Педагогічна реабілітація
Педагогіка – це соціальна наука, яка об’єднує, інтегрує, синтезує дані всіх природничих і соціальних наук, пов’язаних з формуванням людини. Педагогіку можна поділити на дві складові дидактику (навчання) та виховання.
Педагогічна реабілітація – система педагогічних заходів, спрямованих на відновлення частково втрачених або ослаблених властивостей і функцій організму дитини (людини), щодо оволодіння знаннями, уміннями і навичками з метою максимально повного розвитку її індивідуальних можливостей і адаптації до навколишнього світу.
Метою педагогічної реабілітаціїє рання профілактика відхилень в розвитку, поведінці, діяльності та спілкуванні неповнолітніх та різностороння допомога дітям групи ризику, тобто це робота з педагогічно занедбаними дітьми.
З різновидів педагогіки можна відмітити ті, що безпосередньо пов’язані з педагогічною реабілітацією:
Пенітенціарна педагогіка — галузь педагогічної науки, яка вивчає діяльність з виправлення осіб, які вчинили злочин і засуджені до різних видів покарань.
Соціальна педагогіка досліджує теоретичні і прикладні проблеми в галузі позашкільної освіти й виховання дітей і дорослих. Останнім часом усе ширше вживається поняття «друга освіта», яку дають багато-профільні освітньо-виховні установи.
Корекційна педагогіка опрацьовує теоретичні основи, принципи, методи, форми й засоби виховання та освіти дітей і дорослих, які мають відхилення у фізичному і психічному розвитку (тифлопедагогіка, сурдопедагогіка, логопедія).
Педагогіка «третього віку» опрацьовує систему освіти, розвитку літніх людей. Світова практика роботи з тими, хто припинив активну професійну діяльність на виробництві, показує різноманітність варіантів способу життя пенсіонерів. Заданими соціально-психологічних і демографічних досліджень, завдяки впровадженню педагогічних розробок стосовно третього віку, суспільство запобігає втраті величезного інтелектуального потенціалу і знімає страх людей перед неминучістю втрати активної ролі в житті суспільства.
Завдання педагогічної реабілітації:
– створити середовище (умови) для відновлення потенціалу природного розвитку сил дитини: пізнавальних, емоційних, когнітивних, духовно-моральних, – її гармонійної цілісності,
– виявити причини деформації в розвитку дітей і підлітків,
– пошук засобів і способів їх усунення,
– оптимізація умов життя, виховання та навчання,
– побудова адекватного педагогічного процесу, що сприятиме розвитку нормальної особистості,
– своєчасний вияв дітей та підлітків груп ризику,
– оздоровлення їх внутрішнього світу, подолання психологічної кризи.
Основні принципи педагогічної реабілітації:
– облік регіональних особливостей, соціокультурної і економічної ситуацій в регіоні;
– партнерство;
– різносторонність реабілітаційних заходів,
– єдність біологічних, психосоціальних і педагогічних методів;
– ступінчастість;
– індивідуально-особовий, гуманістичний підхід.
Принцип обліку регіональних особливостей, соціокультурної і економічної ситуацій передбачає знання характеристики дитячих контингентів, структури установ, кадрової ситуації з метою організації єдиного реабілітаційного простору.
Принцип партнерства (соціальний педагог, лікарка, психолог — дитя) полягає в опосередковані всіх педагогічних, психолого-педагогічних і лікувально-реабілітаційних заходів через особу дитини.
Принцип різносторонності передбачає комплекс всіляких заходів щодо реалізації реабілітаційної програми. Розрізняють наступні сфери реабілітації: родинну, суспільну, освітню і ін. У зв'язку з цим стає очевидною роль взаємодії в реабілітаційній програмі таких фахівців, як психологи, педагоги, лікарки, соціологи і ін.
Принцип єдності психосоціальних, біологічних і педагогічних методів дії підкреслює необхідність різнопланового розуміння особи дитяти з врахуванням її психологічних, фізіологічних і патофізіологічних властивостей.
Принцип ступінчастості передбачає поступовий перехід від одного реабілітаційного заходу до іншого у зв'язку з основними потребами на даний момент, відповідно до віку, станом організму й психосоціальними особливостями особи.
Принцип індивідуально-особового, гуманістичного підходу визначає адресний і щадний характер допомоги і передбачає облік не лише зони актуального, але і зони найближчого розвитку дитяти, орієнтацію в роботі з ним на загальнолюдські цінності.
Об’єкти педагогічної реабілітації:
– соціально та педагогічно запущені діти та молодь (діти з неблагополучних сімей,)
– діти з відставанням у навчанні (невстигаючі),
– неповнолітні правопорушники (діти-вулиці),
– дезадаптовані підлітки з відхиленою поведінкою (діти-девіанти),
– діти з порушенням психосоматичного та нервово-психічного здоров’я і функціональними відхиленнями (діти із затримкою у розвитку, діти з інвалідністю, діти, які перенесли важку хворобу, діти та молоді із захворюванням наркотичної та алкогольної залежності).
– молоді сім’ї (студенти з дитиною),
– діти, які мають батьків-інвалідів,
– сім’ї біженців,
– дитина іншої національності,
– обдаровані діти.
Ті, хто проводять педагогічну реабілітацію:
– соціальний педагог,
– вчитель,
– викладач,
– вихователь,
– соціальний психолог,
– соціальний педагог,
– вчитель-вихователь,
– педагог-дефектолог,
– логопед,
– класний керівник,
– куратор групи,
– інспектор у справах неповнолітніх,
– батьки,
– методист.
Методи педагогічної реабілітації:
– переконання,
– власний приклад,
– метод інклюзії,
– тестування,
– бесіда,
– консультування,
– організація походів,
– екскурсії,
– соціотерапія,
– дидактичні ігри, задачі
Засоби педагогічної реабілітації – це будь-які засоби, прилади та устаткування, які застосовуються в процесі реабілітації:
– відео-матеріали,
– дидактичні засоби,
– аудіо-відео засоби,
– комп’ютерна техніка,
– іграшки,
– навчальні ігри,
– тести,
– мультимедійні засоби,
– диктофони (для дітей з вадами зору).
– збільшувальні лупи,
– екрани.
Установи, для проведення педагогічної реабілітації:
1. Міністерство освіти та науки України, Міністерство у справах сім’ї та молоді, Обласні та міські будики освіти.
2. Заклади вищої освіти: Інститут педагогіки АПН України, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, Інститут проблем виховання АПН України.
3. Навчальні заклади всіх типів: дошкільні заклади, загальноосвітні школи, спеціалізовані школи, інститути, інтернати, дитячі будинки, класи педагогічної підтримки, класи педагогічної корекції, школи індивідуального навчання.
4. Спеціальні навчально-виховні установи для дітей і підлітків з девіантною поведінкою, будинки для обдарованих дітей, гуртки, коледжі, училища, бібліотеки.
5. Заклади відпочинку: табори відпочинку, дитячі клуби, осередки дитячих організацій, будинки дитячої творчості, освітньо-оздоровчі центри, освітні молодіжні центри, молодіжні об’єднання.
6. Установи виправного напрямку: дитячі колонії, кімната міліції, дитячі розпридільники.
7. Установи реабілітаційного напряму: навчально-реабілітаційні центри, соціально-педагогічні центри, центри для людей з особливими потребами.
Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 1015 | Нарушение авторских прав
|