АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Родина Розові – Rosaceae

Як виглядає? Трав'яниста багаторічна рослина 10 – 40 см заввишки, з товстим, вигнутим або простим, циліндричним, багатоголовковим, всередині червоним кореневищем і численними придатковими корінцями. Стебла тягнуться вгору. Вони коротко-пухнасті. Листки трійчасті, сидячі, надрізано-пилчасті з притисненими волосками. Квітки на довгих квітконіжках, виходять поодиноко з пазух листків або верхівок стебла, віночок їх з чотирьох золотаво-жовтих пелюсток, при основі з червоною плямою. Чашечки з чотирьох внутрішніх і стількох же зовнішніх часток, які чергуються між собою. Цвіте в червні-жовтні.

Де росте? На більшій частині території УРСР – на вогких луках, пасовиськах, у степовій зоні – по долинах рік, в лісах Закарпаття, Карпат, на Поліссі, зрідка в Лісостепу. Не росте в Криму.

Що й коли збирають? Викопують кореневищ рано навесні або пізно восени (вони пахнуть трояндами). Старі корені в темряві фосфоресціюють. Підсушені протягом 8 днів на свіжому повітрі, досушують в печах при температурі не вищій 70°.

Коли застосовують? При ахілії, проносах, коліках, гемоколітах; при кровотечах, геморої, як засіб кровоспинний, бактерицидний, що виявляє в'яжучу дію; також при недокрів'ї (завдяки глікозиду терментиліну, катехіновим, дубильним речовинам – близько 20%, – хіноновій кислоті аглікону, гіркому тритерпеновому глікозиду хіновину, торментолу, смолі, гумі, леткій олії); при виразках шлунка і кишок; емфіземі, туберкульозі легень, при маткових захворюваннях з болями та при болісних менструаціях.

Вживають у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку трохи потовченого кореня; кип'ятять 10 хвилин. П'ють по 1 – 2 склянки на день, ковтками, за півгодини до їди, дотримуючись при колітах з неприємним запахом і наявності слизу в калових масах дієти без м'яса, сала, риби, яєць, солі, алкогольних напоїв тощо. Хворі лежать у ліжку, їм кладуть теплу грілку на живіт.

При кровотечі з шлунка, кишок додають перед кип'ятінням до відвару з перстачу 1 чайну ложку насіння льону. П'ють цей відвар по 1 столовій ложці кожні 2 години. Вживають також відвар з суміші кореня перстачу, насіння кмину, листків шавлії і квіток цмину піскового в співвідношенні 1:1:5:2 – беруть 1 столову ложку суміші на І склянку води, варять 5 – 7 хвилин, настоюють і п'ють холодний настій, по півсклянки, за півгодини до їди, або теплий – при хворобах печінки, жовтяниці. Подібно діє кореневище гірчака зміїного (Polygonum bistorts L.).

Тріщини на шкірі рук, ніг і на губах мажуть маззю з 5 г дрібно посічених коренів перстачу, варених 5 хвилин у склянці коров'ячого масла. Відваром 1 столової ложки кореня в 1 склянці води полощуть рот при цинготних захворюваннях, флюсі; горло – при ангіні.

Вживають також при білях у жінок (для спринцювання піхви – гарячим відваром), при висипах на тілі, мокрій екземі, ранах і забитих місцях, що кровоточать.

ПЕЧІНОЧНИЦЯ ЗВИЧАЙНА (ПШІНКА) –

Hepatica nobilis Garsault. L.* (мал. 91)

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 461 | Нарушение авторских прав