АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Черепно-мозкові нерви, загальна х-ка, розташування ядер.

Прочитайте:
  1. А2 Загальна частина
  2. Виберіть із перерахованого на якому із шийних хребців є горбок до якого притискується загальна сонна артерія для зупинки кровотечі?
  3. ВЧЕННЯ ПРО ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ. ЗАГАЛЬНА ПАТОЛОГІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
  4. Загальна анатомія нутрощів
  5. ЗАГАЛЬНА АНАТОМІЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ
  6. Загальна будова кінцевого мозку.
  7. Загальна будова м’язiв
  8. Загальна будова та функції нервової системи
  9. Загальна будова хребців
  10. Загальна взаємозалежність олігополістів.

Чепрепно-мозкові нерви Складають 12 пар.Кожна пара має власну назву і порядковий номер, що позначається римською цифрою. Нюхові нерви – І пара, зоровий нерв – ІІ пара, око руховий нерв – ІІІ пара, блоковий нерв –IV пара, трійничний нерва – V пара, відвідний нерв – VI пара, лицьовий нерв – VII, присінково- завитковий – VIII, язикоглоточний нерв – IX пара, під’язиковий нерв – XII пара. З головним мозком зв’язані 12 пар черепно-мозкових нервів, які забезпечують чутливість шкіри обличчя, слизової оболонки очей, порожнини носа, рота, глотки, гортані, а також іннервують м’язи обличчя, очей, язика, глотки, гортані. Вегетативні волокна черепно-мозкових нервів керують діяльністю слинних і слізних залоз, беруть участь в іннервації дихання. Серцевої діяльності, органів травного тракту. Крім того че6репно-мозкові нерви забезпечують роботу органів чуття, підтримують зв’язок ЦНС з рецепторами нюху, зору, слуху і смаку. Кожний із черепно-мозкових нервів виконує визначену функцію. Зоровий нерв проводить в головний мозок сигнали від зорових рецепторів ока, які сприймають світло і колір. Слуховий нерв забезпечує передачу в ЦНС інформації від сприймаючого слухового апарату внутрішнього вуха. Трійничний нерв, що складається в основному з чутливих нервових волокон, передає інформацію від рецепторів шкіри обличчя, слизові оболонки очей, ротової і носової порожнини, ясен і зубів.До рухових черепно-мозкових нервів відноситься лицьовий, око руховий, під’язиковий нерви. Лицьовий нерв іннервує м’язи обличчя (мімічні м’язи), окоруховий м’язи, що рухають очні яблука, під’язикові – м’язи язика. Особливе місце серед черепно-мозкових нервів займає блукаючий нерв в складі якого є рухові, чутливі і вегетативні нервові волокна. Рухові волокна іннервують м’язи глотки гортані, забезпечують акт ковтання і роботу голосових в’язок. Чутливі волокна передають в головний мозок інформацію від рецепторів слизової оболонки глотки і гортані, а також від смакових рецепторів задньої частини язика.Вегетативні волокна проникають в грудну порожнину грудної клітки. В черевну порожнину, регулюючи процес дихання, серцеву діяльність, органів травного тракту.

88. Організм як єдине ціле, зв*язок із зовнішнім середовищем. Механізми адаптації та компенсації

Організм — це єдине ціле. За допомогою нервової системи встановлюється зв'язок між усіма органами організму. Зміни в діяльності одного органа впливають на життєдіяльність усього організму. Так, досить вколоти шкіру, як це відразу ж позначиться на серцебитті, диханні, потовиділенні, скороченні м'язів і т. ін. Функціонування всіх систем організму контролюється центральною нервовою системою, яка забезпечує узгодженість їхньої роботи відповідно до умов зовнішнього постійно змінного середовища.Жоден живий організм не можна уявити поза навколишнього середовища і поза взаємодії з нею. З середовища організм одержує поживні речовини і кисень, у неї віддає кінцеві продукти обміну речовин. Середовище впливає на нього низкою своїх чинників: променистою енергією (світловий, ультрафіолетової, радіоактивної), електромагнітними полями, атмосферних і гідростатичним (для провідних водний спосіб життя) тиском, температурою, різними хімічними речовинами. Вона ж неминуче передбачає взаємодію з іншими живими організмами. Від навколишнього середовища організм безперервно отримує інформацію, на яку реагує у вигляді відповідних дій: ходи, мови (у тварин - видання тих чи інших звуків), міміки, поїдання їжі і т. п. Таким чином, живий організм безперервно пропускає через себе не тільки речовини та енергію, але і потік інформації. Система, що забезпечує сприйняття і переробку інформації щодо явищ зовнішнього і внутрішнього середовища організму, називається аналізатором, або сенсорною системою. Кожна сенсорна система сприймає тільки специфічний вид подразника. Усі сенсорні системи мають однакову загальну структуру:

рецептор (сприймаючий утвір) — провідникові шляхи (чутливі нейрони) — нервові центри (ділянка кори головного мозку).У людини розрізняють п’ять основних сенсорних систем: зорову, слухову, смакову, дотикову та нюхову. Крім того, людина відчуває температуру, положення тіла в просторі, рухи, біль, спрагу, голод тощо. Адаптація — це спосіб, завдяки якому живий організм відповідає на вплив навколишнього середовища.Компенсація - вид пристосування; виникає в умовах патології в кожному пошкодженому органі і тоді, коли в організмі має місце його функціональна напруженість. Стадії компенсації: становлення, закріплення і декомпенсація.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 691 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)