АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клінічна картина. Гострий інтерстиціальний панкреатит у дітей молодшого віку частіше протікає з помірно вираженими проявами:

Прочитайте:
  1. I. Клиническая картина.
  2. А. КЛІНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
  3. Амебиаз Патогенез и патологоанатомическая картина.
  4. Андрєйчин М.А., Чоп’як В.В., Господарський І.Я. Клінічна імунологія та алергологія: Підручник – Тернопіль: Укрмедкнига, 2005.- 372 с.
  5. Бронхиальная астма: определение, этиология, патогенез, классификация, клиническая картина. Диагностика.
  6. ЕТІОЛОГІЯ ТА КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОРОСТИ
  7. Инородные тела пищевода. Определение. Этиология. Клиническая картина. Принципы лечения. Сестринский уход.
  8. Інфекційні хвороби, Клінічна картина інфекційних захворювань.
  9. Класифікація. Клінічна картина.
  10. Клиническая картина.

Гострий інтерстиціальний панкреатит у дітей молодшого віку частіше протікає з помірно вираженими проявами:

- симптоми інтоксикації;

- швидка втома;

- зниження апетиту;

- періодичне блювання;

- болі в животі невизначеного характеру.

Ці всі зміни порівняно легко піддаються лікуванню.

У дітей старшого віку:

- переймоподібні болі у верхній половині живота;

- іррадіація болю в ліві відділи тіла;

- вимушене положення тіла (на лівому боці);

- живіт при пальпації м’який, без виражених больових зон;

- характерна невідповідність інтенсивного характеру болю результатам пальпації;

- температура тіла субфебрильна;

- гемограма: помірний лейкоцитоз, нейтрофільоз;

- вміст амілази в сироватці крові і сечі підвищується протягом декількох годин або діб в 5 –10 разів;

Гострий геморагічний панкреатит та жировий некроз:

- інтенсивні болі в животі;

- неспокій;

- виражені симптоми інтоксикації;

- часте блювання із домішком жовчі;

- закрепи;

- болючість при пальпації в верхній половині живота;

- м’язеве напруженняв верхній половині живота;

- симптоми Керте, Кача, Мейо-Робсона;

- часто реактивний лівобічний плеврит;

- ексикоз з токсикозом;

- фебрильна температура тіла;

- гемограма: лейкоцитоз, нейтрофільоз, еозинофілія, тромбоцитопенія, пришвидше-на ШОЄ;

- біохімія крові: високі рівні амілази, ліпази, трипсину.

Гнійний панкреатит – в разі приєднання інфекції:

- висока температура тіла;

- наростають симптоми інтоксикації;

- парез кишечника- симптоми подразнення очеревини;

- гемограма: високий лейкоцитоз, токсичні зміни нейтрофілів;

- високий рівень панкреатичних ферментів.

Ускладнення: несправжні кисти, нориці, цукровий діабет, абсцедування.

Інструментальні методи діагностики: оглядова рентгенографія органів грудної клітки та черевної порожнини, УЗД підшлункової залози, комп’ютерна томографія.

Лікування: при набряковій формі гострого панкреатиту лікування консервативне, а при некрозі і нагноєнні – хірургічне.

Дитина знаходиться на строгому ліжковому режимі. Через введений в шлунок зонд аспірують його вміст. Годування розпочинають поступово і обережно (дієта №5п). В перші 2-3 дні показані повне голодування, парентеральне введення рідин, кровозамінників.

Використовують анальгетики в поєднанні із спазмолітичними препаратами (папаверін, платифілін); корекція водно-електролітного обміну (фізіологічний розчин, полііонний розчин); боротьба із шоком, інфекціями (антибіотики), ускладненнями; призначають інгібітори протеолітичних ферментів (трасілол, контрікал). Показані панкреатичні ферменти (креон, панкреатин, панзінорм-форте та ін.).

Хронічний панкреатит – рецидивуюче гетерогенне захворювання, яке характеризується структурними змінами тканини підшлункової залози із розвитком різного ступеня вираженості функціональної недостатності органу.

Морфологічні зміни тканини ПЗ носить стійкий характер, зберігаються і прогресують навіть після зупинки дії етіологічних факторів і призводять до розвитку екзокринної та ендокринної недостатності.

Морфологічний субстрат хронічного панкреатиту: набряк, запалення і вогнищеві некрози ПЗ, які приводять до порушення плину панкреатичного соку, внутрішньо-протокової гіпертонії, прогресуванню некрозу ацинарної тканини з послідуючою атрофією ацинусів, інтра- та перилобулярному фіброзу органу.

Етіологічні фактори:

1) травми ПЗ;

2) обтурація каменем вивідних протоків ПЗ;

3) інфекційні агенти (епідемічний паротит, єрсиніоз, бактеріальні інфекції та ін.);

4) токсичний вплив тривалого застосування ліків (діуретики, сульфаніламіди, анти-біотики, 6-меркаптопурин);

5) патологія органів травлення;

6) алергії;

7) туберкульоз;

8) спадковий панкреатит (аутосомно-домінантний тип успадкування)- у віці 10-12 років.

Патогенез – активація панкреатичних ферментів в протоках і паренхімі залози – набряк, некроз і послідуючий фіброз з розвитком екзокринної і ендокринної недостатності. Суттєву роль відіграють порушення мікроциркуляції – виникає ішемія, набряк, порушення проникливості клітинних мембран, деструкція ацинарних клітин.

В останні роки широко обговорюється теорія, “окислюваного стресу” - накопичення в ацинарних клітинах продуктів ПОЛ, вільних радикалів, які викликають пошкодження клітин, запалення, синтез білків гострої фази. Роль вродженого або набутого дефекту синтезу літостатіну, який приводить до преціпітації білка і кальцію і обструкції дрібних протоків з послідуючим перідуктальним запаленням і фіброзом.

Робоча класифікація хронічного панкреатиту у дітей. (Г.В.Римарчук).

Походження:

- первинний;

- вторинний.

Перебіг хвороби:

- легкий;

- середньоважкий;

- важкий.

Функціональний стан ПЗ:

а) зовнішньосекреторна функція –

- гіпосекреторний тип;

- гіперсекреторний тип;

- обтураційний тип;

- нормальний тип панкреатичної секреції;

б) внутрішньосекреторна функція –

- гіперфункція;

- гіпофункція інсулярного апарату.

Ускладення:

- несправжня киста;

- панкреолітіаз;

- цукровий діабет;

- плеврит.

Супутні хвороби:

- виразкова хвороба;

- гастродуоденіт;

- холецистохолангіт;

- гепатит;

- ентерит;

- коліт;

- неспецифічний виразковий коліт.

Клініка:

- поступовий початок;

- погіршення самопочуття;

- зниження апетиту;

- неінтенсивний біль в животі;

- акроціаноз, екхімози;

- геморагічний висип;

- біль в животі підсилюється після прийому їжі і фізичного навантаження;

- у частини дітей – ірадіація болю в поперекову ділянку;

- диспептичні прояви: нудота, блювання;

- кишечні розлади – чергування закрепів і проносів (стеаторея);

- синдром хронічної інтоксикації – загальна слабість, підвищена втома, головний

біль, емоційна лабільність;

- рідко підвищення температури тіла;

- дефіцит маси тіла;

- ознаки гіповітамінозу;

- пальпація живота – розлита болючість (позитивні симптоми Кача, Мейо-Робсона, больві точки Дежардена, зона Шоффара);

- часто – гепатомегалія. Диференційна діагностика.

1. Гострий панкреатит.

2. Панкреатопатія – порушення переважно зовнішньосекреторної функції органу із слабковираженою клінічною картиною. Запальні зміни відсутні, процес розвивається по типу вісцеро-вісцерального рефлексу (швидко минаючий набряк).

- короткочасний біль в лівому підребер’ї;

- зниження апетиту;

- нестійкий стілець (стеаторея, креаторея);

- супутня патологія гастродуоденальної зони і гепатобіліарної системи (ведучі клінічні симптоми).

- УЗД ПЗ – ехограма нормальна (в динаміці – незначне збільшення ПЗ в розмірах).

Діагностика хронічного панкреатиту.

1. Анамнез.

2. Об’єктивні дані.

3. Параклінічні методи:

- гемограма;

- аналізи сечі;

- копрограма;

- біохімія крові (амілаза, ліпаза, трипсин, протіїнограма);

- секреторний тест – вводить 1 ОД/кг ваги секретину д/венно, повільно. Протягом 1 години кожні 15-20 хв. отримують порцію панкреатичного соку. В перші 20-30 хв. – збільшення об’єму і бікарбонатної лужності соку; в 2,3-ій порціях – зниження акивності ферментів і на 60 хв. дослідження всі параметри в нормі.

Типи патології панкреатичної активності:

  1. Гіперсекреторний тип – підвищення концентрації ферментів при нормальному або підвищеному об’ємі секрету і бікарбонатній лужності (при загостренні панкреатиту).
  2. Гіпосекреторний тип – зниження активності ферментів при нормальному або зниженому обємі секрету і концентрації бікарбонатів (хронічний панкреатит).
  3. Обтураційний тип – зменшення об’єму секрету при нормальних показниках активності ферментів і бікарбонатної лужності.

- УЗД ПЗ – збільшення органу в розмірах, гіперехогенність паренхіми;

- комп’ютерна томографія;

- рентгенологічне дослідження (в умовах гіпотонії 12-палої кишки);

- ендоскопічна ретроградна панкреатохолангіографія;

- радіонуклідне сканування;

- термографічне дослідження.

Лікування хронічного панкреатиту:

- усунення провокуючих факторів;

- ліквідація больового синдрому;

- корекція екзокринної і ендокринної функцій ПЗ;

- усунення супутніх захворювань травної системи.

В періоді загострення:

- стаціонарне лікування;

- дієта – в перші 2-3 дні – голодна пауза і значне пиття, відсмоктування шлункового вмісту через назогастральний зонд;

- д/венно крапельно: аміназол, альвезін, поліамід, жирові емульсії (10% інтраліпід або ліпофундін). Після стихання гострих явищ – дієта з фізіологічною нормою вмісту білка – від 80 до 120 г на добу (молочні продукти, яйця, нежирні сорта м’яса або риби). Дієта №5п;

- для ліквідації больового синдрому соматостатин (окіреотид) і даларгін, сандостатин від 25 до 100 мкг 3 р./день підшкірно – 5-7 днів;

- антипротеазні препарати – трасілол, цалол, зімофен, контрікал, габескат, трасколан (від 5000 до 20 000 ОД 2-3 р/добу довенно краплинно в 200 мл ізотонічного розчину хлориду натрію або 5 % розчину глюкози);

- блокатори Н-2 рецепторів гістаміну (ранітідін);

- ферментні препарати (креон, панзинорм-форте, панкреатин);

- анальгезуючі препарати – 50% розчин анальгіну д/м;

- антибіотики – з метою профілактики інфекційних ускладнень;

- симптоматична терапія (холінолітики, прокінетики, гіпосенсибілізуючі препарати, біопрепарати для відновлення кишечної мікрофлори).

У фазі ремісії – дитина передається під спостереження гастроентеролога. Основним засобом підтримки стабільного стану хворого є обов’язкове дотримання дієти №5п – 6-12 місяців після виписки із стаціонару. В перший рік від початку хвороби або загострення дитина повинна спостерігатися щомісячно. Щоквартально – біохімія крові (вміст амілази, трасферази, лужної фосфатази), визначення амілази в сечі.

Обов’язково – протирецидивна терапія (3-4 рази на рік).

Тривалість курсу протирецидивної терапії – від 4 до 6 тижнів.

- Дієта;

- ферментативна терапія;

- репаранти;

- М-холінолітики;

- фізіотерапія (індуктотермія, ультразвук, електорофорез);

- фітотерапія.

Для профілактики рецидивів – курортне лікування – тільки в період ремісії при нормальних показниках екзокринної і ендокринної функцій підшлункової залози (Трускавець, Моршин, Миргород, Березівські мінеральні води).

 

 


Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 439 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.011 сек.)