АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Червоне ядро

У ділянці покришок ніжок містяться великі скупчення сірої речовини, — так звані, червоні ядра (nucleus ruber). Нейрони цих ядер містять пігмент, що включає в себе залізо і зумовлює таке специфічне забарвлення. Вони з’єднані численними нервовими волокнами як з мозочком, так із підкірковими центрами великих півкуль. Від клітин червоних ядер починаються рубро-спінальні низхідні провідні шляхи. Їхні волокна прямують до рухових клітин передніх рогів спинного мозку, а далі нервові імпульси передаються до м’язів тіла. Функції червоних ядер пов’язані з регулюванням тонусу м’язів. Велику роль відіграють також ядра окорухового і блокового нервів, що забезпечують узгоджену діяльність очних яблук. Функція “чорної субстанції” зв’язана з регуляцією міміки, допоміжних рухів (рухів рук під час ходьби), тонких рухів пальців руки. Функціонально “чорна субстанція” пов’язана з базальними ядрами мозку. Від ядер III і IV пар черепномозкових нервів відходять гілки, що іннервують м’язи очей. На рівні ядер окорухового нерва замикається парасимпатична рефлекторна дуга зіничного рефлексу, через яку опосередковується звуження зіниці. У глибині покришки середнього мозку (під четверохолміе) знаходяться ядра окорухових нервів червоні ядра (красний ядро, управління рухом) чорна речовина (чорної субстанції, ініціація рухів) ретикулярна формація. Важливими утвореннями середнього мозку є також червоні ядра і чорна речовина. Червоні ядра (nucll. ruber) розташовуються вентролатеральном центральної сірої речовини середнього мозку. У червоних ядрах закінчуються волокна передніх мозочкових ніжок, кірково-Красноядерно волокна і волокна з утворень стриопаллидарной системи. У червоному ядрі починаються волокна красноядерно-спинномозкового, а також красноядерно-Оливною шляхів, волокна, що йдуть в кору великого мозку. Таким чином, червоне ядро ​​є одним з центрів, що беруть участь у регуляції тонусу і координації рухів. При ураженні червоного ядра і його шляхів у тварини розвивається так звана децеребрационная ригідність. Вентральніше від червоного ядра розташовується чорна речовина (subst. nigra), яке ніби відокремлює покришку середнього мозку від його заснування. Чорне речовина також має відношення до регуляції м'язового тонусу.

39. Гіпоталамус разом з гіпофізом утворюють гіпоталамо-гіпофізарну систему. Вона відіграє важливу роль у регуляції функцій ендокринних залоз.

Для розуміння взаємовідносин гіпофіза і гіпоталамуса слід звернути увагу на особливості кровозабезпечення цих анатомічно та функціонально зв'язаних органів. Справа в тому, що верхні гіпофізарні артерії напрямляються до сірого бугра проміжного мозку і до воронки нейрогіпофіза, де розгалужуються на капіляри, які проникають в тканину мозку і утворюють первинну гемокапілярну сітку. Ці капіляри оплутують нейросекреторні клітини гіпоталамуса. Саме тут нейросекрет з нервових клітин гіпоталамуса виділяється в кров. З довгих та коротких капілярів первинної капілярної сітки формується так звані ворітні вени гіпофіза, які йдуть до його бугорної частини, до аденогіпофіза. В передній частці гіпофіза ворітні вени розпадаються на широкі (синусоїдальні) капіляри, утворюючи вторинну гемокапілярну сітку, яка оплутує в аденогіпофізі його секреторні клітини.

Гіпоталамо - гіпофізарнасистемаскладається з:

· Системи, яка складається з гіпоталамуса і нейрогіпофіза(задньої частки гіпофіза);

· Системи, утворена гіпофізотропною зоною гіпоталамуса зв'язана з аденогіпофізом за допомогою гемотоневральної контактної зони;

· Системи нейроендокринна, відповідальна за утворення нейрорегуляторних пептидів (енкефалінів, ендорфінів, речовини Р та ін.), яким властива гіпофізарна активність.

Синтез у гіпоталамусі гормонів, зокрема антидіуретичного (вазопресину) і окитоцину, здійснюється в нейронах супраоптичного і паравентрикулярного ядер.

Ці гормони транспортуються у вигляді гранул із клітинних тіл їхніми аксонами, що утворюють гіпоталамо-гіпофізарний тракт лійки, з капілярів нейрогіпофіза, куди виділяються гормони після розпаду гранул. Крім великих нейросекркторних клітин, що виробляють вазопресин, окситоцин, у гіпоталамусі є дрібні нервові клітини. Розташовані в гіпофізарній зоні, які продукують гормони, котрі стимулюють або пригнічують вивільнення гормонів аденогіпофізом - це так звані рилізинг - гормони, або рилізинг - чинники. Нещодавно запропоновано називати рилізинг-гормони, які сприяють утворенню гормонів аденогіпофізом, ліберинами, а гормони-інгібітори - статинами. За своїм хімічним складом рилізинг-гормони є пептидами. Деякі з них уже синтезовані і їх використовують у терапевтичній практиці.

Рилізинг-гормони з гіпофізарної зони гіпоталамуса потрапляють до аденогіпофза через ворітну систему вен гіпофіза, які несуть кров до капілярного сплетення аденогіпофіза. На стінках цих судин закінчуються й аксони секреторних нейронів гіпофізарної зони. З капілярних петель рилізинг-гормони потрапляють до своїх клітин-мішеней аденогіпофіза, які виробляють тропні гормони. Вважають, що рилізинг-гормони не лише регулюють виділення тропних гормонів аденогіпофіза, але й стимулюють або пригнічують функцію нейронів у різних відділах головного мозку.

Крім рилізинг-гормонів, у гіпоталамусі синтезуються пептиди, яким властива морфіноподібна дія. Це енкефаліни і ендорфіни (ендогенні опіати). Вони відіграють важливу роль у механізмах болю і знеболення, регуляції поведінки й вегетативних інтегративних процесів.

На функцію ендокринних залоз через гіпоталамус впливають різні структури ЦНС. Так, центральна регуляція гіпоталамо-гіпофізарної системи здійснюється центрами, які локалізуються в преоптичній ділянці, лімбічній системі, у нейронах стовбура головного мозку (довгастому, середньому і мосту), аж до кори великого мозку. В свою чергу реакція центрів розпочинається при певному рівні гормонів периферичних ендокринних залоз і тропних гормонів гіпофіза.

Проведемо характеристику залоз внутрішньої секреції, які залежать від гіпофіза. Сюди відноситься:

· Щитовидна залоза;

· Надниркові залози;

· Статеві залози.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 767 | Нарушение авторских прав