АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація. Клінічна картина.

Клінічні прояви захворювання залежать від ступеня ожиріння. Визначають 4 ступені:

I – надлишкова маса тіла становить 15-25% від норми;

II – 26-50%;

III – 51-100%;

IV – 100% і більше.

Товщина шкірної складки при ожирінні I ступеня збільшується у 2 рази, II – у 2,5 рази, III – у 2,9 рази, порівняно з нормою.

Класифікація ожиріння за етіологічним принципом:

1. Первинне – аліментарно-конституційне

2. Вторинне:

2.1. Гіпоталамічне (нейроендокринне)

2.2. Ендокринно-метаболічне

2.3. Дифузно-церебральне (органічні ураження ЦНС)

за перебігом:

1. Стабільна форма

2. Прогресуючий перебіг

за типом відкладання жирової тканини:

1. Абдомінальне

2. Геноїдне

3. Змішане.

Класифікація ступеня ожиріння за ІМТ (ВООЗ, 1997)

Для первинного ожиріння характерне рівномірне відкладання жиру, що зазвичай відзначається в ранньому віці. На початкових стадіях захворювання надлишок маси тіла помірний, хворі не мають істотних скарг. Проте відносно швидке прогресування ожиріння веде до погіршення самопочуття, підвищеної втомлюваності, головного болю, транзиторного підвищення АТ, спраги. З’являються шкірні зміни (фолікуліт, мармуровість, гіперпігментація), задишка, тахікардія, біль у ділянці серця, у правому підребер’ї. У хворих з аліментарно-конституціональним ожирінням збільшується екскреція з сечею 17-ОКС, 17-ДОКС та їх метаболітів, а у тих, у кого прогресування ожиріння тривале, більша активність надниркових залоз спостерігається у другій половині доби. Підвищення синтезу андрогенів прискорює дозрівання гіпоталамусу, чим і пояснюється більш ранній статевий розвиток у дітей з ожирінням. У жінок, які страждають на ожиріння, збільшується продукція андрогенів наднирковими залозами, у жировій тканині прискорюються процеси перетворення естрогенів на андрогени, що часто призводить до розвитку гірсутизму. Надлишкова маса тіла може стати причиною розвитку гіпоталамічного синдрому. У таких хворих швидко збільшується маса тіла, з’являються численні рожеві стрії, гіперпігментація шкірних складок, вегетативні порушення, розсіяна неврологічна симптоматика, підвищена втомлюваність. Періодично підвищується АТ. Жир відкладається в ділянці стегон, живота, грудей. Саме на цих ділянках тіла виникають яскраві червоні стрії. Оскільки процес охоплює також інші ендокринні залози, у хворих часто спостерігаються ознаки цукрового діабету, гіпотиреозу, порушення росту та функції статевих і надниркових залоз.
При церебральному ожирінні, що виникає внаслідок органічного ураження ділянок головного мозку, відповідальних за регуляцію жирового обміну, жирові відкладання локалізуються на плечах, животі, стегнах, грудях. Відзначається підвищена втомлювасть, задишка, млявість, поліфагія, гіпертермія. Вміст гонадотропних гормонів та екскреція 17-КС із сечею знижені. Ендокринне ожиріння зазвичай виникає як наслідок патології надниркових залоз, гіпогеніталізму та гіпотиреозу.

Вторинні форми ожиріння (із встановленим генетичним дефектом) відрізняються різноманітністю нозологічних форм (їх понад 50) та клінічних проявів.

Синдром Лоренса-Муна-Барде-Бідля характеризується рівномірним ожирінням, відставанням у розумовому розвиткові, полі- та синдактилією, колобомою райдужки, вродженою аномалією скелета (при високому або карликовому зрості) в поєднанні із синдромом Панса.

Синдром Прадера-Віллі успадковується за рецесивним типом, патогенез його до кінця не вивчений. Спостерігається ожиріння тулуба (при цьому верхні й нижні кінцівки короткі), низький зріст, олігофренія, гіпогонадизм, виражений гіпотонус м’язів. Діагностують цей синдром у грудному віці.

Синдром Нонне-Мілроя-Межа проявляється в грудному віці порушенням росту, ожирінням, олігофренією, набряком нижніх кінцівок, фіброзним переродженням клітковини.

Синдром Альстрема-Хальгрена розвивається в ранньому віці та проявляється ожирінням, підвищеною чутливістю до світла, ністагмом, розбіжною косоокістю, прогресуючим погіршенням зору внаслідок дегенерації сітківки.

Синдром Мартiна-Олбрайта, поряд із ожирінням, має такі прояви: карликовий зріст, олігофренія, маленькі кінцівки з укороченими III, IV і V п’ястковими кістками, гіпоплазія емалі зубів. Тетанія пов’язана з гіпокальціємією на фоні гіперфосфатемії та негативної проби Елесворта-Говарда (фосфатурії після навантаження паратгормоном немає).

Глікогенози I типу супроводжуються ожирінням і вираженою гепатосплено-мегалією, що полегшує діагностику.

Синдром Бер’єсона-Фoрсмана-Лeманна спостерігається у чоловіків і характеризується ожирінням тулуба, ідіотією, карликовим зростом, X-подібним викривленням ніг, періодичними нападами судом.

Синдром Іценка-Кушинга є наслідком пухлини надниркових залоз, переважно злоякісної кортикостероми, через яку відзначається надмірна продукція кортизолу. Надлишкове відкладення жиру не поширюється на нижню частину тіла і дистальні відділи кінцівок; обличчя – місяцеподібне, характерні смуги розтягнення (стрії) атрофічного характеру на стегнах, сідницях, животі. Відзначається м’язова слабкість, підвищена втомлюваність, передчасне оволосіння статевих органів на тлі затримки статевого розвитку, остеопороз (особливо хребта), підвищення АТ.

Синдром Пехкранца-Бабінського-Фреліха здебільшого є результатом стиснення пухлиною (краніофарингеомою) гіпоталамусу та проявляється ожирінням переважно за жіночим типом (у ділянці молочних залоз, нижньої частини живота, лобка і стегон), дефектами з боку скелета, крипторхізмом, гіпоплазією статевих залоз, застійними змінами на очному дні та випаданням поля зору.

Діагностика

План обстеження хворих на ожиріння

1. Загальне клінічне обстеження:

- визначення зросту і маси тіла, розрахунок ІМТ (кг/м2),

- окружність талії і стегон, індекс «окружність талії/окружність стегон» (ОТ/ОС),
- пропорції тіла,

- статевий розвиток,

- артеріальний тиск (наявність артеріальної гіпертензії),

- загальний аналіз крові і сечі,

- визначення глюкози в крові натще з наступним проведенням орального глюкозотолерантного тесту (ОГТТ) (глюкози – 1,75 г/кг маси тіла, але не більше 75 г),

- ліпідний спектр крові (холестерин, тригліцериди, b-ліпопротеїди, ЛПВЩ, індекс атерогенності).

2. Анамнез: можлива причина збільшення маси тіла, динаміка збільшення маси тіла з народження до моменту обстеження, сімейний анамнез (визначення спадковості з ожиріння, цукрового діабету 2-го типу, гіпертонічної хвороби, подагри).

3. За необхідності – МРТ або комп’ютерна томографія головного мозку, консультація нейрохірурга.

4. УЗД щитоподібної залози, надниркових залоз, органів черевної порожнини, органів малого тазу.

5. Гормональні дослідження:

- для діагностики гіпотиреозу: визначення рівня ТТГ (при його зміні – вільного Т4);

- за наявності порушення статевого дозрівання – ФСГ, ЛГ, пролактин, естрадіол, тестостерон, обстеження згідно відповідного протоколу;

- при ознаках гіперкортицизму – обстеження згідно відповідного протоколу;

- по можливості – рівень інсуліну, лептину у крові;

- при ознаках псевдогіпопаратиреозу – визначення рівня кальцію, фосфору у крові та паратгормону.

6. ЕКГ, при стійкому підвищенні АТ – ЕхоКГ.

7. Консультації:

- невролог, за необхідності за рекомендацією невролога – проведення електроенцефалограми, ЕХО-енцефалограми;

- офтальмолог, дослідження очного дна;

- генетик (для діагностики генетичних синдромів, що супроводжуються ожирінням).

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 463 | Нарушение авторских прав