АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Семінарського заняття № 1.

1. При підготовці першого питання треба показати, що мікроекономіка є складовою частиною економічної теорії. Процес економічного дослідження може здійснюватись на різних рівнях: окремого підприємства, фірми, акціонер­ного товариства, а також національної економіки в цілому.

Підхід заснований на дослідженні національної економіки в цілому називається макроекономічним, а підхід, заснований на дослідженні економічних відносин на рівні окремих елементів економічної системи, називається мікроекономічним.

Мікро- і макроекономічні підходи взаємно доповнюють один одного.

Щоб розкрити дійсну різницю між мікро- та макроекономічними теоріями необхідно перш за все виявити цілі, досягнути яких прагнуть ці теорії.

Мікроекономічні теорії покликані виявити ті фактори, які впливають на різницю діяльності окремих елементів економічної системи, будь то окреме підприємство – фірма, акціонерне товариство. В рамках окремих одиниць загального народного господарства не виникає необхідності об’єднання показників їх діяльності, тоді як макроекономіка не може обходитися без цього, щоб одержати повну картину про функціонування економіки країни в цілому.

Слід також показати процес формування мікроекономіки як науки.

2. При вивченні другого питання слід відмітити, що в економічній теорії під фактором виробництва розуміється особливо важливий елемент, який впливає на можливість і результативність виробництва. Таких факторів, які використовуються для виробництва продукту, дуже багато. Існують різні підходи у виділенні факторів і їх класифікації в окремі групи.

Виділяються дві групи: особовий фактор виробництва і речовий фактор вироб­ництва.

В якості особового фактору виробництва завжди розглядається робоча сила – сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини до праці. В якості речового фактору виробництва приймаються до уваги усі засоби виробництва.

Маржиналістська теорія традиційно виділяє чотири групи факторів виробництва: земля, праця, капітал, підприємницька діяльність.

Всі ресурси рідкісні або є в обмеженій кількості, отже і обсяг виробництва теж обмежений. Суспільство не спроможне виробити і спожити весь обсяг товарів і послуг, який воно хотіло б одержати, але воно прагне одержати максимальну кількість корисних товарів і послуг, вироблених із обмежених ресурсів.

Можливості суспільства виробництва економічних благ при повному і ефективному використанні всіх наявних ресурсів при даному розвитку технології називають виробничими можливостями. Необхідно надати характеристику кривої виробничих можливостей, яка показує можливий випуск продукції при повному використанні ресурсів.

3. При підготовці третього питання слід вказати, що безпосереднім предметом мікроекономіки є:економічні відносини, пов'язані з ефективним використанням обмежених ресурсів; прийняття рішень окремими суб'єктами економіки в умовах економічного вибору.

Відзначити, вивчення яких питань має особливе значення. Вказати об’єкт та суб’єкти мікроекономіки. Показати, що в основі вивчення дисципліни лежить її структурно-логічна схема, яка припускає п'ять основних блоків: попит, пропозиція і їх взаємодія; теорія поведінки споживача; підприємство на ринку свого продукту; підприємство на ринку факторів виробництва; загальна рівновага та ефективність.

Необхідно також надати характеристику позитивної та нормативної мікроекономіки.

Під час вивчення другої частини питання потрібно показати, що метод – це сукупність прийомів дослідження в науці і відтворення їх у системі економічних категорій, законів.

Крім того, потрібно надати характеристику загальнонаукових і спеціальних методів аналізу взаємодії економічних суб’єктів.

Важливим інструментом мікроекономічної теорії, як економічної взагалі, є моделі. Модель– це такий уявний або реальний об’єкт, який у процесі свого вивчення заміщує об’єкт-оригінал, тобто є об’єктом-замінником. Широко використовуються табличне та графічне моделювання, яке допомагає сприймати залежність між різними економічними показниками.

4. При підготовці четвертого питання, слід звернути увагу на класифікацію економічних благ, показати в чому проявляються людські потреби.

Слід відмітити, що найбільш розповсюдженими є поділ благ на матеріальні та нематеріальні.

Особливе значення має поділ благ на економічні та не­економічні.

До економічних благ відносяться ті, які являються об'єктом, а не результатом економічної діяльності, тобто ті, які можна одержувати в кількості обмежень, порівняних із задоволенням потреб. До неекономічних відносяться дарові блага, надані без прикладання зусиль людини.

Відношення людини до блага визначає потребу в благах. Потреби людини взагалі безмежні і задовольнити всі потреби людини неможливо, але потреби в визначених конкретних благах можуть бути задоволені. Споживач, купуючи товар, бажає одержати від нього задоволення своєї потреби. Інакше кажучи, цей товар має “корисність”.

Слід відмітити, що економісти виставили ідею, згідно з якою встановлена потреба людини може задовольнятися послідов­но один за одним одиницями товару.

5. Далі при підготовці п’ятого питання слід показати, що потреби треба пов'язати з законом спадної граничної корисності, розглядаючи при цьому, що з себе являє корисність товару та гранична корисність.

За певний проміжок часу, на протязі якого смаки споживача не змінюються, гранична корисність кожної наступної одиниці продукції буде спадати, тому що потреба в цьому конкретному продукті буде поступово задовольнятись. Це падіння граничної корисності по мірі придбання споживачем додаткових одиниць певного продукту відоме під назвою закону спадної граничної корисності.

Треба на прикладах показати дію закону спадної граничної корисності та його особливості.

6. При підготовці шостого питання, слід виявити, що аналізуючи бюджетну сукупність споживчих корзин, споживач прагне вибрати ту з них, яка б максимально задовольняла його потреби, тобто мала б для нього максимальну корисність

Споживчий набір, що лежить в області бюджетної сукупності і забезпечує максимальну корисність даному споживачеві, називається оптимальним.

Таким чином, споживчий вибір індивідуума, а в кінцевому рахунку його ринковий попит, визначаються сукупною дією, з одного боку, його переваг і смаків, але, з іншого боку, бюджетних обмежень і ринкових цін.

Крім того, слід надати увагу визначенню рівноваги споживача. Розкрити процес споживання й максимізації загальної задоволеності. Надати поняття зваженої граничної корисності, показати правило максимізації корисності у формі простих алгебраїчних виразів.

Необхідно також зробити висновок щодо поведінки споживача: стан рівноваги споживача досягається при рівності граничних корисностей продуктів, що приходяться на одну грошову одиницю, ця рівновага не змінить, поки не зміняться ціни, чи доход. Умови рівноваги для кожного споживача будуть неоднаковими, оскільки гранична корисність грошей залежить від доходу.

Рекомендації до виконання практичних завдань:

1. Розв’язуючи першу задачу, необхідно згадати, що виробничими можливостями називають можливості суспільства для виробництва економічних благ при повному і ефективному використанні всіх наявних ресурсів при даному розвитку технології. Значить вся кількість першого ресурсу буде використана на виробництво певної кількості продукції А та певної кількості продукції В. Виходячи із загальної кількості ресурсу та норм витрат даного ресурсу для виготовлення одиниці продукції, за умовою задачі скласти рівняння. Аналогічно скласти рівняння використання другого ресурсу і розв’язати систему одержаних рівнянь. Розв’язання системи рівнянь дасть змогу визначити величину виробничих можливостей виготовлення двох видів продуктів А та В.

2. При розв’язку другої задачі необхідно пам’ятати, що купуючи товари, споживач повинен врахувати не тільки граничну корисність товарів, а також їх ціну, тобто він буде приймати рішення про покупку кожної одиниці товару на основі “зваженої граничної корисності”

Необхідно визначити зважену граничну корисність для кожної одиниці товарів Х і Y по формулі: .

Споживач одержить найбільшу сукупну корисність від придбаних товарів, коли відношення граничної корисності різних видів товарів до їх ціни будуть однаковими. , тобто коли зважена гранична корисність всіх видів благ стане однаковою: AMU_Х = AMU_{Y .} Необхідно знайти при якій кількості товару Х та товару Y зважена гранична корисність обох товарів буде однаковою. Зверніть увагу на те, що при цьому споживач повинен витрачати весь свій доход. Таким чином можна визначити скільки одиниць кожного товару споживачеві слід купити, щоб максимізувати корисність, витрачаючи весь свій доход.

Щоб визначити величину сукупної корисності, яку одержить споживач необхідно скласти граничні корисності, що одержить споживач від придбаних товарів.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 569 | Нарушение авторских прав