АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Функції гіпоталамуса.

Прочитайте:
  1. II. Завдання і функції спеціального будинку-інтернату
  2. II. Завдання та функції відділення і порядок надання соціальних послуг
  3. Анатомія та функції сечовивідних шляхів
  4. Будова гіпоталамуса.
  5. Будова і життєві функції клітини
  6. Будова і життєві функції клітини
  7. Будова і основні функції спинного мозку.
  8. Будова і функції Варолієвого моста
  9. Будова і функції довгастого мозку
  10. Будова і функції ендокринних залоз

Гіпоталамус — вищий центр регуляції вегетативних функцій Ядра цієї ділянки регулюють різні види обміну речовин (водний, сольовий, вуглеводний, білковий, жировий) і забезпечують сталість внутрішнього середовища організму. Тут розташовані центри кровообігу, дихання, травлення, сексуальності, терморегуляції та ін. При електричному подразненні ядер гі-поталамуса в експерименті можна викликати відчуття голоду, насичення, спраги, статевого збудження, зміни настрою, відчуття сну або бадьорості. Клінічні симптоми враження гіпоталамуса при відсутності органічних змін характеризуються порушенням різних видів обміну речовин і діяльності внутрішніх органів. Аферентні імпульси із внутрішніх органів і кровоносних судин передаються по вегетативних нервах в сітчасту формацію стовбура мозку, а звідти — в гіпоталамус. Із спинного мозку інтероцептивна чутливість проводиться, можливо, по спиномозково-таламічних шляхах до сітчастої формації, а потім — в гіпоталамус. Крім цього, ця ділянка одержує імпульси від соматосенсорних ядер, від морського коника, мигдалеподіб-ного тіла і кори великих півкуль. Еферентні зв'язки гіпоталамуса здійснюються через сітчасту фор-мацію стовбура мозку, яка зв'язана з слиновидільними ядрами і дор-сальним ядром блукаючого нерва. Крім того, через сітчасто-спинно-мозковий шлях імпульси з гіпотала-муса передаються до симпатичних і парасимпатичних ядер спинного мозку. Шляхи, які прямують до ве-гетативних центрів, перериваються на різних рівнях. Під час кожного переключення в лінію проведення імпульсів може бути передана різ-номанітна інформація. На рівні гіпоталамуса відбу-вається зв'язок між зовнішнім і внутрішнім середовищем. Тут сиг-нали із зовнішнього і внутрішнього середовищ перетворюються в реакції ендокринної системи, звідси забезпечується і нервова регуляція діяльності внутрішніх органів. Отже, гіпоталамус є наочним прикладом єдності нервової і гуморальної регуляції.

33.

Залоза Основні гормони Функції гормонів
Гіпофіз а) передня частка; Соматотропний гормон (гормон росту) Впливає на загальний ріст організму та ріст кісток. Діє в усьому організмі, по­кращуючи синтез білка. У дітей у разі гіперфункції передньої частки гіпофізу розвивається гігантизм, а гіпофунк­ції— карликовість. У дорослих людей у випадку гіперфункції гіпофізу розви­вається акромегалія.
Адренокортикотропний гормон Контролює секреторну діяльність над­ниркових залоз.
Тиреотропний гормон Контролює секреторну діяльність щито­видної залози.
Гонадотропний, гормон (фолікостимулюючий у жінок та лютеїнізуючий у чоловіків. Контролює секреторну діяльність стате­вих залоз.
б) задня частка (накопичує та ви­вільняє гормони, що утворюються в гіпоталамусі) Антидіуретичний гормон (вазопресин) Впливає на діяльність ниркових каналь- ців, підвищує кров'яний тиск та пригні­чує утворення сечі. Знижена функція задньої частки призводить до появи не- цукрового діабету.
Окситоцин Стимулює скорочення матки під час по­логів, а також виділення грудного молока.
Епіфіз Мелатонін Впливає на кількість пігментів у шкірі людини.

Епіфіз

Епіфіз(corpus pineale; шишкоподібне тіло; пінеальна залоза) — конусоподібний виріст проміжного мозку (епіталамус), верхній мозковий придаток. (8 х 4-6 мм) — сплюснутий у краніально-каудальному напрямку, розташовується у поздовжній борозні (між горбками) даху середнього мозку і сполучений з проміжним мозком через спайку повідків надгорбкової ділянки. У людини епіфіз важить 100–200 мг.

Епіфіз синтезує гормон мелатонін, секреція якого залежить від подразнення фоторецепторів сітківки ока світлом. У темноті мелатоніну синтезується більше: світло гальмує його секрецію. Мелатонін впливає й на пігменти клітин шкіри (шкіра при цьому світлішає). Учені припускають, що епіфіз виконує роль внутрішнього годинника, що узгоджує зміни стану організму з циклічними змінами світлої і темної частини доби.

Іннервація: симпатичною нервовою системою. Отримує колатералі від зорового тракту.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 588 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)