АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Фізична реабілітація. Мета та завдання фізичної реабілітації.

Прочитайте:
  1. II. Завдання і функції спеціального будинку-інтернату
  2. II. Завдання та функції відділення і порядок надання соціальних послуг
  3. Б. Ситуаційні завдання.
  4. Б. Тестові завдання
  5. Б. Тестові завдання
  6. Б. Тестові завдання
  7. Б.Ситуаційні завдання
  8. Безпосередні завдання
  9. В. Тестові завдання
  10. Види відшкодування шкоди та інші заходи реабілітації.

План

  1. Медична реабілітація.
  2. Фізична реабілітація. Мета та завдання фізичної реабілітації.
  3. Соціальна реабілітація.
  4. Психологічна реабілітація.
  5. Педагогічна реабілітація.
  6. Професійна реабілітація.
  7. Трудова реабілітація.
  8. Побутова реабілітація.

Література

1. Физическая реабилитация: Учебник для академий и институтов физической культуры / Под общей ред. проф. С.Н. Попова. – Ростов н/Д: из-во «Феникс», 1999. – 608 с.

2. Медична та соціальна реабілітація: Навчальний посібник\За ред. І.Р.Мисули, Л.О. Вакуленко. – Тернопіль: ТДМУ. - 402 с.

3. Мурза В.П. Психолого-фізична реабілітація: Підручник. – К.: «Олан», 2005. – 608 с.

4. Мурза В.П. Фізична реабілітація в хірургії: навч. посіб./ В.П. Мурза, В.М Мухін.– К.:Наук світ. 2008.– 246 с. – Бібліограф.: с. 234-245.

5. Мухін В.М. Фізична реабілітація: Підручник.- К.: Олімпійська література, 2000. – 424 с.

6. Медицинская реабилитация. Под ред. академика РАМН, професора В,М, Боголюбова. В 3 томах. Т. 1.

7. Холостова Е.И., Дементьєва Н.Ф. Социальная реабилитация: Учебное пособие. – М.: «Дашков и К», 2004. – 340 с.

8. Ярская-Смирнова Е.Р., Наберушкина Э.К. Социальная робота с инвалидами. – СПб.: Питер, 2004. – 316с.

9. Соціальна реабілітація молоді з обмеженою дієздатністю // За заг. ред. Толстоухової С.В., Пінчук І.М. –К.:УДЦССМ. 2000.– 184 с.

10. Таланчук П.М., Кольченко К.О., Нікуліна.– Ф. Супровід навчання студентів з особливими потребами в інтегрованому освітньому середовищі / навчально-методичний посібник. / - К.: Соцінформ, 2004. 128 с.

11. Соціальна робота. Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. –328 с.

12. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю з функціональними обмеженями. Навчально-методичний посібник для соціальних працівників і соціальних педагогів / За ред. проф. А.Й. Капської. – К.: ДЦССМ, 2003. – 168с.

13. З досвіду роботи регіональних психологічних служб системи освіти України: Вінницька, Житомирська, Миколаївська, Рівненська, Чернігівська, Чернівецька області / За ред. В.Г. Панка та І.І. Цушка.– К.:Ніка-Центр, 2004.– 204 с.

14. Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 624 с.

15. Психология экстремальных ситаций / Под ред. В.В. Рубцова, С.М. Малых. – 2-е изд., стер. – м.: Психологический ин-т РАО, 2008. – 304 с.

16. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Навчальний посібник – К.: Академвидав, 2005. – 448 с.

17. Гордеева А.В. Реабилитационная педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических вузов и колледжей. — М.: Академический проект; Королев: Парадигма, 2005. — 320 с.

18. Соціальна підтримка дітей з обмеженими функціональними можливостями. Методичні рекомендації. / Авт. упоряд. О.В. Безпалько, Т.Г. Губарева. – К.: Логос, 2002. – 48 с.

19. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія/За заг. ред. проф. І.Д. Звєрєвої. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 336 с.

20. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 6 жовтня 2005 року N2961-IV.

21. Указ президента України N 519 від 13 липня 2001 року про затвердження «Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001 - 2005 роки».

22. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України (Мінпраці та соцполітики) № 372 від 09.10.2006 «Про затвердження Типового положення про центр професійної реабілітації інвалідів».

23. Стимулювання роботодавців до працевлаштування інвалідів. // Соціальних захист №11 листопад 2008р.

Медична реабілітація – система лікувальних заходів, що спрямовані на відновлення порушених чи втрачених функцій організму особи, на виявлення та активізацію компенсаторних можливостей організму з метою забезпечення умов для повернення особи до нормальної життєдіяльності, на профілактику ускладнень та рецидивів захворювання.

Медична реабілітація здійснюється засобами і методами традиційної медицини.

Провідними методами медичної реабілітації є відновна терапія і хірургія з наступним (в разі необхідності) протезуванням. Відновна терапія здійснюється, в першу чергу, за допомогою медикаментозного лікування.

Завдання медичної реабілітації:

- відновлення здоров'я;

- усунення патологічного процесу;

- попередження ускладнень та рецидивів;

- відновлення або часткова чи повна компенсація втрачених функцій;

- підготовка до побутових та виробничих навантажень;

- запобігання стійкої втрати працездатності (інвалідності).

Фахівці медичної реабілітації: лікарі: терапевти, травматологи, невропатологи, хірурги чи інші спеціалісти (залежно від характеру захворювань осіб, які підлягають реабілітації), медичні сестри.

Засоби, що використовуються в медичній реабілітації різноманітні і нерівноцінні на різних етапах реабілітації. Медична реабілітація найчастіше починається з активного лікування, де переважає патогенетична медикаментозна терапія чи хірургічне лікування, спрямовані на ліквідацію чи зменшення активності патологічного процесу. Лікування поступово замінюється підтримуючою фармакотерапією та різними засобами немедикаментозної терапії. Роль немедикаментозних засобів реабілітації поступово зростає на наступних етапах реабілітації і призначається з метою прискорення видужання, досягнення тривалої ремісії, відновлення працездатності, попередження інвалідності, повернення хворого в суспільство.

Найбільш поширеними немедикаментозними засобами медичної реабілітації є:

охоронний режим, який передбачає позбавлення хворого надмірних психічних та фізичних навантажень (у стаціонарах призначають ліжковий режим (суворий та розширений ліжковий), напівліжковий (палатний) і вільний (загальнолікарняний) режими. У санаторіях і під час амбулаторно-поліклінічного лікування хворим призначають щадний, щадно-тренуючий, тренуючий, а останнім часом – інтенсивно тренуючий режими.

лікувальне харчування. Дієтотерапія це застосування з лікувальною чи профілактичною метою спеціально складених раціонів харчування та режимів приймання їжі. Призначається дієтотерапія в комплексі з лікарськими препаратами та іншими лікувальними засобами. Вона може використовуватися як тимчасовий засіб лікування в період загострення хронічних захворювань, а при окремих захворюваннях – постійно.

 

Фізична реабілітація. Мета та завдання фізичної реабілітації.

Фізична реабілітація – система заходів, спрямованих на вироблення і застосування комплексів фізичних вправ на різних етапах лікування і реабілітації, що забезпечують функціональне відновлення особи, виявляють і розвивають резервні і компенсаторні можливості організму шляхом вироблення нових рухів, компенсаторних навичок, користування технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення.

Мета фізичної реабілітації – відновлення працездатності чи пристосування до повноцінного виконання хворою людиною професійних та соціальних функцій.

Завдання фізичної реабілітації:

- мобілізація резервних сил організму;

- активізація захисних і пристосувальних механізмів;

- попередження ускладнень та рецидивів захворювання;

- прискорення відновлення функції різних органів та систем;

- скорочення термінів клінічного та функціонального відновлення;

- тренування та загартування організму;

- відновлення працездатності.

Фізична реабілітація включає: лікувальну фізичну культуру, лікувальний масаж, фізіотерапію, механотерапію, працетерапію, кінезотерапію, егротерапію, консультування, мануальну терапію, рефлексотерапію, фітотерапію, гомеопатичну терапію, ароматерапію, природні фізичні чинники, загартування.

Лікувальна фізична культура – метод лікування, що використовує засоби і принципи фізичної культури для лікування захворювань і ушкоджень, попередження їх загострень і ускладнень, відновлення здоров'я і працездатності хворих і інвалідів. Головним засобом лікувальної фізичної культури (ЛФК) є фізичні вправи.

ЛФК застосовують у таких формах – ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна гімнастика, самостійні заняття, лікувальна ходьба, теренкур, спортивні вправи та ігри, гідрокінезитерапія, ерготерапія, кінезіотерапія.

Ерготерапія – (лат. ergon – праця, заняття, греч. therapeia – лікування). Трудова терапія. Максимально можливе відновлення (або набуття) втраченої після хвороби чи інвалідності здатності до самообслуговування.

Кінезіотерапія – відновлення хворої частини тіла лікувальними рухами. При захворюваннях опорно-рухового апарату.

Гідрокінезитерапія – це лікування рухами у воді. Застосовується у вигляді гімнастичних вправ, витягнення у воді, корекції положенням, підводного масажу, плавання, купання, механотерапії та ігор у воді.

Лікувальний масаж, застосовують для лікування різних захворювань і ушкоджень.Він є ефективним засобом функціональної терапії і тому використовується на всіх етапах медичної реабілітації хворих. Масаж призначають дорослим і дітям у комплексному відновному лікуванні захворювань серцево-судинної, дихальної і нервової систем, опорно-рухового апарату, внутрішніх органів, шкіри. Його застосовують після травм, у хірургії, гінекології, а також з метою профілактики.

Фізіотерапія,що у перекладі з грецької означає лікування природними чинниками, широко застосовується у комплексі засобів фізичної реабілітації при лікуванні різних захворювань та з метою профілактики. Розрізняють природні фізичні лікувальні чинники — сонце, повітря, клімат, вода (прісна, морська, мінеральна), лікувальні грязі (пелоїди) та преформовані (штучні), які одержують за допомогою спеціальних апаратів шляхом трансформування переважно електричної енергії у різні види і форми.

Механотерапія – лікування фізичними вправами, виконуваними за допомогою спеціальних апаратів. Точно спрямовані та суворо дозовані рухи, метою яких є відновлення рухливості у суглобах і зміцнення сили м'язів, діють локально на тканини, підсилюють лімфо- і кровообіг, збільшують еластичність м'язів і зв'язок, повертають суглобам властиву функцію. Використовують різні типи механотерапевтичних апаратів, принцип дії яких базується на біомеханічних особливостях рухів у суглобах.

Працетерапія – це лікування працею з метою відновлення порушених функцій і працездатності хворих. Працетерапія концентрує у собі досягнення медичної і соціальної реабілітації, у тому числі ЛФК, масажу, фізіотерапії і механотерапії.


Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 3177 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.006 сек.)