АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Присінково-завитковий орган.

Будова органа слуху.Орган слуху складається з трьох відділів:зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха.

Зовнішнє вухо — це вушна раковина і зовнішній слуховийпрохід.Вушна раковинарозміщується у скроневій ділянцій утворена вушним хрящем, укритим шкірою. Нижню частинувушної раковини, де хряща немає, називаютьмочкою. Крім цього утвору, в раковині розрізняютьзавиток, протизавиток, козелок— невеликий випин, що прикриває зовнішній слуховий отвір, та протикозелок. Під шкірою вушної раковинилежать кілька слабо розвинених м'язів, тому вушна раковина майженерухома. У більшості тварин вушна раковина дуже рухлива завдякискороченню численних м'язів.

Зовнішній слуховий прохід починається в глибині вушної раковини зовнішнім слуховим отвором.. По всій довжині слуховийпрохід покритий шкірою, в якій містяться численні сальні залози,котрі виділяють жир і сірку. Внутрішній край слухового проходузакритий барабанною перетинкою, що відділяє зовнішнє вухо відсереднього.

Середнєвухоскладається з барабанної порожнини з трьомаслуховими кісточками, барабанної перетинки, соскоподібних придатків та слухової труби.

Барабанна порожнина — ценевеликий простір у піраміді скроневої кістки, яка має шістьстінок: зовнішню (покрівельну), внутрішню (лабіринтну), передню(сонну), задню (соскоподібну), верхню (покрівельну) й нижню(яремну). Зовнішньою стінкою служить барабанна перетинка. Внутрішня стінка з'єднує середнє вухо з внутрішнім. На внутрішнійстінці є два отвори: верхній — овальний, прикритий основою стремінця. Нижній — круглий, затягнутий вторинною барабанноюперетинкою. Верхня стінка відділяє барабанну порожнину відпорожнини черепа, нижня — від яремної ямки, передня — відканалу сонної артерії, задня — від соскоподібного відростка.

Ззаду барабанна порожнина з'єднується з порожниною соскоподібного відростка. Барабанна порожнина вистелена слизовоюоболонкою і заповнена повітрям.У барабанній порожнинірозміщуються три слухові кісточки: молоточок.коваделко й стремінце.Молоточок складається з головки.шийки та ручки.Ручка зрощена збарабанною перетинкою Головка молоточка лежить в заглибині барабанноїпорожнини.. Коваделко має тіло з сідлоподібним заглибленням, доякого кріпиться головка молоточка, та дві ніжки — коротка й довга. Короткою ніжкою коваделко приєднується до стінки барабанної порожнини зв'язкою, довга ніжка зчленовується з головкоюстремінця. Стремінце складається з головки, двох ніжок і основи.Основа стремінця заходить в овальний отвір і відмежовує середнєвухо від внутрішнього.

Слухова труба з'єднуєбарабанну порожнину з порожниноюглотки. Це трубка завдовжки3—4см, складається з хрящової такісткової частин. Через слухову трубку середнє вухо заповнюєтьсяповітрям. Слухова труба має важливе значення у вирівнюванніатмосферного тиску на барабанну перетинку.

Внутрішнє вухо лежить у піраміді скроневої кістки, складається з кісткового й перетинчастого лабіринтів..Кістковий лабіринт, розміщений у піраміді скроневої кістки,складається з присінка, завитка та кісткових півколових каналів. Присінок займає центральне положення, він має три заглиблення:еліптичне, сферичне і завиткове, що лежать між ними.. Еліптичнезаглиблення сполучається п'ятьма отворами з півколовими кістковими каналами, а два останніх — з каналами завитка. В заглибленняхє невеликі решітчасті плями, через які проходять відростки присінкової частини присінково-завиткового нерва. На зовнішній стінціприсінка розташовані два вікна: вікно присінка й вікно завитка. Завдяки їм присінок з'єднується з барабанною порожниною. Вікноприсінка затягнуте мембраною, а вікно завитка закрите стремінцем.

Кісткові півколові канали є в трьох взаємно перпендикулярнихплощинах (горизонтальній, фронтальній і сагітальній). Канали відкриваються в присінок своїми ніжками. Із них три ніжки маютьрозширення — кісткові ампули, три інші — прямі. Прямі ніжкипереднього й заднього півколових каналів перед заходом у присінок об'єднуються в одну загальну ніжку, тому півколові каналивідкриваються у присінок п'ятьма отворами.

Завиток спіральне закручений у два з половиноюоберти навколо веретена. Від веретена відходить кісткова спіральнапластинка, яка поділяє порожнину канала на дві частини, або сходи.Верхні — присінкові сходи починаються від присінка й доходятьдо верхівки завитка. На верхівці завитка є невеликий отвір, якимприсінкові сходи з'єднуються збарабанними сходами, що тягнуться від верхівки завитка до його основи,де відкриваються в кістковомулабіринті вікном завитка, затягнутим вторинною барабанною перетинкою.У присінок, крім завитка та півколових каналів, відкривається водопровід присінка, який виходить на задню поверхню пірамідискроневої кістки.

Перетинчастий лабіринт. Усередині кісткового лабіринту є перетинчастий лабіринт. Між стінками кісткового та перетинчастоголабіринтів утворюється простір, заповнений рідиною — перилімфою. Всередині перетинчастоголабіринту міститься ендолімфа. Перилімфа відтікає в підпавутиннийпростір, а ендолімфа — в ендолімфатичну протоку твердої мозковоїоболонки. У присінку кісткового лабіринту розміщуються дві частиниперетинчастого, а саме: маточка й мішечок, які з'єднуються між собоюпротокою. В маточку відкриваються півколові канали перетинчастоголабіринту.Мішечок зв'язаний із завитком. Стінки перетинчастого лабіринту йпівколових каналів складаються зі сполучної тканини, їхня внутрішняповерхня вистелена одношаровим плоским епітелієм, який переходить у нейроепітелій плям (підвищень), що є в мішечках і гребенях, розміщених в ампулах півколових каналів. Плями та гребеніпокриті рецепторними волосковими клітинами. На їхній поверхнібагато отолітів — мікроскопічних кристалів карбонату кальцію.При зміні положення голови ендолімфа разом з отолітами пересувається на ті чутливі клітини, які забезпечують рівновагу тіла впросторі. Чутливі клітини плям і гребенів з'єднуються з периферичними волоконцями нерва присінка, який і передає збудження в нервові центри головного мозку.

Між присінковими й барабанними сходами лежить трикутноїформи завиткова протока, закручена спірально.

Завиткова протока має три стінки: зовнішню, верхню та нижню.Нижня стінка називається основною пластинкою (спіральноюмембраною), вона зростається з кістковою спіральною пластинкою. Основна мембрана складається з фіброзних волоконець,натягнутих між кістковою спіральною пластинкою й стінкою кісткової протоки завитка. Волокна мають різну довжину, їх приблизно24тис. Вони приводять у рух коливання перилімфи й ендолімфи.

Залежно від висоти звуку коливаються ті волокна, довжинаяких пристосована сприймати його: чим довше волокно, тим нижчоїтональності звуки викликають його коливання, і навпаки — звукивисокої тональності викликають коливання коротких волоконецьосновної пластинки. На основній пластинці міститься спіральний орган (кортіїв орган), який складається з опорних і рецепторних клітин. Рецепторні клітини мають назву волоскових — чутливихклітин. На їхній поверхні є тоненький волосок. Волоскові чутливіклітини контактують з відростками біполярних клітин першогонейрона слухового шляху. Над спіральним органом нависає покривнаперетинка з драглистої речовини. Сприйняття звуку відбуваєтьсятак: звукові хвилі, які сприймає зовнішнє вухо, надходять до барабанної перетинки, коливання якої передається слуховим кісточкамсереднього вуха, а далі через вікно присінка — перилімфі — присінковим сходам. На верхівці завитка присінкові сходи сполучаються з барабанними сходами, якими коливання перилімфи доходитьдо вікна завитка, затягнутого вторинною барабанною перетинкою. Коливання перилімфи передається на ендолімфу, а вона викликаєколивання відповідних волоконець на основній пластинці. В результаті коливання основноїпластинки волоскові чутливі клітини торкаються покривної перетинки, якасприймає й передає звукові подразнення.

Провідниковий відділ завиткового аналізатора починається чутливими нейронами спірального вузла, який лежить у стрижні кісткового завитка, звідси ж починається й кісткова спіральна пластинка. Дендрити спірального вузла канальцями основної перетинкипідходять до чутливих волоскових клітин — рецепторів спіральногооргана. Нейрити спірального вузла каналами стрижня виходять увнутрішній слуховий прохід, де об'єднуються з волокнами нерваприсінка, утворюючи корінецьVIIIпари черепних нервів,спрямований до ядер нерва, що лежать у ромбоподібній ямцічетвертого шлуночка. Від довгастого мозку волокна слухового нерватягнуться до нижніх горбиків пластинки покришки середньогомозку, потім — до медіальних колінчастих тіл, далі — до зоровогобугра й від нього — до слухового центру, розміщеного в середній частині верхньої скроневої закрутки кори півкуль великогомозку.

Провідниковий відділ присінкового аналізатора починається відвузла присінка, що лежить увнутрішньому слуховому каналі. Його дендрити йдуть до рецепторів, що є уплямах присінка та гребеняхампул півколових каналів, а нейрити — до загального корінцяVIIIпари черепних нервів, що йдуть до довгастого мозку. Більшість присінкових нервових волокон закінчується на присінкових ядрахромбоподібної ямки, а менша частина йде до кори черв'ячка мозочка. Кірковий центр присінкового аналізатора лежить у передній частині кори скроневої частки півкуль великого мозку.

Нюх — це здатність сприймати запахи. Ця здатність здійснюється через

нюховий аналізатор. Рецептором нюхового аналізатора є нервові клітини,

розташовані в слизовій оболонці верхнього та частково середнього носових

ходів.

Абсолютний поріг нюхових відчуттів у людини вимірюється частками

міліграма речовини на літр повітря.

Приємні запахи сприяють покращенню самопочуття людини, а неприємні

можуть пригнічувати, викликаючи негативні реакції. Вони здатні змінювати

температуру шкіри, викликати відразу до їжі, підвищувати чутливість

нервової системи, викликати пригніченість, дратівливість. Виявлено, що

запах бензолу покращує слух, запах толуолу підвищує гостроту зору в

сутінках, запах камфори підвищує чутливість очей до зеленого кольору і

знижує до червоного.

СМАКОВИЙ АНАЛІЗАТОР

Смак — відчуття, котре виникає під впливом певних хімічних речовин,

розчинних у воді, на смакові рецептори, розташовані на різних ділянках

язика. У фізіології та психології поширена чотирикомпонентна теорія

смаку, згідно з котрою існує чотири елементарні смакові відчуття:

солодкого, гіркого, кислого, солоного. Всі інші смакові відчуття є їх

відчуттів. Кінчик язика найбільш чутливий до солодкого, краї язика — до

кислого га солоного. Корінь язика найбільш чутливий до гіркого.

Сприйняття смакових речовин викликається хімічними реакціями в місці

контакту речовини та смакового рецептора. Встановлено, що кожний

рецептор містить високочутливі білкові речовини, котрі розпадаються під

впливом певних смакових речовин. Збудження від смакових рецепторів

передається в центральну нервову систему провідними шляхами.

92. Центр Брока або Зона Брока — ділянка кори головного мозку, названа на честь французького антрополога і хірурга Поля Брока, що відкрив його в 1865 (за іншими даними в 1861) ^[1], що знаходиться в задньонижній частини третьої лобової звивини лівої півкулі (у правшів), роботою якого забезпечується моторна організація мовлення і переважно пов'язана з фонологічними та синтаксичними кодифікаціями. Центр Брока — це кінетико-моторний вербальний аналізатор, у якому переробляється насамперед пропріоцептивна інформація. При ураженні цього центру виникає так звана афазія Брока (анартричний синдром), яка характеризується неможливістю об'єднання окремих мовних рухів в єдиний мовленнєвий акт. Область Верніке або Зона Верніке (сенсорно-мовна зона) — зона кори головного мозку, що бере участь в роботі з інформацією, пов'язаною з вимовою. Область Верніке названа на честь німецького нейролога Карла Верніке(1848–1905), який вперше описав її в 1874 році.

Розташована в задньому відділі верхньої скроневої звивини домінантної (частіше лівої) півкулі мозку. За Корбініаном Бродманом (1868–1918) зона Верніке знаходиться в ареалах 22, 37 і 42.

[ред.]Функції

Раніше вчені вважали, що область Верніке відповідає за розуміння інформації, а центр Брока — за відтворення мови, але тепер існує думка, що вони спільно виконують ці завдання.

У той час, коли Зона Верніке відповідає за первинну раціональну інтеграцію аудитивних імпульсів і в ній відбуваються процеси розуміння почутої мови, в зоні, розташованій з протилежного боку, на іншій півкулі, обробляються нераціональні компоненти почутого. Саме ця, протилежна до Верніке зона, відповідає за розуміння музики та звукові асоціації. В речевой функции участвуют несколько областей левого полушария. Это центр Вернике и центр (зона)Брока.

Зона Брока - это двигательный центр речи, зона речедвигательных органов - моторики речи, ответственной за воспроизведение речи. Этот участок коры, управляющий мышцами лица, языка, глотки, челюстей находится в нижней лобной доле головного мозга, в задней части нижней лобной извилины вблизи от лицевого представительства двигательной коры.

Центр Брока ключающет помимо заднего отдела нижней лобной извилины и прилежащую часть префронтальной области. Основная его функция - преобразование нейронных кодов слов в последовательность артикуляций. Моторный центр речи обеспечивает также правильный порядок слов и их допустимые сочетания - то есть синтаксис (или грамматику) высказываний. В верхнезаднем участке височной доли находится зона Вернике, отвечающая за понимание речи. Дугообразный пучок соединяет зону Брока и зону Вернике, образуя систему, отвечающую за речь (рис. 49).

Поле Брока занимает центральное место в формировании сложной мышечной активности, требующейся для артикуляции слов. Оно располагается, как это видно из рис. 9.16б, непосредственно по соседству с областью первичной моторной коры, в которой картирована мускулатура лица и гортани. Эта схема представляет собой по необходимости упрощение всей нейроанатомии, касающейся рассматриваемого процесса. Она, тем не менее, дает основу для понимания многих нарушений речи (афазий), поскольку позволяет проследить нарушения в различных элементах системы.

При поражении центра Брока наблюдается моторная (двигательная) афазия. Больные не могут читать и писать, но понимают речь.

В речевой функции участвуют несколько областей левого полушария. Это центр Вернике и центр (зона) Брока.

В нижней лобной доле головного мозга находится участок коры, управляющий мышцами лица, языка, глотки, челюстей - зона Брока, являющеся зоной речедвигательных органов - моторики речи.

Центр речи Вернике, отвечающий за понимание речи, - слуховой центр речи (вторичное слуховое поле). Это крупная область в верхне-заднем участке височной доли, в задней части верхней височной извилины недалеко (сзади) от первичной слуховой коры. Он занимает заднюю треть верхней височной извилины и часть нижней теменной дольки.

Основная его функция - преобразование слуховых сигналов в нейронные коды слов, которые активируют соответствующие образы или понятия (рис. 9.16б).

По цитоархитектонической классификации Бродмана первичная слуховая кора обозначается как поле 41, а поле Вернике как поле 22. Именно в поле Вернике сигналы, вызванные речью, направляются из первичной слуховой коры. Повреждения этой области влияют на способность человека воспринимать звуки речи как лингвистически значимые.

Дугообразный пучок соединяет зону Брока и зону Вернике, образуя систему, отвечающую за речь (рис. 49).

Повреждение центра Вернике вызывает сенсорную афазию, когда больной с трудом воспринимает услышанную речь или написанный текст, но способен говорить.

См. " Поле слухового анализатора коры конечного мозга ".

* ядро Штиллинга–Кларка

* Преддверно-улитковый нерв в специальной литературе чаще называется вестибуло-кохлеарным.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 866 | Нарушение авторских прав