АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Загальна будова кінцевого мозку.
Кінцевий мозок (telencephalon), або великий мозок, досягає у людини найвищого розвитку, привалюючи за розмірами і за функціональним значенням над іншими частинами і відділами нервової системи, справедливо вважається найскладнішим і найдивовижнішим творінням природи. Кінцевий мозок в еволюції головного мозку хребетних виник останнім. Великий мозок не підмінив функцію якоїсь із частини мозку. Він розвинувся як принципово нове утворення, що взяло під контроль діяльність всіх нервових структур, що виникли раніше. Кінцевий мозок став основою для більш складних форм поведінки і кращого пристосування організму до постійно мінливих умов зовнішнього середовища.
На ранніх етапах еволюції хребетних тварин кінцевий мозок був головним чином пов’язаний з нюховою функцією. У подальшому розвитку великого мозку, структури з нюховою функцією відставали в розвитку, поступово зміщувались вниз та до середини і у багатьох вищих ссавців (вищі примати, включаючи людину) в значній мірі редукувались (стара кора).
До складу кінцевого мозку входять дві великі півкулі і товста горизонтальна пластинка-мозолисте тіло, що з’єднує їх. Залишком порожнини кінцевого мозкового пухиря є бічні шлуночки. Великі півкулі відокремлюються одна від одної поздовжньою серединною щілиною, в глибині якої розміщене мозолисте тіло. Від мозочка вони відокремлені поперечною щілиною. До складу кожної півкулі входять: кора, вузли основи і нюховий мозок.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 817 | Нарушение авторских прав
|