АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

І. Актуальність теми.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

«ЗАТВЕРДЖЕНО»

на методичній нараді кафедри

внутрішньої медицини №1

Завідувач кафедри

проф. Станіславчук М.А.

«» 2012 р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для самостійної роботи студентів

при підготовці до практичного заняття

Методичні рекомендації складено відповідно освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм підготовки спеціалістів, що затверджені Наказом МОН України від 16.05.2003 р. № 239 та експериментально-учбового плану, що розроблений на принципах Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS) та затвердженої Наказом МОЗ України від 31.01.2005 р. № 52.

Вінниця – 2012

І. Актуальність теми.

Ожиріння – хронічне рецидивуюче захворювання, що характеризується надмірним нагромадженням жирової тканини в організмі, обумовлене порушення обміну речовин. В основі якого лежить позитивний енергетичний баланс, тобто надходження енергії з калоріями їжі перевищує енергозатрати.

ВООЗ розглядає ожиріння як епідемію, що охопила мільйони людей: за даними, наведеними на Х Міжнародному конгресі з ожиріння (Сідней, вересень 2006 р.), у світі зареєстровано понад 250 млн хворих на ожиріння.

На сьогодні в більшості країн Західної Європи ожирінням (ІМТ > 30 кг/м2) страждає від 10 до 25% населення, у США – від 20 до 25%. Надмірну масу тіла (ІМТ > 25 кг/м2) в індустріально розвинутих країнах, окрім Японії та Китаю, має близько половини населення

У багатьох країнах світу за останні 10 років захворюваність на ожиріння збільшилася в середньому вдвічі. Розрахунки експертів ВООЗ засвідчують, що до 2025 р. число хворих на ожиріння в світі становитиме 300 млн осіб. Відзначається збільшення кількості осіб із ожирінням серед дитячого населення.

Значимість проблеми ожиріння визначається загрозою інвалідизації пацієнтів молодого віку і зменшенням загальної тривалості життя в зв’язку з розвитком тяжких супутніх захворювань.

На занятті студенти вирішують конкретну проблему: базуючись на уяві про клітинну будову та міжклітинну структуру жирової тканини, її функціонування за нормальних та патологічних умов, ґрунтуючись на знані патогенетичних механізмів та основних етіологічних чинників розвитку ожиріння, його основних клінічних проявів та сучасних методів діагностики студенти формують професійні навички та вміння. Біля ліжка хворого студент демонструє вміння збирати скарги, анамнез захворювання та життя, проводити об’єктивне обстеження хворого по різних системах та органах і на підставі отриманих даних провести диференційний діагноз і встановити попередній діагноз. Для підтвердження своєї думки студент складає план додаткового обстеження хворого. Синтезуючи всі отримані дані під час обстеження хворого студент формулює заключний клінічний діагноз згідно сучасної класифікації та діагностичних критеріїв. Аналіз отриманих результатів дозволяє студенту призначити відповідне лікування даного хворого в залеж­ності від клінічного варіанту та ступеня активності, ускладнень, супутніх захворювань і дати рекомендації щодо подальшої терапії та способу життя.

ІІ. Конкретні цілі заняття:

1. Мати уявлення про (a = I):

1) Структуру та функцію жирової тканини;

2) Роль ендокринних та нейрональних факторів в регуляції маси тіла.

2. Знати (a = II):

1) Основні етіологічні та провокуючі чинники ожиріння і патогенетичні механізми його розвитку;

2) Клінічну класифікацію ожиріння;

3) Діагностичні критерії;

4) Основні компоненти енергетичних витрат ((метаболізм спокою або базальний метаболізм або швидкість основного обміну, енерговитрати на метаболізм їжі, адаптивний термогенез, витрати на фізичну активність);

5) Ознаки ураження серцево-судинної системи при при ожирінні;

6) прояви ураження легеневої системи у хворих на ожиріння;

7) Основні симптоми ураження шлунково-кишкового тракту;

8) Клініко-лабораторну характеристику ожиріння;

9) Основні принципи дієтичного, медикаментозного лікування хворих на ожиріння;

3. Вміти (a = III):

1) Провести опитування та фізикальне обстеження хворого, визначати суб‘єктивні та об‘єктивні симптоми, які вказують на наявність ожиріння;

2) На підставі скарг, анамнезу захворювання та життя, результатів об’єктивного обстеження хворого, проведеного диференційного діагнозу вміти сформулювати попередній діагноз;

3) Скласти план подальшого діагностичного пошуку для уточнення діагнозу;

4) Провести диференціальну діагностику ожиріння з захворюваннями, що супроводжуються подібною симптоматикою (хворобою та синдромом Іценка-Кушинга (кушингоїдний тип ожиріння), затримкою росту, двобічною гіперплазією або пухлиною надниркових залоз, аденомою гіпофізу, синдромом Фреліха-Бабінського, синдромом Лоренса-Муна-Барде-Бідля);

5) Обґрунтувати застосування та трактувати дані додаткових методів обстеження хворого з метою формулювання клінічного діагнозу та вироблення тактики його лікування;

6) Призначити адекватну терапію обстежуваному хворому на ожиріння в залеж­ності від клінічного варіанту та його ступеня вираження, ускладнень, супутніх захворювань;

7) Визначити основні методи профілактики, МСЕ.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 525 | Нарушение авторских прав