Клінічна картина. Гострий інтерстиціальний панкреатит у дітей молодшого віку частіше протікає з помірно вираженими проявами:
Гострий інтерстиціальний панкреатит у дітей молодшого віку частіше протікає з помірно вираженими проявами:
- симптоми інтоксикації;
- швидка втома;
- зниження апетиту;
- періодичне блювання;
- болі в животі невизначеного характеру.
Ці всі зміни порівняно легко піддаються лікуванню.
У дітей старшого віку:
- переймоподібні болі у верхній половині живота;
- іррадіація болю в ліві відділи тіла;
- вимушене положення тіла (на лівому боці);
- живіт при пальпації м’який, без виражених больових зон;
- характерна невідповідність інтенсивного характеру болю результатам пальпації;
- температура тіла субфебрильна;
- гемограма: помірний лейкоцитоз, нейтрофільоз;
- вміст амілази в сироватці крові і сечі підвищується протягом декількох годин або діб в 5 –10 разів;
Гострий геморагічний панкреатит та жировий некроз:
- інтенсивні болі в животі;
- неспокій;
- виражені симптоми інтоксикації;
- часте блювання із домішком жовчі;
- закрепи;
- болючість при пальпації в верхній половині живота;
- м’язеве напруженняв верхній половині живота;
- симптоми Керте, Кача, Мейо-Робсона;
- часто реактивний лівобічний плеврит;
- ексикоз з токсикозом;
- фебрильна температура тіла;
- гемограма: лейкоцитоз, нейтрофільоз, еозинофілія, тромбоцитопенія, пришвидше-на ШОЄ;
- біохімія крові: високі рівні амілази, ліпази, трипсину.
Гнійний панкреатит – в разі приєднання інфекції:
- висока температура тіла;
- наростають симптоми інтоксикації;
- парез кишечника- симптоми подразнення очеревини;
- гемограма: високий лейкоцитоз, токсичні зміни нейтрофілів;
- високий рівень панкреатичних ферментів.
Ускладнення: несправжні кисти, нориці, цукровий діабет, абсцедування.
Інструментальні методи діагностики: оглядова рентгенографія органів грудної клітки та черевної порожнини, УЗД підшлункової залози, комп’ютерна томографія.
Лікування: при набряковій формі гострого панкреатиту лікування консервативне, а при некрозі і нагноєнні – хірургічне.
Дитина знаходиться на строгому ліжковому режимі. Через введений в шлунок зонд аспірують його вміст. Годування розпочинають поступово і обережно (дієта №5п). В перші 2-3 дні показані повне голодування, парентеральне введення рідин, кровозамінників.
Використовують анальгетики в поєднанні із спазмолітичними препаратами (папаверін, платифілін); корекція водно-електролітного обміну (фізіологічний розчин, полііонний розчин); боротьба із шоком, інфекціями (антибіотики), ускладненнями; призначають інгібітори протеолітичних ферментів (трасілол, контрікал). Показані панкреатичні ферменти (креон, панкреатин, панзінорм-форте та ін.).
Хронічний панкреатит – рецидивуюче гетерогенне захворювання, яке характеризується структурними змінами тканини підшлункової залози із розвитком різного ступеня вираженості функціональної недостатності органу.
Морфологічні зміни тканини ПЗ носить стійкий характер, зберігаються і прогресують навіть після зупинки дії етіологічних факторів і призводять до розвитку екзокринної та ендокринної недостатності.
Морфологічний субстрат хронічного панкреатиту: набряк, запалення і вогнищеві некрози ПЗ, які приводять до порушення плину панкреатичного соку, внутрішньо-протокової гіпертонії, прогресуванню некрозу ацинарної тканини з послідуючою атрофією ацинусів, інтра- та перилобулярному фіброзу органу.
Етіологічні фактори:
1) травми ПЗ;
2) обтурація каменем вивідних протоків ПЗ;
3) інфекційні агенти (епідемічний паротит, єрсиніоз, бактеріальні інфекції та ін.);
4) токсичний вплив тривалого застосування ліків (діуретики, сульфаніламіди, анти-біотики, 6-меркаптопурин);
5) патологія органів травлення;
6) алергії;
7) туберкульоз;
8) спадковий панкреатит (аутосомно-домінантний тип успадкування)- у віці 10-12 років.
Патогенез – активація панкреатичних ферментів в протоках і паренхімі залози – набряк, некроз і послідуючий фіброз з розвитком екзокринної і ендокринної недостатності. Суттєву роль відіграють порушення мікроциркуляції – виникає ішемія, набряк, порушення проникливості клітинних мембран, деструкція ацинарних клітин.
В останні роки широко обговорюється теорія, “окислюваного стресу” - накопичення в ацинарних клітинах продуктів ПОЛ, вільних радикалів, які викликають пошкодження клітин, запалення, синтез білків гострої фази. Роль вродженого або набутого дефекту синтезу літостатіну, який приводить до преціпітації білка і кальцію і обструкції дрібних протоків з послідуючим перідуктальним запаленням і фіброзом.
Робоча класифікація хронічного панкреатиту у дітей. (Г.В.Римарчук).
Походження:
- первинний;
- вторинний.
Перебіг хвороби:
- легкий;
- середньоважкий;
- важкий.
Функціональний стан ПЗ:
а) зовнішньосекреторна функція –
- гіпосекреторний тип;
- гіперсекреторний тип;
- обтураційний тип;
- нормальний тип панкреатичної секреції;
б) внутрішньосекреторна функція –
- гіперфункція;
- гіпофункція інсулярного апарату.
Ускладення:
- несправжня киста;
- панкреолітіаз;
- цукровий діабет;
- плеврит.
Супутні хвороби:
- виразкова хвороба;
- гастродуоденіт;
- холецистохолангіт;
- гепатит;
- ентерит;
- коліт;
- неспецифічний виразковий коліт.
Клініка:
- поступовий початок;
- погіршення самопочуття;
- зниження апетиту;
- неінтенсивний біль в животі;
- акроціаноз, екхімози;
- геморагічний висип;
- біль в животі підсилюється після прийому їжі і фізичного навантаження;
- у частини дітей – ірадіація болю в поперекову ділянку;
- диспептичні прояви: нудота, блювання;
- кишечні розлади – чергування закрепів і проносів (стеаторея);
- синдром хронічної інтоксикації – загальна слабість, підвищена втома, головний
біль, емоційна лабільність;
- рідко підвищення температури тіла;
- дефіцит маси тіла;
- ознаки гіповітамінозу;
- пальпація живота – розлита болючість (позитивні симптоми Кача, Мейо-Робсона, больві точки Дежардена, зона Шоффара);
- часто – гепатомегалія. Диференційна діагностика.
1. Гострий панкреатит.
2. Панкреатопатія – порушення переважно зовнішньосекреторної функції органу із слабковираженою клінічною картиною. Запальні зміни відсутні, процес розвивається по типу вісцеро-вісцерального рефлексу (швидко минаючий набряк).
- короткочасний біль в лівому підребер’ї;
- зниження апетиту;
- нестійкий стілець (стеаторея, креаторея);
- супутня патологія гастродуоденальної зони і гепатобіліарної системи (ведучі клінічні симптоми).
- УЗД ПЗ – ехограма нормальна (в динаміці – незначне збільшення ПЗ в розмірах).
Діагностика хронічного панкреатиту.
1. Анамнез.
2. Об’єктивні дані.
3. Параклінічні методи:
- гемограма;
- аналізи сечі;
- копрограма;
- біохімія крові (амілаза, ліпаза, трипсин, протіїнограма);
- секреторний тест – вводить 1 ОД/кг ваги секретину д/венно, повільно. Протягом 1 години кожні 15-20 хв. отримують порцію панкреатичного соку. В перші 20-30 хв. – збільшення об’єму і бікарбонатної лужності соку; в 2,3-ій порціях – зниження акивності ферментів і на 60 хв. дослідження всі параметри в нормі.
Типи патології панкреатичної активності:
- Гіперсекреторний тип – підвищення концентрації ферментів при нормальному або підвищеному об’ємі секрету і бікарбонатній лужності (при загостренні панкреатиту).
- Гіпосекреторний тип – зниження активності ферментів при нормальному або зниженому обємі секрету і концентрації бікарбонатів (хронічний панкреатит).
- Обтураційний тип – зменшення об’єму секрету при нормальних показниках активності ферментів і бікарбонатної лужності.
- УЗД ПЗ – збільшення органу в розмірах, гіперехогенність паренхіми;
- комп’ютерна томографія;
- рентгенологічне дослідження (в умовах гіпотонії 12-палої кишки);
- ендоскопічна ретроградна панкреатохолангіографія;
- радіонуклідне сканування;
- термографічне дослідження.
Лікування хронічного панкреатиту:
- усунення провокуючих факторів;
- ліквідація больового синдрому;
- корекція екзокринної і ендокринної функцій ПЗ;
- усунення супутніх захворювань травної системи.
В періоді загострення:
- стаціонарне лікування;
- дієта – в перші 2-3 дні – голодна пауза і значне пиття, відсмоктування шлункового вмісту через назогастральний зонд;
- д/венно крапельно: аміназол, альвезін, поліамід, жирові емульсії (10% інтраліпід або ліпофундін). Після стихання гострих явищ – дієта з фізіологічною нормою вмісту білка – від 80 до 120 г на добу (молочні продукти, яйця, нежирні сорта м’яса або риби). Дієта №5п;
- для ліквідації больового синдрому соматостатин (окіреотид) і даларгін, сандостатин від 25 до 100 мкг 3 р./день підшкірно – 5-7 днів;
- антипротеазні препарати – трасілол, цалол, зімофен, контрікал, габескат, трасколан (від 5000 до 20 000 ОД 2-3 р/добу довенно краплинно в 200 мл ізотонічного розчину хлориду натрію або 5 % розчину глюкози);
- блокатори Н-2 рецепторів гістаміну (ранітідін);
- ферментні препарати (креон, панзинорм-форте, панкреатин);
- анальгезуючі препарати – 50% розчин анальгіну д/м;
- антибіотики – з метою профілактики інфекційних ускладнень;
- симптоматична терапія (холінолітики, прокінетики, гіпосенсибілізуючі препарати, біопрепарати для відновлення кишечної мікрофлори).
У фазі ремісії – дитина передається під спостереження гастроентеролога. Основним засобом підтримки стабільного стану хворого є обов’язкове дотримання дієти №5п – 6-12 місяців після виписки із стаціонару. В перший рік від початку хвороби або загострення дитина повинна спостерігатися щомісячно. Щоквартально – біохімія крові (вміст амілази, трасферази, лужної фосфатази), визначення амілази в сечі.
Обов’язково – протирецидивна терапія (3-4 рази на рік).
Тривалість курсу протирецидивної терапії – від 4 до 6 тижнів.
- Дієта;
- ферментативна терапія;
- репаранти;
- М-холінолітики;
- фізіотерапія (індуктотермія, ультразвук, електорофорез);
- фітотерапія.
Для профілактики рецидивів – курортне лікування – тільки в період ремісії при нормальних показниках екзокринної і ендокринної функцій підшлункової залози (Трускавець, Моршин, Миргород, Березівські мінеральні води).
Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 439 | Нарушение авторских прав
|