АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Показники теперішньої та майбутньої вартості у прийнятті інвестиційних рішень.

Відповідь:

Виробник, який витрачає свої кошти на придбання капіталу, відмовляється від альтернативних варіантів їх використання, зокрема, він може вкласти гроші в банк, придбати цінні папери тощо. Вкладена сума буде збільшуватися з кожним роком, так при нормі проценту – 10%, 1000 грошових одиниць через рік перетворяться в 1100, через два в 1210, а через три в 1331 грошову одиницю.

Оскільки доход, обумовлений позичковим процентом, розповсюджується на всю вкладену суму, розрахунок його проводиться по формулі складних процентів: FV = PV×(1+i)ⁿ, де: FV – сума коштів через n років, PV – вкладена сума коштів, i – процентна ставка, n – кількість років.

Отже, прибуток, що міг отримати виробник, якби вклав у банк або передав у позику свої кошти, є альтернативною вартістю капіталу.

Перед підприємством, яке бажає збільшити капітал, завжди стоїть складна задача. Йому потрібно зіставити витрати на придбання капіталу з тим чистим прибутком, який він може отримати від використання, наприклад, машин, для купівлі яких він позичає капітал. Проблема полягає в тривалому використанні капіталу. Платити треба сьогодні, а віддачу він буде давати протягом ряду років. Витрати, які він робить сьогодні, неможливо безпосередньо порівнювати з прибутками у майбутньому. Для цього використовують теперішню вартість майбутніх доходів.

Процедура за допомогою якої визначається сьогоднішня вартість будь-якої суми коштів, яка може бути одержана в майбутньому називається дисконтуванням вкладень. Розрахунок робиться за формулою:

(7.5)

де: PV – сьогоднішня вартість коштів; n – кількість років; FV – сума одержана в майбутньому через n років; i – процентна (дисконтна) ставка;

Ставка дисконту – це, як правило, процент який можна отримати на ринку за наданий в кредит капітал. Ставка дисконту може бути обліковою ставкою процента, під який Національний банк видає кредити комерційним банкам, або інша величина, яка може розглядатися як норма прибутку, яку можна отримати із найкращого із можливих альтернативних варіантів капіталовкладень.

Інвестиційні рішення підприємства зумовлені: необхідністю компенсування фізичного і морального зносу капіталу; можливістю отримання додаткового доходу від поповнення або оновлення капітальних фондів.

Довгострокові інвестиції мають певну специфіку їх обґрунтування:

1. треба оцінити корисний строк функціонування нового капіталу;

2. необхідно визначити, який прибуток отримуватиме фірма за кожний рік використання створеного капіталу.

Параметри цінності проекту протягом його життя змінюються і мають різну привабливість через різну цінність грошей у часі.

Прийняття будь-якого інвестиційного рішення включає в себе порівняння вартості одиниці капіталу в даний момент з майбутнім прибутком. Треба обчислити сьогоднішню вартість майбутніх потоків грошей, які фірма очікує одержати від інвестицій, та порівняти її з інвестиційними витратами. Фірмі слід робити інвестиції, якщо сьогоднішня вартість очікуваних у майбутньому потоків грошей перевищує інвестиційні витрати.

Чиста сьогоднішня вартість інвестицій (NRV) дорівнює різниці між сьогоднішньою цінністю майбутніх потоків грошей та інвестиційними витратами:

(7.6)

де PV - вартість інвестицій у капітал; p₁, p₂,…p_n очікуваний прибуток кожного з n років, за які фірма очікує окупити інвестиції; i – ставка дисконту для дисконтування майбутнього потоку прибутків.

Дане рівняння визначає чисту вигоду фірми від інвестування. Вкладати капітал доцільно, якщо дисконтна сума майбутнього потоку доходів перевищує вартість інвестування. Тобто фірмі слід інвестувати лише в тому випадку, коли чиста сьогоднішня вартість інвестицій має додатне значення: NRV > 0. Якщо NRV = 0, то фірмі байдуже – інвестувати чи не інвестувати.

Ставка дисконту, яку використовує підприємство для підрахунку NRV, має дорівнювати альтернативній вартості капіталу, тобто прибутку підприємства при вкладені капіталу в інший надійний проект.

На будівництво й оснащення фабрик та інших виробничих приміщень можна витратити декілька років. Тоді вартість інвестування також розподілятиметься на декілька років, а не припадатиме лише на перший рік. Окрім того, наслідком деяких видів інвестицій в перші декілька років будуть збитки, радше ніж прибутки (наприклад, поки споживачі довідаються про новий товар, попит може бути низьким). Від’ємні потоки грошей в майбутньому не ускладнюють правило NRV, вони просто дисконтуються, так само, як і додатні потоки грошей.

Майбутні потоки грошей, що їх генеруватиме інвестиція, часто дуже непевні. Оптимальною оцінкою прибутків може бути певна сума, проте фактичні прибутки можуть виявитися вищими або нижчими від цього рівня. Як має фірма при розрахунку чистої сьогоднішньої вартості даного проекту враховувати цю непевність?

У таких випадках, як правило, збільшують ставку дисконту додаванням надбавки за ризик до гарантованої дисконтної ставки. Суть полягає в тому, що власники фірми не схильні ризикувати, а тому ризиковані майбутні грошові потоки ціняться ними нижче від гарантованих.

Питання 7.11: Ринок землі. Земельна рента.

Відповідь:

Земля важливіший фактор виробництва. Її унікальність визначається:

– В її нерухомості;

– В її фіксованості з точки зору загальної кількості;

– Тим, що використовується в будь-якому виді господарської діяльності.

Багато сторіч земля використовувалася в основному в сільському господарстві, сьогодні все більше її відводять під житло, офіси, магазини тощо. Однак з економічної точки зору найбільш важлива властивість землі не змінилася: її кількість не можливо збільшити зі зростом її ціни або зменшити при зниженні ціни.

Земля, як і інші природні ресурси є невідтворним фактором виробництва. Тому, як би не змінювалась ціна цих факторів, їх не можна запропонувати більше ніж їх існує. Можна зробити висновок, що пропозиція землі абсолютно нееластична. Це значить, що ціни на землю визначаються рівнем попиту на окремі ділянки. Ціни на землю пов’язані з земельною рентою – ціною послуг землі.

Земельна рента – це ціна, яка виплачується за використання землі.

За використання землі протягом певного часу виплачується грошова сума в формі орендної плати. Орендна плата за використану землю визначає ціну землі. Чим вища орендна плата, тим вища ціна землі.

Ринкова ціна землі (рента) складається із суми всіх майбутніх орендних платежів, які, як очікується, здібна принести конкретна ділянка землі, тобто ціна на землю уявляють собою дисконтну вартість майбутньої земельної ренти:

(7.7)

де R_F – річна рента, очікувана з даної ділянки землі в n році; і – поточна ставка позичкового процента.

Простіше кажучи, ціна землі повинна дорівнювати сумі грошів, вклавши яку в банк власник землі одержав би аналогічний процент на вкладений капітал.

Земля є вічним фактором, строк її використання нескінченний. Тому складання починається з одиниці і йде до нескінченності. В зв’язку з тим, що стає все менше з збільшенням n, додаток до одержаної суми, поступово наближається до нуля, по мірі того, як n наближається до нескінченності, і досягає своєї межі, коли Р_F однакова за кожен рік, тобто:

(7.8)

де R – річна рента; і – ринкова ставка позичкового проценту.

Оскільки пропозиція землі абсолютно нееластична, то попит є єдиним фактором, який визначає земельну ренту. В цьому випадку крива попиту для споживачів є кривою граничної доходності ресурсу (М RР), яка зменшується в результаті дії закону спадної віддачі. Тому крива попиту – спадаюча крива.

Попит на землю залежить від якісної неоднорідності землі. Більш продуктивна земля користується більшим попитом, крім того важливе також її місцезнаходження. За інших однакових умов, попит буде більший на землю, яка розташована стратегічно вигідно по відношенню до матеріалів, праці тощо.

Мал. 7.16. Визначення земельної ренти.

Мал. 7.16. відображає визначення земельної ренти. Крива пропозиції землі (S) – паралельна осі Y; Збільшення, або зменшення попиту на землю (з D₁ до D₂) призводить до значних змін величини ренти (з R₁ до R₂). Якщо попит дуже не значний (D₃), то земля виступає як „безкоштовний” товар, тобто якість ділянки землі настільки низька, що фермерам було б невигідно вводити її в обіг. Дана ділянка землі є “безкоштовним” і тільки частково використаним ресурсом.

Рента виступає в двох основних формах:

а) чиста економічна рента як доход, який приносять виробничі ресурси в силу їх обмеженості;

б) диференційна рента як доход, який приносять ресурси в залежності від його якості.

Якість різних земельних ділянок може відрізнятися досить суттєво: взяти хоча б супіски Чернігівщини та чорнозем Черкащини. Тому одна й та сама праця чи капітал у поєднанні з різними за родючістю землями приносить різні результати. Для родючих земель середні витрати менші, ніж для менш родючих. Отже, користувачі родючої землі за інших рівних умов отримуватимуть додатковий економічний прибуток, який пов'язаний із стійкими відмінностями у якості ґрунтів. Цей додатковий прибуток і буде диференційною рентою. Оскільки кількість землі обмежена і хтось уже користується родючою землею, то диференційна рента не може бути ліквідована за рахунок перетікання капіталу, а тому власники кращих земель можуть отримати більшу ренту навіть у довгостроковому періоді. Однак родючість землі може змінюватися внаслідок економічної діяльності людини.

Поняття ренти відноситься не тільки до землі, а й до будь-якого фактору, пропозиція якого фіксована, наприклад, родовища корисних копалин.

Тести 7.1. Ринки факторів виробництва.

Вибрати з наведених правильний варіант відповіді:

1. Підвищився попит на готову продукцію тому:

а) зменшився попит на ресурс;

б) підвищився попит на ресурс;

в) попит на ресурс не змінився;

г) будь-що з наведеного залежно від ситуації.

2. Вартісний граничний продукт (гранична доходність ресурсу) визначається по формулі:

а) ;

б) ;

в) ;

г) ;

3. Крива попиту окремої фірми на працю на конкурентному ринку збігається з:

а) кривою граничних витрат на працю;

б) кривою граничного продукту праці;

в) кривою граничної доходності від праці;

г) кривою граничних витрат продукту, що виробляється.

4. Крива пропозиції праці для фірми на чисто конкурентному ринку праці:

а) співпадає з ринковою пропозицією праці;

б) абсолютно еластична;

в) має вигляд ламаної кривої.

г) абсолютно нееластична;

5. Граничні витрати на працю фірми, в умовах конкурентному ринку праці:

а) дорівнюють ставці заробітної плати;

б) вище ставки заробітної плати;

в) нижче ставки заробітної плати;

г) будь-що з наведеного залежно від ситуації.

6. Для фірми-монопсоніста ставка заробітної плати:

а) дорівнює граничним витратам на працю;

б) менше граничних витрат на працю;

в) більше ніж граничні витрати на працю;

г) будь-що з наведеного залежно від ситуації.

7. Модель монопсонії це ринок, на якому:

а) панує один продавець;

б) панує один покупець;

в) один продавець і один покупець;

г) багато покупців і багато продавців.

8. Крива пропозиції праці для фірми-монопсоніста:

а) абсолютно еластична;

б) абсолютно нееластична;

в) співпадає з ринковою пропозицією праці;

г) має вигляд ламаної кривої.

9. Крива граничних витрат на працю (MRС) фірми-монопсоніста:

а) співпадає з кривою пропозиції праці;

б) розташована нижче кривої пропозиції праці;

в) розташована вище кривої пропозиції праці;

г) перетинає криву пропозиції праці.

10. Процент – це:

а) ціна готової продукції;

б) плата за користування позикою;

в) плата за ресурс;

г) прибуток підприємця.

11. Ставка позичкового процента не залежить від:

а) строку надання позики;

б) обсягу позики;

в) ризикованості проекту;

г) усе перелічене не вірно.

12. Реальна процентна ставка 12%, темп інфляції – 6%. номінальна процентна ставка складає:

а) 2%;

б) 6%;

в) 18%;

г) 72%.

13. Дисконтування вкладень – це процедура, за якої визначається:

а) сума, яку одержить вкладних через певний період часу;

б) сума вкладів за певний період часу;

в) сьогоднішня вартість коштів, які можуть бути одержані в майбутньому;

г) сума доходів по вкладам за поточний період

14. До капітальних інвестицій не відноситься:

а) витрати на розширення виробництва;

б) витрати на реконструкцію підприємства;

в) витрати на житлове будівництво;

г) витрати на капітальний ремонт підприємства.

15. Крива пропозиції землі:

а) зростаюча крива, яка може вигинатися назад;

б) абсолютно еластична;

в) абсолютно нееластична;

г) спадаюча крива.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 774 | Нарушение авторских прав