АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Педагогічна реабілітація

Педагогіка – це соціальна наука, яка об’єднує, інтегрує, синтезує дані всіх природничих і соціальних наук, пов’язаних з формуванням людини. Педагогіку можна поділити на дві складові дидактику (навчання) та виховання.

Педагогічна реабілітація – система педагогічних заходів, спрямованих на відновлення частково втрачених або ослаблених властивостей і функцій організму дитини (людини), щодо оволодіння знаннями, уміннями і навичками з метою максимально повного розвитку її індивідуальних можливостей і адаптації до навколишнього світу.

Метою педагогічної реабілітаціїє рання профілактика відхилень в розвитку, поведінці, діяльності та спілкуванні неповнолітніх та різностороння допомога дітям групи ризику, тобто це робота з педагогічно занедбаними дітьми.

З різновидів педагогіки можна відмітити ті, що безпосередньо пов’язані з педагогічною реабілітацією:

Пенітенціарна педагогіка — галузь педагогічної науки, яка вивчає діяльність з виправлення осіб, які вчинили злочин і засуджені до різних видів покарань.

Соціальна педагогіка досліджує теоретичні і прикладні проблеми в галузі позашкільної освіти й виховання дітей і дорослих. Останнім часом усе ширше вживається поняття «друга освіта», яку дають багато-профільні освітньо-виховні установи.

Корекційна педагогіка опрацьовує теоретичні основи, принципи, методи, форми й засоби виховання та освіти дітей і дорослих, які мають відхилення у фізичному і психічному розвитку (тифлопедагогіка, сурдопедагогіка, логопедія).

Педагогіка «третього віку» опрацьовує систему освіти, розвитку літніх людей. Світова практика роботи з тими, хто припинив активну професійну діяльність на виробництві, показує різноманітність варіантів способу життя пенсіонерів. Заданими соціально-психологічних і демографічних досліджень, завдяки впровадженню педагогічних розробок стосовно третього віку, суспільство запобігає втраті величезного інтелектуального потенціалу і знімає страх людей перед неминучістю втрати активної ролі в житті суспільства.

Завдання педагогічної реабілітації:

– створити середовище (умови) для відновлення потенціалу природного розвитку сил дитини: пізнавальних, емоційних, когнітивних, духовно-моральних, – її гармонійної цілісності,

– виявити причини деформації в розвитку дітей і підлітків,

– пошук засобів і способів їх усунення,

– оптимізація умов життя, виховання та навчання,

– побудова адекватного педагогічного процесу, що сприятиме розвитку нормальної особистості,

– своєчасний вияв дітей та підлітків груп ризику,

– оздоровлення їх внутрішнього світу, подолання психологічної кризи.

Основні принципи педагогічної реабілітації:

– облік регіональних особливостей, соціокультурної і економічної ситуацій в регіоні;

– партнерство;

– різносторонність реабілітаційних заходів,

– єдність біологічних, психосоціальних і педагогічних методів;

– ступінчастість;

– індивідуально-особовий, гуманістичний підхід.

Принцип обліку регіональних особливостей, соціокультурної і економічної ситуацій передбачає знання характеристики дитячих контингентів, структури установ, кадрової ситуації з метою організації єдиного реабілітаційного простору.

Принцип партнерства (соціальний педагог, лікарка, психолог — дитя) полягає в опосередковані всіх педагогічних, психолого-педагогічних і лікувально-реабілітаційних заходів через особу дитини.

Принцип різносторонності передбачає комплекс всіляких заходів щодо реалізації реабілітаційної програми. Розрізняють наступні сфери реабілітації: родинну, суспільну, освітню і ін. У зв'язку з цим стає очевидною роль взаємодії в реабілітаційній програмі таких фахівців, як психологи, педагоги, лікарки, соціологи і ін.

Принцип єдності психосоціальних, біологічних і педагогічних методів дії підкреслює необхідність різнопланового розуміння особи дитяти з врахуванням її психологічних, фізіологічних і патофізіологічних властивостей.

Принцип ступінчастості передбачає поступовий перехід від одного реабілітаційного заходу до іншого у зв'язку з основними потребами на даний момент, відповідно до віку, станом організму й психосоціальними особливостями особи.

Принцип індивідуально-особового, гуманістичного підходу визначає адресний і щадний характер допомоги і передбачає облік не лише зони актуального, але і зони найближчого розвитку дитяти, орієнтацію в роботі з ним на загальнолюдські цінності.

Об’єкти педагогічної реабілітації:

– соціально та педагогічно запущені діти та молодь (діти з неблагополучних сімей,)

– діти з відставанням у навчанні (невстигаючі),

– неповнолітні правопорушники (діти-вулиці),

– дезадаптовані підлітки з відхиленою поведінкою (діти-девіанти),

– діти з порушенням психосоматичного та нервово-психічного здоров’я і функціональними відхиленнями (діти із затримкою у розвитку, діти з інвалідністю, діти, які перенесли важку хворобу, діти та молоді із захворюванням наркотичної та алкогольної залежності).

– молоді сім’ї (студенти з дитиною),

– діти, які мають батьків-інвалідів,

– сім’ї біженців,

– дитина іншої національності,

– обдаровані діти.

Ті, хто проводять педагогічну реабілітацію:

– соціальний педагог,

– вчитель,

– викладач,

– вихователь,

– соціальний психолог,

– соціальний педагог,

– вчитель-вихователь,

– педагог-дефектолог,

– логопед,

– класний керівник,

– куратор групи,

– інспектор у справах неповнолітніх,

– батьки,

– методист.

Методи педагогічної реабілітації:

– переконання,

– власний приклад,

– метод інклюзії,

– тестування,

– бесіда,

– консультування,

– організація походів,

– екскурсії,

– соціотерапія,

– дидактичні ігри, задачі

Засоби педагогічної реабілітації – це будь-які засоби, прилади та устаткування, які застосовуються в процесі реабілітації:

– відео-матеріали,

– дидактичні засоби,

– аудіо-відео засоби,

– комп’ютерна техніка,

– іграшки,

– навчальні ігри,

– тести,

– мультимедійні засоби,

– диктофони (для дітей з вадами зору).

– збільшувальні лупи,

– екрани.

Установи, для проведення педагогічної реабілітації:

1. Міністерство освіти та науки України, Міністерство у справах сім’ї та молоді, Обласні та міські будики освіти.

2. Заклади вищої освіти: Інститут педагогіки АПН України, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, Інститут проблем виховання АПН України.

3. Навчальні заклади всіх типів: дошкільні заклади, загальноосвітні школи, спеціалізовані школи, інститути, інтернати, дитячі будинки, класи педагогічної підтримки, класи педагогічної корекції, школи індивідуального навчання.

4. Спеціальні навчально-виховні установи для дітей і підлітків з девіантною поведінкою, будинки для обдарованих дітей, гуртки, коледжі, училища, бібліотеки.

5. Заклади відпочинку: табори відпочинку, дитячі клуби, осередки дитячих організацій, будинки дитячої творчості, освітньо-оздоровчі центри, освітні молодіжні центри, молодіжні об’єднання.

6. Установи виправного напрямку: дитячі колонії, кімната міліції, дитячі розпридільники.

7. Установи реабілітаційного напряму: навчально-реабілітаційні центри, соціально-педагогічні центри, центри для людей з особливими потребами.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 960 | Нарушение авторских прав