АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Загальна характеристика центрів кори головного мозку.

Прочитайте:
  1. E. - Зарощення водопроводу головного мозку.
  2. E. - Кутова закрутка тім’яної частки великого мозку.
  3. II. Лебон и его характеристика массовой души
  4. III. Характеристика на интерна
  5. IX. Характеристика основных классов АМП
  6. V. Фінансово-господарська діяльність і матеріально-технічна база навчально-реабілітаційних центрів
  7. А) Характеристика методів візуалізації сечової системи, показання до застосування, їх можливості та обмеження.
  8. А2 Загальна частина
  9. Анатомическая характеристика
  10. Анатомическая характеристика

Досліди фізіологів над лабораторними тваринами і постійні спостереження клініцистів над хворими людьми привели до висновку, що різні ділянки кори нерівнозначні і у функціональному відношенні. Одні з них є місцем отримання чутливих імпульсів, інші служать місцем, від якого йдуть рухові імпульси на периферію, треті виконують асоціативну, або сполучну, функцію.

При пошкодженні певних ділянок кори в експерименті на тваринах або в результаті травми у людей, настає порушення нормальної роботи завжди одних і тих же органів тіла.

Методом видалення окремих ділянок кори півкуль у тварин і методом вироблення умовних рефлексів виявлено, що певні зони кори виконують специфічні функції. Ці зони видатний російський фізіолог І. П. Павлов назвав мозковими кінцями аналізаторів. Їх ще називають кірковими центрами, або ядрами, а також центральними частинами аналізаторів.

Аналізатори — це складні нервові структури, які сприймають і проводять тонкий аналіз всіх подразнень, що надходять із зовнішнього та внутрішнього середовища організму. Кожний аналізатор складається з трьох тісно пов’язаних між собою частин: периферичної, середньої і центральної.

Периферичною ланкою аналізаторів є рецептори, що перетворюють енергію подразника на процес нервового збудження або, як кажуть, трансформують силу подразника в нервовий імпульс. До рецепторної частини аналізаторів відносяться органи чуття: органи зору, слуху, смаку, нюху і т.д. В складі цих органів є рецепторні клітини, що сприймають відповідні подразнення.

Доцентрові нейрони, з’єднані між собою послідовно, що є шляхом, який веде від рецептора до кори великого мозку, становлять середню, або провідникову, частину аналізатора.

Ділянки кори великого мозку, які сприймають інформацію від відповідних рецепторних утворень, становлять центральну, або кіркову, частину (ядро) аналізатора. Ядра аналізаторів не мають чітко окреслених меж. В кожному із них розрізняють центральну частину — це головне місце скупчення клітин ядра аналізатора і периферичну частину, де розташовані такі самі клітини, але розпорошені серед інших клітин. Роль ядра полягає в усвідомленні сприйнятого почуття.

Ділянки кори, де розташовані кіркові ядра аналізаторів, називають сенсорними зонами кори великого мозку.

Всі частини аналізаторів діють як єдине ціле. Порушення діяльності однієї із частин веде до порушення функцій всього аналізатора.

90. Орган зору.Зоровий аналізатор.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 514 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)