1. Загальна характеристика групи кишкових інфекцій.
2. Єпідеміологічна характеристика збудників, джерело збудників, терміни виділення збудника з організму. Сприйнятливість та імунітет. Епідеміологічні закономірності поширення інфекції. Основні напрямки епідеміологічного обстеження та протиепідемічні заходи, спрямовані на джерело збудника.
2.1 Черевного тифу, паратифів А і В.
2.2 Шигельозів.
2.3 Холери.
2.4 Поліомієліту інших ентеровірусних інфекцій.
2.5 Механізм передавання, шляхи поширення збудників.
2.6 Специфічна профілактика.
2.7 Профілактичні заходи.
1. Загальна характеристика групи кишкових інфекцій. Хвороби, що належать до цієї групи інфекцій, мають різноманітні клінічні прояви і висліди. Однак усіх їх об'єднує переважна локалізація збудників у травному каналі та виділення їх з калом. Найчастішими факторами передачі є харчові продукти вода, брудні руки, комахи, побутові речі.
Значна роль у розповсюдженні збудників цих хвороб належить мухам, оскільки вони є механічними переносниками хвороботворних агентів і живляться як продуктами їжі людини, так і різними покидьками. Звичайним місцем, куди мухи відкладають яйця, є гниючі продукти, кухонні залишки, гній, фекалії людини тощо. За один раз муха відкладає до 160 яєць. При сприятливих умовах за добу з яєць виходять личинки, які через 1-2 тиж. заляльковуються, і ще через 1-2 тиж. з лялечки виходить доросла муха. Весь розвиток від яйця до мухи личинки (в) і лялечка (г). відбувається приблизно протягом місяця.
Необхідним профілактичним заходом при кишкових інфекціях є ізоляція хворих (у стаціонарі - за певними клініко-епідеміологічними показаннями - чи вдома), а також санація носіїв збудників.
Враховуючи фекально-оральний механізм передачі, особливого значення набувають санітарно-гігієнічні заходи щодо запобігання забрудненню об'єктів довкілля.
Імунізація проти багатьох інфекційних хвороб цієї групи на сьогодні не відома або розроблена недостатньо. Використовують донорський імуноглобулін (гепатит А), створено окремі вакцини (поліомієлітну, бруцельозну, черевнотифозну, сальмонельозну, холерну і ряд інших), однак більшість з них малоефективна і тому має другорядне значення.
Важливою умовою для запобігання кишковим інфекціям є епідеміологічний нагляд. Це система безперервного збору даних про захворюваність, епідеміологічного аналізу та обстеження, контролю за ефективністю профілактичних і протиепідемічних заходів. При такому нагляді постійно співпрацюють спеціалісти епідеміологічного і санітарного відділів санепідемстанції.