АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

РОМБОПОДІБНУ ЯМКУ

На ромбоподібну ямку (fossa rhomboidea) проектуються ядра V–XII пар черепних нервів, які розташовані в товщі моста та довгастого мозку.

Рухові ядра черепних нервів проектуються на ромбоподібну ямку в присередніх її частинах.

Чутливі ядра проектуються на ромбоподібну ямку в бічних її частинах.

Парасимпатичні (автономні) ядра проектуються на ромбоподібну ямку між руховими та чутливими ядрами, ближче до рухових ядер.

На поверхню ромбоподібної ямки проектуються ядра таких черепних нервів (зверху вниз):

Трійчастий нерв [V] (nervus trigeminus [V]),

мішаний нерв

Він має:

- рухове ядро трійчастого нерва (nucleus motorius nervi trigemini), яке є руховим і розміщене в дорсальній частині моста присередньо від чутливих ядер;

- головне (мостове) ядро трійчастого нерва (nucleus principalis nervi trigemini), яке є чутливим і розміщене в дорсолатеральній частині верхнього відділу моста;

- середньомозкове ядро трійчастого нерва (nucleus mesencephalicus nervi trigemini), що є чутливим і розміщене в покриві середнього мозку поруч з водопроводом середнього мозку;

- спинномозкове ядро трійчастого нерва (nucleus spinalis nervi trigemini), що є чутливим і залягає вздовж довгастого мозку та заходить у верхні (I–V) сегменти спинного мозку.

Усі чутливі ядра трійчастого нерва мають спільну ділянку проекції у блакитному (голубому) місці ромбоподібної ямки (locus caeruleus fossae rhomboideae).

Відвідний нерв [VI] (nervus abducens [VI]),

руховий нерв

Він має єдине рухове ядро:

- ядро відвідного нерва (nucleus nervi abducentis), що проектується на лицевий горбок (colliculus facialis).

Лицевий нерв [VII] (nervus facialis [VII]),

мішаний нерв

Він має єдине рухове ядро:

- ядро лицевого нерва (nucleus nervi facialis), що розміщене латеральніше (глибше) лицевого горбка (colliculus facialis).

У складі лицевого нерва знаходиться проміжний нерв (nervus intermedius), або Врісбергів нерв ( nervus Wrisbergii [ ХІІІ пара ]).

Проміжний нерв (nervus intermedius) має:

- ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii), що є чутливосмаковим ядром і розміщене збоку від межової борозни, воно видовжене від середини ромбоподібної ямки аж до пірамід довгастого мозку. Це ядро є спільним для VII, IX, X пар черепних нервів;

- верхнє слиновидільне ядро (nucleus salivatotius superior), яке є парасимпатичним (автономним) ядром і розміщене в дорсальній частині моста нижче та присередньо від ядра лицевого нерва.

- сльозове ядро (nucleus lacrimalis), яке є парасимпатичним (автономним) ядром і розташоване дещо нижче верхнього слиновидільного ядра.

Присінково–завитковий нерв [VIII] (nervus vestibulocochlearis [VIII]),

чутливий нерв

Він складається з двох частин:

- завиткового нерва (nervus cochlearis), або завиткової частини;

- присінкового нерва (nervus vestibularis), або присінкової частини.

Завитковий нерв (nervus cochlearis) має:

- переднє завиткове ядро (nucleus cochlearis anterior);

- заднє завиткове ядро (nucleus cochlearis posterior).

Ці ядра є чутливими та проектуються на поверхню бічних закутків ромбоподібної ямки збоку від присінкового поля.

Присінковий нерв (nervus vestibularis) має:

- присереднє присінкове ядро (nucleus vestibularis medialis), або ядро Швальбе;

- бічне присінкове ядро (nucleus vestibularis lateralis), абоядро Дейтерса;

- верхнє присінкове ядро (nucleus vestibularis superior), або ядро Бехтерєва;

- нижнє присінкове ядро (nucleus vestibularis inferior), або ядро Роллера.

Ці ядра є чутливими і проектуються на поверхню присінкового поля ромбоподібної ямки присередньо від завиткових ядер.

Язико–глотковий нерв [IX] (nervus glossopharyngeus [IX]),

мішаний нерв

Він має:

- подвійне ядро (nucleus ambiguus), яке є руховим ядром і проектується на рівні нижньої ямочки ромбоподібної ямки. Це ядро є спільним для IX, X та XI пар черепних нервів.

- ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii), яке є чутливосмаковим ядром і проектується збоку від межової борозни, воно видовжене від середини ромбоподібної ямки аж до пірамід довгастого мозку. Це ядро є спільним для VII, IX, X пар черепних нервів. Нейрони, що належать язико–глотковому нерву, займають середню третину ядра одинокого шляху;

- нижнє слиновидільне ядро (nucleus salivatorius inferior), що є парасимпатичним (автономним) ядром і проектується на присередньому підвищенні в нижньому трикутнику ромбоподібної ямки.

Блукаючий нерв [X] (nervus vagus [X]),

мішаний нерв

Він має:

- подвійне ядро (nucleus ambiguus), що є руховим ядром і проектується в ділянці нижньої ямочки ромбоподібної ямки. Це ядро є спільним для IX, X, XI пар черепних нервів;

- ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii), що є чутливосмаковим ядром і проектується збоку від межової борозни, воно видовжене від середини ромбоподібної ямки до пірамід довгастого мозку. Це ядро є спільним для VII, IX, X пар черепних нервів;

- заднє ядро блукаючого нерва (nucleus posterior nervi vagi), що є парасимпатичним ядром, яке проектується в ромбоподібній ямці в трикутнику блукаючого нерва в нижній частині ромбоподібної ямки.

Додатковий нерв [XI] (nervus accessorius [XI]),

руховий нерв

Він має:

- спинномозкове ядро додаткового нерва (nucleus spinalis nervi accessorii), яке є руховим за функцією і розміщене в передніх рогах шести верхніх шийних сегментів спинного мозку;

- черепне ядро додаткового нерва (nucleus cranialis nervi accessorii), або подвійне ядро (nucleus ambiguus), яке є руховим і проектується в ділянці нижньої ямочки ромбоподібної ямки.

Під’язиковий нерв [XII] (nervus hypoglossus[XII]),

руховий

Він має: одне рухове ядро під’язикового нерва (nucleus nervi hypoglossi), яке проектується на нижній кут ромбоподібної ямки в трикутнику під’язикового нерва. Це ядро прилягає до сітчастої формації і продовжується до рівня II–го шийного сегмента спинного мозку. В толще ромбовидной ямки залегают ядра V, VI, VII, VIII, IX, X, XI, XII пар черепных нервов. Двигательные ядра этих нервов в ромбовидной ямке располагаются медиально, сбоку к ним прилежат вегетативные ядра. Чувствительные ядра черепных нервов располагаются в толще ромбовидной ямки латерально, вблизи краёв ромбовидной ямки. Чтобы понять расположение ядер в толще ромбовидной ямки, нужно учесть, что замкнутая нервная трубка в месте перехода спинного мозга в продолговатый мозг раскрылась на своей дорсальной стороне и развернулась, образовав ромбовидную ямку. Вследствие этого задние (чувствительные) рога спинного мозга как бы разошлись в стороны. Заложенные в задних рогах вставочные нейроны чувствительных ядер расположились в ромбовидной ямке латерально, а соответствующие передним рогам двигательные нейроны (двигательные ядра) остались лежать медиально. Что касается вегетативных ядер, заложенных в боковых рогах спинного мозга, то, соответственно положению боковых рогов между задними и передними, эти ядра при развертывании нервной трубки оказались в веществе ромбовидной ямки между чувствительными и вегетативными ядрами.

Тройничный нерв (V) имеет четыре ядра: двигательное и три чувствительных (мостовое ядро, ядро среднемозгового пути тройничного нерва и ядро спинномозгового пути тройничного нерва).

Отводящий нерв (VI пара) имеет только одно двигательное ядро.

У лицевого нерва (VII пара) три ядра: двигательное ядро, чувствительное ядро одиночного пути и парасимпатическое – верхнее слюноотделительное ядро.

Преддверно-улитковый* нерв (VIII пара) имеет две группы ядер: два слуховых улитковых (переднее и заднее) и четыре вестибулярных: медиальное, латеральное, верхнее и нижнее.

Языкоглоточный нерв (IХ пара) имеет три ядра: двигательное двойное (общее для IX и X пар), чувствительное ядро одиночного пути (общее для VII, IX и X пар) и парасимпатическое – нижнее слюноотделительное.

У блуждающего нерва (Х пары) три ядра: двигательное двойное (общее с IX парой), чувствительное, а также парасимпатическое – заднее ядро блуждающего нерва.

Добавочный нерв (ХI пара) имеет только двигательное ядро.

У подъязычного нерва (XII пары) тоже одно двигательное ядро.

48. Сіра речовина на поперечному розрізі спинного мозку нагадує за формою метелика чи букву “Н”, бо має парні передні і задні виступи, або роги. У грудному відділі спинного мозку та верхній частині поперекового є ще й невеликі бічні роги. Роги сірої речовини спинного мозку містять різні за функціями нейрони. У передніх рогах знаходяться рухові, або мотонейрони, у задніх — вставні, а в бічних рогах — вегетативні нейрони. Від клітин передніх рогів відходять відростки, які утворюють передні корінці. До задніх рогів спинного мозку підходять пучки нервових волокон, які складаються із відростків клітин спинномозкових вузлів, що називаються задніми корінцями.

Нервові клітини сірої речовини спинного мозку розташовані у вигляді скупчень різних розмірів і називаються ядрами. Ядра передніх рогів є руховими соматичними центрами, ядра задніх рогів — чутливими соматичними центрами, а ядра бічних рогів — центрами симпатичного відділу вегетативної нервової системи. У сірій речовині крижових сегментів спинного мозку знаходяться також вегетативні ядра, що є центрами парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи

50. Проміжний мозок (diencephalon)

Розвивається рострально від стовбура мозку і зазнає в ході еволюції значних перетворень, що зумовлено удосконаленням теленцефальних відділів. Це верхній відділ стовбура мозку, який утворює стінки і дно ІІІ шлуночка. Більша його частина оточена півкулями кінцевого мозку, по боках він зливається з ними, а ззаду сполучається з покришкою середнього мозку (рис. 4).

До складу проміжного мозку входять 5 відділів: зоровий горб (thalamus), загорбкова ділянка (methatalamus), підгорбкова ділянка (hypotalamus), субталамічна область (subthalamus). До проміжного мозку відносять також ІІІ шлуночок.

Зоровий горб (thalamus) - відділ проміжного мозку, який зазнає найбільших структурних перетворень у ряді хребетних, що зумовлено його взаємозв`язками з відділами переднього мозку. Від оточуючих відділів мозку таламус відмежований значною кількістю провідних шляхів.

Традиційно таламус всіх хребетних розділяють на два відділи: дорзальний і вентральний. Таламус включає в себе зоровий горб - це парне утворення яйцеподібної форми, яке складається із скупчення сірої речовини довжиною до 4 см. Симетричні зорові горби з`єднані між собою центрально-розташованим міжгорбковим зрощенням (massa intermedia). На кожній половині таламуса вище переднього його кінця знаходиться помітний виступ овальної форми - передній горбик (tuberculum anterior thalami), на задньому розширеному кінці - виступ - подушка (pulvinar). Латеральніше подушки наявне овальне потовщення зовнішнього або латерального колінчастого тіла (corpus geniculatum lateralis), а медіальніше під ним - меший за розмірами виступ - внутрішнє або медіальне колінчасте тіло (corpus geniculatum medialis).

Вентральна поверхня таламуса вкрита тоненьким зональним шаром білої речовини. По зовнішньому краю цієї поверхні проходить кінцева смужка (stria terminalis). Вона розташована в глибині граничної борозни і разом з кінцевою веною відділяє його від внутрішньої капсули і хвостатого ядра. На межі таламуса і гіпоталамуса проходить гіпоталамічна борозна. По внутрішньому краю верхньої поверхні проходить медуллярна смужка (stria medullaris). Ця смужка заходить всередину зорового горба, розділяючи розташовані тут скупчення сірої речовини на передній, медіальний і латеральний відділи.

До переднього і медіального відділу входять передня і медіальна групи ядер таламуса.

Латеральний відділ містить вентральну, латеральну і дорзальну групи ядер.

До складу таламуса ссавців входить також група інтраламінарних ядер, які розташовані у зоні кінцевої смужки; ядра середньої лінії, розташовані паривернтрикулярно і у ділянці міжгорбикового зрощення.

Ядра таламуса за функціональним значенням класифікують: на проекційні, асоціативні і неспецифічні.

Проекційні ядра (перемикаючі ядра, таламічне реле) розділяють на: моторні, сенсорні і лімбічні. Ця класифікація відображає характер їх аферентних зв`язків (в них закінчуються аксони нейронів висхідних аферентних систем), їх приналежність до відповідних систем мозку і вказує на напрямок еферентних волокон в одноіменні ділянки нової кори.

Головні проекційні ядра розташовані у ладньолатеральному відділі ядер таламуса (латеральне заєнє і латеральне дорзальне ядра). Слід підкреслити, що на проекційних ядрах таламуса перед входом в кору синаптично переключаються всі аферентні провідні шляхи.

Асоціативні ядра розташовані переважно у передній частині таламуса. До них надходять аферентні волокна від стовбурових і таламічних структур, інформація від яких проектується в асоціативні ділянки кори. До асоціативних ядер належать латеральне ядро, яке передає імпульси в скроневу частку кори; медіодорзальне, яке знаходиться у зв`язку з корою лобних часток, лімбічною системою і гіпоталамусом.

Неспецифічні ядра таламуса - це система ядер, яка характеризується значним розгалуженням їх аферентних волокон і дифузним розподілом проекцій по всій поверхні нової кори, створюючи на неї малоспецифічний вплив. До них належать серединні ядра, інтраламінарні ядра і переднє вентральне ядро латеральної групи. Неспецифічні ядра створюють полегшуючий вплив на коркові нейрони, підвищують їх збудливість і здатність ефективно відровідати на імпульси від проекційних ядер, забезпечують швидку і короткотривалу активацію кори. У зв`яхку з цим, їх вплив порівнюють із впливом висхідної системи ретикулярної формації, яке теж створює дифузний полегшуючий вплив на кору великих півкуль.

Неспецифічні ядра таламуса мають обширні зв`язки з проекційними і асоціативними ядрами.

До складу передньої групи ядер входять переднє вентральне, медіальне і дорзальне ядра (AV, AM,AD). Характерними для цієї групи ядер є аференти від гіпокампа, мамілярних тіл гіпоталамуса, цингулярної кори. Їх еференти розподіляються в ділянці поясної звивини. У зв`язку зцим всі ядра передньої групи відносять до лімбічних проекційних.

Основну частину медіальної групи складає медіодорзальне ядро (MD), яке у більшості ссавців в своєму складі містить декілька клітинних груп. Це ядро зазнає найбільших перетворень у ході розвитку ссавців та істотно змінюється у ряді приматів - від невеликої гомогенної групи клітин у примітивних мавп до складно структуйованого великого ядра у вищих приматів і людини. Аференти цього ядра приходять від різних структур мозку, в тому часлі і від ядер шва, нюхового горбика, амигдалини і гіпоталамуса. Еференти від цих ядер направляються у фронтальну частину нової кори, формуючи таламо-фронтальну асоціативну систему мозку.

У ссавців найбільшою частиною таламуса є його латеральний відділ.

Вентральна група ядер латерального відділу складається їз великої кількості ядер. До основних ядер у цій групі відносять: вентролатеральне і вентральне переднє (VL i VA), а також задньолатеральне і задньомедіальне вентральні ядра (VPL i VPM). Ядра VА i VL одержують проекції від ретикулярної частини чорної субстанції, внутрішнього сегмента блідої кулі, ядер мозочка. їх еференти йдуть у неокортекс. У зв`зку зцим їх відносять до групи моторних ядер таламуса. Ядра VPL i VPM пов`язані із проведенням соматосенсорної інформації. Ядро VL проектується у сенсомоторну ділянку кори і опосередковує передачу інформації від базальних гангліїв і мозочка до кортикального відділу моторних систем. Крім перерахованих до вентрального комплекса відносять також заднє вентральне ядро (VPI), яке характерне тільки для приматів. Його виникнення зумовлене, очевидно, подальшим удосконаленням комплекса VPL-VPM. Це ядро бере участь у проведенні соматосенсорної інформації і проектуванні інформації від вестибулярних стовбурових центрів у верхні відділи мозку, які розташовані медіально від слухової кори.

Латеральна група ядер - зазнає найбільших змін в ході розвитку ссавців, оскільки структури які в неї входять тісно пов`язані з філогенетично молодими ділянками нової кори. В склад цієї групи входять: латеральне заднє (LP) і латеральне дорзальне (LD) ядра. У вищих приматів в цій групі з`являється наймолодше із таламічних ядер - подушка (pulvinar, PUL), яке виникло внаслідок розвитку LP. Аферетні волокна до цих ядер надходять в основному від із сенсорних ядер таламуса і ядер передньої групи. Еферентні волокна ц приматів йдуть в основному до верхньої і нижньої тім`яної області кори. Ядро PUL у вищих приматів - це масивний ядерний комплекс, який складає каудальний полюс таламуса. До складу PUL входять 4 ядра: переднє, медіальне, латеральне і нижнє. Аферетни до цього фдра надходять від сенсомоторної системи, зорової системи. Основні еференти йдуть до задньотім`яної і потилично-скроневої області кори.

Задня група ядер - включає ядра латерального і медіального колінчастих тіл. Ці ядра знаходяться всередині латерального (corpus geniculatum laterale, CGL) і медіального колінчастих тіл (corpus geculate mediale, CGM), які утворюють метаталамус або загорбкову ділянку (methatalamus).

Латеральне колінчасте тіло розташоване біля дорзолатеральної поверхні таламуса і виконує фуннкцію підкоркового центру зору. На його клітинах закінчується більша частина (білизько 80%) волокон зорового тракту і починається центральний зоровий шлях (пучок Граціоле), який напрвляється до коркового центру зору в потиличну частку кори великих півкуль.

Медіальне колінчасте тіло розташоване між латеральним колінчастим тілом і покришкою середнього мозку (верхніми і нижніми горбами) та виконує функцію підкоркового центру слуху. На його клітинах закінчуються волокна латеральної (слухової) петлі і починається новий шлях до центру слуху вскроневійї частці кори великих півкуль.

Інтраламінарна група і ядра середньої лінії - ядра цієї групи належаить до неспецифічних ядер таламуса. Найважливіші інтраламінарні ядра: парафасцикулярне і центральне медіанне. Афіерента=и цихя дер проходять від різних відділів мозку: сенсорних ядер таламуса і стлвбура, чорної субстанції, претектума, мозочка, ядер шва, ретикулярної формації, а також певних ділянок нової кори. Еференти надходять до стріатума і нову кору (моторні і асоціативні поля, а сенсорні поля нової кори не містять волокон від інтраламінарних ядер).

В цілому вважається, що неспецифічні ядра таламуса ссавців - це складно організована група, яка формувалась в ході еволюції одночасно з неокортикальними віддділами і зазнавала перетволрень такого ж рівня складності, як і ядра інших відділів таламуса.

У всіх ссавців наявне ядро, яке не включається в жодну з анатомічних чи фізіологічних груп ядер таламуса - це ретикулярне ядро таламуса (Ret). Воно розташоване латерально від інших ядер таламуса і утворено тонким шаром нейронів. Його аферентами є колатералі волокон, які направляються від таламуса в кору і від кори - до стовбурових відділів. Характериним є збуджуючий вплив аферентної імпульсації. Еферентні волокна йдуть до ядер таламуса. При цьому існує виражена просторова диференціація - певні ділянки Ret знаходяться під впливом певної області кори і проектуються на конкретне ядро таламуса, створюючи на нього гальмівний вплив. Ret розглядають - як сукупність гальмівних нейронів та аналог латеральної зони ретикулярної формації.

Таламус відіграє важливу роль у формуванні відчуттів. Зокрема таламус визначає реакцію на відчуття, які пов`язані з почуттям приємного і неприємного. Таламус є елементарним органом ефективного тону, відіграє важливу роль у складному механізмі емоцій (зокрема психорефлексів - плачу, сміху).

Нижньою межею таламуса є гіпоталамічна борозна (sulcus hypotalamicus), яка проходить від міжшлуночкового отвору до водопроводу мозку в стінці ІІІ шлуночка мозку. Вона відділяє таламус від розташованого безпосередньо під ним субталамуса.

51. Гіпокамп (від грец. Hippocampos – морський коник) – частина лімбічної системи головного мозку (нюхового мозку). Бере участь в механізмах формування емоцій, консолідації пам'яті, тобто переходу короткочасної пам'яті в довготривалу.

Лімбічну систему складають нюхова цибулина, нюховий тракт, нюховий трикутник, переднє продірявлені речовина, розташовані на нижній поверхні лобової частки (периферичний відділ нюхового мозку), а також поясна і парагіппокампальная (разом з гачком) звивини (gyrus fornicatus), Зубчаста звивина, гіпокамп і деякі інші структури. Ці анатомічні утворення головного мозку об'єднані в єдину систему у зв'язку із загальними рисами їх будови, взаємозв'язками і функціями.

Виникнення і протікання емоцій тісно пов'язане з діяльністю різних модулюючих систем мозку. Вважається, що основну роль у цьому відіграє лімбічна система.

Основу лімбічної системи складає так зване "коло Папеца ". Ідея про існування в мозку особливої системи, відповідальної за емоції, була висловлена в 1937 р. американським невро патологом Дж. Папецом. Він припустив, що єдину систему керування емоціями у певній послідовності утворюють такі структури мозку: (1) гіпоталамус - (2) передньовентрикуляр - не ядро таламуса - (3) поясна звивина - (4) гіпокамп - (5) мамілярні тіла - (1) гіпоталамус.

На думку Дж. Папеца, будь-яка аферентація, що надходить у таламус, поділяється на три потоки: рухи, думки і почуття. Потік "почуттів" циркулює по вищевказаному "емоційну колу", створюючи фізіологічну основу емоційних переживань. Так, гіпоталамус забезпечує вираз емоцій і паралельно передає інформацію в таламус. Звідтіля вона надходить у поясну звивину, що є механізмом усвідомлення емоційних переживань. Гіпокамп, одержуючи сигнали від поясної звивини, здійснює інтеграцію цих та інших сигналів і далі передає інформацію до мамілярних тілець й гіпоталамуса. Результатом замикання цього кола є інтеграція суб'єктивно пережитої емоції на рівні кори мозку з "емоційними" керуючими командами гіпоталамуса.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 787 | Нарушение авторских прав