ліжка і хворий займе напівсидяче положення; при різкому зниженні ар­теріального тиску головний кінець ліжка опускають до гори­зонтального рівня, а ніжний кінець ліжка піднімають, пок­ращуючи таким чином кровопостачанні головного мозку.

При відсутності функ­ціонального ліжка для над­ання зручного положення хворому в ліжку можна користуватись спеціальни­ми підголівниками або підкладати під верхню по­ловину тіла хворого додат­кову подушку. Якщо не­обхідно надати підвищеного положення нижнім кінцівкам, гострий тромбофлевіт, під гомілки під­кладають спеціальні під­ставки або подушки. Ліжка слід розміщувати в палаті на відстані не менш як 1,5 м одне від одного, головним кінцем до стіни. Необхідно забезпечити вільний доступ до хворого з усіх сторін.

Постіль хворого повинна бути чистою, без складок і рубців. Перестеляти її треба двічі на день — вранці та ввечері. Кожного ранку постільну і нічну натільну білизну витрушують і провітрюють, матрац на цей час не застилають, щоб він теж провітрився.

Ліжко застеляють таким чином: поверх сітки кладуть матрац з наматрацником. Матрац повинен бути достатньої товщини, рівним, пружним, без горбів і впадин. Намат­рацник необхідно часто чистити, провітрювати, а при не­обхідності — дезінфікувати. Зверху стелять чисте прости­рало, краї якого по всій довжині підгинають під матрац так, щоб воно не збиралося в складки.

Для важкохворих, хворих з нетриманням сечі та калу з метою запобігання забрудненню постелі на наматрацник під сідничну ділянку кладуть клейонку, прикріплюючи її до наматрацника, або краї підгинають під матрац. Клейонку можна постелити на простирало, накривши її зверху пелюш­кою.

Під голову кладуть дві подушки: нижню — з пір'я, а верхню — з пуху. На кожну подушку надягають окрему наволочку. Подушки слід класти так, щоб нижня лежала прямо і виступала дещо з-під верхньої, а верхня впиралась у спинку ліжка.

Хворому дають ковдру з підковдрою. Бажано, щоб ковдра була бавовняною або вовняною.

Для кожного хворого видають два рушники — для облич­чя і для ніг.

Дотримання основних вимог особистої гігієни забезпечує правильний фізичний розвиток організму і сприяє послаб­ленню несприятливих впливів зовнішнього середовища. До­тримання цих правил забезпечує збереження здоров'я та працездатності, продовження життя людини. ля забезпечення догляду за важкохворими організовують індивідуальний пост. Медична сестра весь час повинна знаходитися біля хворого, стежити за його станом, кольором шкіри, частотою пульсу та дихання, артеріальним тиском, характером виділень. Індивідуальний пост забезпечують необхідними засобами для догляду за важкохворими (поїльник, підкладне судно, грілка, сечоприймач, газовідвідна трубка тощо) та надання їм невідкладної допомоги. Догляд за шкірою у важкохворихЗнесилені важкохворі протягом тривалого часу позбавлені можливості приймати гігієнічні водні процедури. У той же час чистота шкіри є обов'язковою умовою видужання хворого, тому що шкіра виконує дихальну, захисну функції, бере участь у терморегуляції, обміні речовин.

Збереження пружності, м'якості шкіри сприяє нормальному функціонуванню сальних та потових залоз.

Значне виділення шкірного сала та поту призводить до забруднення.шкіри, до закупорювання її пор, що порушує дихальну функцію шкіри, її терморегуляцію. Крім цього, разом з салом та потом у шкірі скупчуються мікроорганізми, виникає свербіння шкіри, що веде до-утворення розчухів. Останні є вхідними воротами для проникнення інфекції в шкіру.

Таким чином, догляд за шкірою має деонтологічний аспект, покращує загальний стан хворого, запобігає гноячковим та грибковим ураженням, пролежням.

Хворі, які перебувають на-загальному режимі, при відсутності протипоказань можуть приймати ванну або душ щоденно, через день, але не рідше одного разу на тиждень.

Важкохворим туалет шкіри повинна проводити медична сестра (мал. 25). Протирають шкіру рушником або ватним тампоном чи м'якою губкою, змоченими теплою водою або теплим розчином камфорного спирту чи оцту (1 столова ложка 9 % розчину на 1 склянку води). Особливу увагу приділяють закритим місцям, фізіологічним складкам. Після цього шкіру витирають сухим рушником.

Для покращання кровообігу шкіру добре розтирають до утворення гіперемії. Обов'язково досуха витирають фізіологічні складки, щоб запобігти утворенню мацерацій (під молочними залозами, пахвові, стегнові складки)

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 1160 | Нарушение авторских прав