АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клінічна картина. Гострий інтерстиціальний панкреатит у дітей молодшого віку частіше протікає з помірно вираженими проявами:

Гострий інтерстиціальний панкреатит у дітей молодшого віку частіше протікає з помірно вираженими проявами:

- симптоми інтоксикації;

- швидка втома;

- зниження апетиту;

- періодичне блювання;

- болі в животі невизначеного характеру.

Ці всі зміни порівняно легко піддаються лікуванню.

У дітей старшого віку:

- переймоподібні болі у верхній половині живота;

- іррадіація болю в ліві відділи тіла;

- вимушене положення тіла (на лівому боці);

- живіт при пальпації м’який, без виражених больових зон;

- характерна невідповідність інтенсивного характеру болю результатам пальпації;

- температура тіла субфебрильна;

- гемограма: помірний лейкоцитоз, нейтрофільоз;

- вміст амілази в сироватці крові і сечі підвищується протягом декількох годин або діб в 5 –10 разів;

Гострий геморагічний панкреатит та жировий некроз:

- інтенсивні болі в животі;

- неспокій;

- виражені симптоми інтоксикації;

- часте блювання із домішком жовчі;

- закрепи;

- болючість при пальпації в верхній половині живота;

- м’язеве напруженняв верхній половині живота;

- симптоми Керте, Кача, Мейо-Робсона;

- часто реактивний лівобічний плеврит;

- ексикоз з токсикозом;

- фебрильна температура тіла;

- гемограма: лейкоцитоз, нейтрофільоз, еозинофілія, тромбоцитопенія, пришвидше-на ШОЄ;

- біохімія крові: високі рівні амілази, ліпази, трипсину.

Гнійний панкреатит – в разі приєднання інфекції:

- висока температура тіла;

- наростають симптоми інтоксикації;

- парез кишечника- симптоми подразнення очеревини;

- гемограма: високий лейкоцитоз, токсичні зміни нейтрофілів;

- високий рівень панкреатичних ферментів.

Ускладнення: несправжні кисти, нориці, цукровий діабет, абсцедування.

Інструментальні методи діагностики: оглядова рентгенографія органів грудної клітки та черевної порожнини, УЗД підшлункової залози, комп’ютерна томографія.

Лікування: при набряковій формі гострого панкреатиту лікування консервативне, а при некрозі і нагноєнні – хірургічне.

Дитина знаходиться на строгому ліжковому режимі. Через введений в шлунок зонд аспірують його вміст. Годування розпочинають поступово і обережно (дієта №5п). В перші 2-3 дні показані повне голодування, парентеральне введення рідин, кровозамінників.

Використовують анальгетики в поєднанні із спазмолітичними препаратами (папаверін, платифілін); корекція водно-електролітного обміну (фізіологічний розчин, полііонний розчин); боротьба із шоком, інфекціями (антибіотики), ускладненнями; призначають інгібітори протеолітичних ферментів (трасілол, контрікал). Показані панкреатичні ферменти (креон, панкреатин, панзінорм-форте та ін.).

Хронічний панкреатит – рецидивуюче гетерогенне захворювання, яке характеризується структурними змінами тканини підшлункової залози із розвитком різного ступеня вираженості функціональної недостатності органу.

Морфологічні зміни тканини ПЗ носить стійкий характер, зберігаються і прогресують навіть після зупинки дії етіологічних факторів і призводять до розвитку екзокринної та ендокринної недостатності.

Морфологічний субстрат хронічного панкреатиту: набряк, запалення і вогнищеві некрози ПЗ, які приводять до порушення плину панкреатичного соку, внутрішньо-протокової гіпертонії, прогресуванню некрозу ацинарної тканини з послідуючою атрофією ацинусів, інтра- та перилобулярному фіброзу органу.

Етіологічні фактори:

1) травми ПЗ;

2) обтурація каменем вивідних протоків ПЗ;

3) інфекційні агенти (епідемічний паротит, єрсиніоз, бактеріальні інфекції та ін.);

4) токсичний вплив тривалого застосування ліків (діуретики, сульфаніламіди, анти-біотики, 6-меркаптопурин);

5) патологія органів травлення;

6) алергії;

7) туберкульоз;

8) спадковий панкреатит (аутосомно-домінантний тип успадкування)- у віці 10-12 років.

Патогенез – активація панкреатичних ферментів в протоках і паренхімі залози – набряк, некроз і послідуючий фіброз з розвитком екзокринної і ендокринної недостатності. Суттєву роль відіграють порушення мікроциркуляції – виникає ішемія, набряк, порушення проникливості клітинних мембран, деструкція ацинарних клітин.

В останні роки широко обговорюється теорія, “окислюваного стресу” - накопичення в ацинарних клітинах продуктів ПОЛ, вільних радикалів, які викликають пошкодження клітин, запалення, синтез білків гострої фази. Роль вродженого або набутого дефекту синтезу літостатіну, який приводить до преціпітації білка і кальцію і обструкції дрібних протоків з послідуючим перідуктальним запаленням і фіброзом.

Робоча класифікація хронічного панкреатиту у дітей. (Г.В.Римарчук).

Походження:

- первинний;

- вторинний.

Перебіг хвороби:

- легкий;

- середньоважкий;

- важкий.

Функціональний стан ПЗ:

а) зовнішньосекреторна функція –

- гіпосекреторний тип;

- гіперсекреторний тип;

- обтураційний тип;

- нормальний тип панкреатичної секреції;

б) внутрішньосекреторна функція –

- гіперфункція;

- гіпофункція інсулярного апарату.

Ускладення:

- несправжня киста;

- панкреолітіаз;

- цукровий діабет;

- плеврит.

Супутні хвороби:

- виразкова хвороба;

- гастродуоденіт;

- холецистохолангіт;

- гепатит;

- ентерит;

- коліт;

- неспецифічний виразковий коліт.

Клініка:

- поступовий початок;

- погіршення самопочуття;

- зниження апетиту;

- неінтенсивний біль в животі;

- акроціаноз, екхімози;

- геморагічний висип;

- біль в животі підсилюється після прийому їжі і фізичного навантаження;

- у частини дітей – ірадіація болю в поперекову ділянку;

- диспептичні прояви: нудота, блювання;

- кишечні розлади – чергування закрепів і проносів (стеаторея);

- синдром хронічної інтоксикації – загальна слабість, підвищена втома, головний

біль, емоційна лабільність;

- рідко підвищення температури тіла;

- дефіцит маси тіла;

- ознаки гіповітамінозу;

- пальпація живота – розлита болючість (позитивні симптоми Кача, Мейо-Робсона, больві точки Дежардена, зона Шоффара);

- часто – гепатомегалія. Диференційна діагностика.

1. Гострий панкреатит.

2. Панкреатопатія – порушення переважно зовнішньосекреторної функції органу із слабковираженою клінічною картиною. Запальні зміни відсутні, процес розвивається по типу вісцеро-вісцерального рефлексу (швидко минаючий набряк).

- короткочасний біль в лівому підребер’ї;

- зниження апетиту;

- нестійкий стілець (стеаторея, креаторея);

- супутня патологія гастродуоденальної зони і гепатобіліарної системи (ведучі клінічні симптоми).

- УЗД ПЗ – ехограма нормальна (в динаміці – незначне збільшення ПЗ в розмірах).

Діагностика хронічного панкреатиту.

1. Анамнез.

2. Об’єктивні дані.

3. Параклінічні методи:

- гемограма;

- аналізи сечі;

- копрограма;

- біохімія крові (амілаза, ліпаза, трипсин, протіїнограма);

- секреторний тест – вводить 1 ОД/кг ваги секретину д/венно, повільно. Протягом 1 години кожні 15-20 хв. отримують порцію панкреатичного соку. В перші 20-30 хв. – збільшення об’єму і бікарбонатної лужності соку; в 2,3-ій порціях – зниження акивності ферментів і на 60 хв. дослідження всі параметри в нормі.

Типи патології панкреатичної активності:

1. Гіперсекреторний тип – підвищення концентрації ферментів при нормальному або підвищеному об’ємі секрету і бікарбонатній лужності (при загостренні панкреатиту).
2. Гіпосекреторний тип – зниження активності ферментів при нормальному або зниженому обємі секрету і концентрації бікарбонатів (хронічний панкреатит).
3. Обтураційний тип – зменшення об’єму секрету при нормальних показниках активності ферментів і бікарбонатної лужності.

- УЗД ПЗ – збільшення органу в розмірах, гіперехогенність паренхіми;

- комп’ютерна томографія;

- рентгенологічне дослідження (в умовах гіпотонії 12-палої кишки);

- ендоскопічна ретроградна панкреатохолангіографія;

- радіонуклідне сканування;

- термографічне дослідження.

Лікування хронічного панкреатиту:

- усунення провокуючих факторів;

- ліквідація больового синдрому;

- корекція екзокринної і ендокринної функцій ПЗ;

- усунення супутніх захворювань травної системи.

В періоді загострення:

- стаціонарне лікування;

- дієта – в перші 2-3 дні – голодна пауза і значне пиття, відсмоктування шлункового вмісту через назогастральний зонд;

- д/венно крапельно: аміназол, альвезін, поліамід, жирові емульсії (10% інтраліпід або ліпофундін). Після стихання гострих явищ – дієта з фізіологічною нормою вмісту білка – від 80 до 120 г на добу (молочні продукти, яйця, нежирні сорта м’яса або риби). Дієта №5п;

- для ліквідації больового синдрому соматостатин (окіреотид) і даларгін, сандостатин від 25 до 100 мкг 3 р./день підшкірно – 5-7 днів;

- антипротеазні препарати – трасілол, цалол, зімофен, контрікал, габескат, трасколан (від 5000 до 20 000 ОД 2-3 р/добу довенно краплинно в 200 мл ізотонічного розчину хлориду натрію або 5 % розчину глюкози);

- блокатори Н-₂ рецепторів гістаміну (ранітідін);

- ферментні препарати (креон, панзинорм-форте, панкреатин);

- анальгезуючі препарати – 50% розчин анальгіну д/м;

- антибіотики – з метою профілактики інфекційних ускладнень;

- симптоматична терапія (холінолітики, прокінетики, гіпосенсибілізуючі препарати, біопрепарати для відновлення кишечної мікрофлори).

У фазі ремісії – дитина передається під спостереження гастроентеролога. Основним засобом підтримки стабільного стану хворого є обов’язкове дотримання дієти №5п – 6-12 місяців після виписки із стаціонару. В перший рік від початку хвороби або загострення дитина повинна спостерігатися щомісячно. Щоквартально – біохімія крові (вміст амілази, трасферази, лужної фосфатази), визначення амілази в сечі.

Обов’язково – протирецидивна терапія (3-4 рази на рік).

Тривалість курсу протирецидивної терапії – від 4 до 6 тижнів.

- Дієта;

- ферментативна терапія;

- репаранти;

- М-холінолітики;

- фізіотерапія (індуктотермія, ультразвук, електорофорез);

- фітотерапія.

Для профілактики рецидивів – курортне лікування – тільки в період ремісії при нормальних показниках екзокринної і ендокринної функцій підшлункової залози (Трускавець, Моршин, Миргород, Березівські мінеральні води).

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 405 | Нарушение авторских прав