АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Суїцид, як психологічна проблема. Причини появи в учнів схильності до суїциду.

Вступ

Актуальність дослідження. У зв’язку зі збільшенням стресових факторів в сучасному суспільстві, відбулось і збільшення кількості суїцидів. Досвід світової суїцидології свідчить про існування тісної залежності між частотою завершених суїцидів і такими змінними, як: економічні чинники, наприклад, ступінь урбанізації, співвідношення промислових і сільськогосподарських робітників, міграційні потоки, комунікативно-інформаційні потоки, що проходять через засоби масової інформації.

Посилення соціально-психологічної напруженості в суспільстві, необхідність змінювати життєві орієнтири і звичний спосіб життя ведуть до руйнування поведінкових стереотипів індивіда і його біосоціальної дезадаптації.

До суїцидальної поведінки схильні абсолютно всі індивіди, будь якого віку, статі, релігійних вірувань, фінансового забезпечення тощо, особливо вразливою, на мою думку, є категорія учнів, а саме діти та підлітки. Нажаль смертність серед тих хто вчинив спробу самогубства досить високий і тому профілактична та діагностична робота має бути на першому місці.

У зв’язку з цим можна виділити мету – це попередження та профілактика суїцидальної поведінки серед учнів молодшого шкільного віку та підлітків. Тому обов’язково діяльність психолога має включати в себе роботу з категорією учнів з суїцидальною поведінкою.

Проблемою суїцидальної поведінки займалося багато вчених, як вітчизняного так і зарубіжного простору це Е. Шнейдман, А.Г. Амбрумова, А.Є. Личко, Є. Шир, Е. Дюркгейм, В.А. Тихоненко, А.Г. Амбрумова, В.П. Бородіна, Н.В. Конанчук, В.К. Мягер, К. Абрахам, З. Фрейд, Д.С. Ісаєв, К.В. Шерстнев, Г. Отто та інші.

Суїцид, як психологічна проблема. Причини появи в учнів схильності до суїциду.

Спеціалісти визначають суїцид (suizid – з лат. «себе вбивати»), тобто самогубство, як усвідомлювані, навмисні дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя, що призводить до смерті. Науковці-психологи, крім факту самогубства розглядають і більш ширший контекст суїцидальної поведінки – численні факти свідомого чи несвідомого нехтування життям як вищою цінністю людини (акти хоробрості, ризиковані вчинки, гра зі смертю, надмірне виснаження себе працею, легковажне нехтування небезпекою).

Суїциди діляться на три основні групи: істинні, демонстративні і приховані.

Істинний суїцид направляється бажанням померти, не буває спонтанним, хоча іноді і виглядає досить несподіваним. Такому суїциду завжди передують пригнічений настрій, депресивний стан або просто думки про відхід з життя. Причому оточуючі такого стану людини можуть не помічати. Іншою особливістю дійсного суїциду є роздуми і переживання з приводу сенсу життя.

Демонстративна суїцид не пов'язаний з бажанням померти, а є способом звернути увагу на свої проблеми, покликати на допомогу, вести діалог. Це може бути і спроба своєрідного шантажу. Смертельний результат в даному випадку є наслідком фатальною випадковістю.

Прихований суїцид (Непряме самогубство) - вид суїцидальної поведінки, що не відповідає його ознаками в строгому сенсі, але має ту ж спрямованість і результат. Це дії, що супроводжуються високою ймовірністю летального результату. Більшою мірою це поведінка націлене на ризик, на гру зі смертю, ніж на відхід з життя. Такі люди вибирають не відкритий відхід з життя «за власним бажанням», а так зване суїцидально обумовлена поведінка. Це і ризикована їзда на автомобілі, і заняття екстремальними видами спорту або небезпечним бізнесом, і добровільні поїздки в гарячі точки, і вживання сильніших наркотиків, і самоізоляція. [4,151]

Розрізняють наступні види самогубств:

1. Неусвідомлюване самогубство.

2. Самогубство як ризикована гра і ризикована легковажність.

3. Психопатологічне й агресивно-невропатичне самогубство:

· маніакальне самогубство осіб, охоплених галюцинаціями або мареннями;

· самогубство меланхоліків у стані глибокого смутку, скорботи, гіпертрофованих докорів совісті, суму, журби;

· самогубство охоплених нав’язливими ідеями;

· автоматичне чи імпульсивне самогубство.

1. Самогубство психічно нормальної людини з такими видами суїцидальної поведінки:

· демонстративно-шантажувальна форма суїцидальної поведінки:

· форми суїцидальної поведінки: внутрішні форми: суїцидальні думки, уявлення, емоційні переживання, задуми, наміри; зовнішні форми: суїцидальні спроби і завершені суїциди;

· егоїстичний суїцид, що виникає через руйнування соціальних зв‘язків особистості з суспільством;

· альтруїстичний суїцид, який виникає у формі самопожертви задля захисту інтересів групи (фанатики тощо);

· анатомічний суїцид, який виникає внаслідок виснаження;

· суїцид, спровокований засобами масової інформації;

· суїцид, спричинений депресією. [12]

Фактори ризику, що можуть стати причиною дитячого і підліткового суїциду:

1. Психічні розлади.

2. Проблеми в спілкуванні з близькими родичами чи друзями.

3. Відчуття зростаючої безодні між багатими і бідними, розмови про це.

4. Шкільні проблеми (низька успішність, велике навантаження, тиск вимог навчального процесу, конфлікти з учителями).

5. Проблеми, пов'язані з уживанням алкоголю та нар­котиків.

6. Невдачі в інтимних стосунках.

7. Занижена самооцінка.

8. Ізольованість підлітка і пов'язане з цим почуття самотності.

9. Депресія (агресія – типова маска депресії у підлітків).

10. Афекти (афекти руйнівні для підлітка; суїцидальні погрози, висловлені в афекті, як правило, здійснюються і мають важкі наслідки).

11. Сімейні проблеми (нерозуміння з боку батьків, байдужість, часті покарання, надмірні очікування з боку батьків, фізичне чи сексуальне насилля в сім'ї, зростаюча кількість неповних сімей, виїзди батьків на роботу за кордон). Вони частіше переважають (приблизно в 70% випадків ці проблеми безпосередньо пов'язані із суїцидом), а роль «останньої краплі» виконує конфлікт у школі. [13]

Суїцидальна поведінка – це відповідь на глибинні переживання, а вони пов'язані з тим, що насправді актуально для тієї чи іншої особистості. В молодшому віці актуальним є зв'язок з сім’єю, і в цьому випадку, суїцид є засобом «саботування» того, що відбувається в сім’ї. Для підлітка ж пріоритетними є відносини з оточенням, а також особливості переживання підліткової кризи, що характеризується підвищеною чутливістю до того, що з ним відбувається, часто суїцид виступає, як потреба «уникнення» проблем, втечею від реальності, або ж засобом привернення уваги.

В будь якому випадку, суїцид є крайньою мірою, що спричинена байдужістю і не розумінням оточуючих.

Вік істотно впливає на особливості суїцидальної поведінки. Наприклад, кризові періоди життя, такі, як юність або початок старості, характеризуються підвищенням суїцидальної готовності.

Суїцидальна поведінка в дитячому віці носить характер ситуаційно-особистісних реакцій, тобто пов'язано власне не з самим бажанням померти, а з прагненням уникнути стресових ситуацій або покарання. Більшість дослідників відзначає, що суїцидальна поведінка у дітей до 13 років - рідкісне явище, і тільки з 14-15-річного віку суїцидальна активність різко зростає, досягаючи максимуму до 16-19 років.

За даними дослідження А.Г. Амбрумовой 770-ти дітей і підлітків з суїцидальною поведінкою, наймолодшими були діти 7 років. Більшість склали дівчинки (80,8%). Найбільш частими способами у дівчаток були отруєння, у хлопчиків - порізи вен і повішення.

Більшість авторів вважають, що концепція смерті у дитини наближається до адекватної лише до 11 - 14 років, після чого дитина може по-справжньому усвідомлювати реальність і незворотність смерті. Маленька дитина швидше фантазує з приводу смерті, погано розуміючи відмінності між живуть і померлим. І тільки ближче до підліткового віку смерть починає сприйматися як реальне явище, хоч і заперечується, здається малоймовірною для себе. Отже, терміни «суїцид» і «суїцидальну поведінку» в строгому сенсі для раннього віку мало прийнятною.

Мотиви, якими діти пояснюють свою поведінку, здаються несерйозними і швидкоплинними. Для дітей у цілому характерні вразливість, сугестивність, низька критичність до своєї поведінки, коливання настрою, імпульсивність, здатність яскраво відчувати і переживати. Самогубство в дитячому віці провокується гнівом, страхом, бажанням покарати себе або інших. Нерідко суїцидальну поведінку поєднується з іншими поведінковими проблемами, наприклад прогулами школи або конфліктами з однокласниками, вчителями та рідними.

Виникненню суїцидальної поведінки також сприяють тривожні і депресивні стани. Ознаками депресії у дітей можуть бути: сум, невластиве дітям безсилля, порушення сну і апетиту, зниження ваги і соматичні скарги, страх невдачі і зниження інтересу до навчання, почуття неповноцінності або відторгнутості від колективу, надмірна самокритичність, замкнутість, занепокоєння, агресивність і низька стійкість до фрустрації.

Дещо іншу картину суїцидальної поведінки ми спостерігаємо в підлітковому віці. Серед підлітків спроби самогубства зустрічаються значно частіше, ніж у дітей, причому лише деякі з них досягають своєї мети. Частота закінчених суїцидів підлітків не перевищує 1% від усіх суїцидальних дій. Суїцидальна поведінка в цьому віці частіше має демонстративний характер, в тому числі - шантажу. А.Є. Личко зазначає, що лише у 10% підлітків є справжнє бажання покінчити з собою (замах на самогубство), у 90% - це крик про допомогу. Б. Н. Алмазов, обстеживши групу підлітків 14-18 років, умисно завдали собі порізи, встановив, що тільки 4% з них у момент самопорізу мали думки суїцидального змісту. Більшість же ексцесів були вчинені після сварки з однолітками, а також як бравада або обряд «братання». А.Є. Личко, А.А. Александров, провівши обстеження групи підлітків у віці 14-18 років, прийшли до висновку, що у 49% суїцидальні дії були здійснені на тлі гострої афективної реакції [13]. У групі підлітків також дещо зростає роль психічних розладів, наприклад депресії. До «дитячим» ознаками депресії приєднуються почуття нудьги і втоми, фіксація уваги на дрібницях, схильність до бунту і непослух, зловживання алкоголем і наркотиками. [5,61]

У суїцидальній поведінці підлітків можна умовно виділити 3 фази:

1. Фаза обдумування – свідомі думки про здійснення суїциду, які можуть вийти з-під контролю і стати імпульсивними (спостерігаються зміни в поведінці і зовнішньому вигляді).

2. Фаза амбівалентності – настає за умов появи додаткових стресових факторів (підліток висловлює погрози або наміри суїциду, «крик про допомогу»).

3. Фаза суїцидальної спроби – швидка друга фаза переходить у третю.

Науковець-психолог В. Силяхіна вказує, що більшість суїцидальних підлітків (до 70%) обмірковує і здійснює суїцид упродовж 1-2 тижнів. Але підлітковому віку властива імпульсивність дій, тому інколи тривалість усіх трьох фаз може бути дуже короткою, не більше 1 години.

Якщо суїцидальна спроба не завершилася загибеллю, у людини наступає етап постсуїцидальної кризи, який триває аж до повного зникнення суїцидальних тенденцій.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 983 | Нарушение авторских прав