Орган смаку. (organum gustatorium; organum gustus)
(organum gustatorium; organum gustus)
Орган смаку має:
- смакові бруньки; смакові чашечки (gemmae gustatoriae; caliculi gustatorii), що утворюют ь периферійний відділ смакового аналізатора;
- смакову пору; смаковий отвір (porus gustatorius), який є на верхівці кожної смакової бруньки і відкривається на поверхні слизової оболонки.
У людини є близько 2000 смакових чашечок; смакових бруньок (caliculi gustatorii; gemmae gustatoriae), які сприймають відчуття смаку.
Вони розміщені в слизовій оболонці (tunica mucosa):
- язика (lingua);
- м’якого піднебіння (palatum mole);
- надгортанника (epiglottis).
Найбільше їх є в жолобуватих сосочках та листоподібних сосочках язика (papillae vallatae et papillae foliatae linquae), а також грибоподібних сосочках (papillae fungiformes).
Рецепторним елементом смакових бруньок є сенсорно - епітеліальні клітини.
Кожна смакова брунька (caliculus gustatorius; gemma gustatoria) має близько 50 нервових закінчень периферійних відростків перших чутливих псевдоуніполярних нейронів VII, IX і Х черепних нервів.
Ці закінчення утворюють синапси з рецепторними клітинами, по яких передається інформація про відчуття смаку до центральних ланок смакового аналізатора.
У ділянці передніх двох третин язика (lingua) відчуття смаку сприймається чутливими волокнами барабанної струни (chorda tympani) – гілки проміжного нерва (n. intermedius), що є складовою частиною лицевого нерва (n. facialis).
У ділянці задньої третини язика (lingua) відчуття смаку сприймається чутливими волокнами язико - глоткового нерва (n. glossopharyngeus).
У ділянці кореня язика (radix linguae) та надгортанника (epiglottis) відчуття смаку сприймається чутливими волокнами блукаючого нерва (n. vagus).
Ці чутливі волокна, що сприймають смакову інформацію, є периферійними відростками чутливих псевдоуніполярних нейронів, що розміщені в чутливих вузлах VII, IX і X черепних нервів.
Центральні відростки перших нейронів, що йдуть у складі гілок VII, IX, X пар черепних нервів (nervi craniales), доходять до смакового ядра, що представлене ядром одинокого шляху (nuclei tractus solitarii) і розміщене в довгастому мозку (myelencephalon) – другі нейрони.
Аксони других нейронів прямують до таламуса (thalamus), де розміщені тіла третіх нейронів.
Аксони третіх нейронів закінчуються в гачку (uncus) – корі великого мозку (cortex cerebri), де локалізується кірковий аналізатор смаку.
Завдяки зв’язкам підкіркового центру смаку – ядрам одинокого шляху (nuclei tractus solitarii) і розміщеним поряд руховим ядрам довгастого мозку (nuclei motorii medulae oblongatae), що контролюють ковтання і жування, – забезпечується рефлекс блювання на неприємну на смак їжу.
ЗАГАЛЬНИЙ ПОКРИВ (integumentum commune)
Загальний покрив (integumentum commune) складається з:
- шкіри (cutis);
- підшкірного прошарку; підшкір’я (tela subcutanea; hypodermis).
Шкіра (cutis) утворює загальний покрив тіла, який захищає організм від впливу зовнішнього середовища.
У шкірі розміщені інкапсульовані та неінкапсульовані нервові закінчення.
Шкіра має:
- борозни шкіри (sulci cutis);
- гребені шкіри (cristae cutis);
- тримачі шкіри (retinacula cutis);
- дотикові валочки (toruli tactiles);
- лінії розтягів (lineae distractionum).
Шкіра (cutis) виконує такі функції:
- терморегуляції;
- обміну речовин;
- газообміну (дихання);
- видалення шкідливих речовин з потом;
- депо енергетичних ресурсів;
- контактної рецепції навколишніх подразнень (тиску, дотику, температури та болю).
Шкіра (cutis) складається з:
- надшкір’я (epidermis), це є поверхневий шар, або епідерміс;
- дерміса; власне шкіри (dermis; corium), це є глибокий шар, який складається із:
- волокнистої сполучної тканини;
- еластичних волокон;
- м’язових волокон.
Надшкір’я (epidermis) складається з багатошарового зроговілого епітелію і має такі шари:
- роговий шар (stratum corneum), він є поверхневим;
- блискучий шар (stratum lucidum);
- зернистий шар (stratum granulosum);
- шипуватий шар (stratum spinosum);
- основний шар (stratum basale), він є найглибший.
Основний шар (stratum basale) є джереломпоновлення усіх шарів надшкір’я.
В основному шарі (stratum basale) розміщуються клітини – меланоцити, які містять пігмент. Кількість цього пігменту в меланоцитах обумовлює колір шкіри.
Дерміс;власне шкіра, дерма (dermis; corium) складається з пухкої волокнистої сполучної тканини (textus connectives fibrosus laxus), в якій також є колагенові й еластичні волокна та гладкі м’язові клітини (myocyti glabri).
Дерма пронизана великою кількістю судин та нервів.
У дермі розрізняють:
- сосочковий шар (stratum papillare); він має сосочки (papillae), у яких є багато кровоносних капілярів, лімфокапілярів та нервових закінчень;
- сітчастий шар (stratum reticulare), що складається з сітки щільно переплетених колагенових волокон та невеликої кількості еластичних і ретикулярних волокон. Цей шар містить корені волосся і залози шкіри.
У верхньому шарі дерміса залягають:
- кровоносні капіляри;
- лімфатичні капіляри;
- кінцеві нервові тільця.
Нижній шар дерміса переходить у підшкірну основу, в якій є скупчення жирових клітин.
У шкірі є численні нервові закінчення (terminationes nervorum).
Похідними надшкір’я є:
- волосся (pili);
- нігті (unguis);
- залози шкіри (glandulae cutis), які поділяються на:
- потові залози (glandulae sudoriferae);
- сальні залози (glandulae sebaceae);
- молочні залози (glandulae mammariae).
Волосся (pili) вкриває певні частини шкіри(cutis), окрім:
- долонь (palma);
- підошов (planta);
- перехідної частини губ рота (pars anterior labiorum oris);
- голівки статевого члена (glans penis);
- внутрішньої поверхні передньої шкірочки статевого члена (facies interna preputii penis);
- малих соромітних губ (labia pudendi).
Волосся (pili) має:
- стрижень (scapus pili), який виступає над поверхнею тіла;
- корінь (radix pili).
Коріньволосся (radix pili) лежить у товщі шкіри і закінчується волосяною цибулиною (bulbus pili), що є ростовою частиною волосся (pili).
Корінь волосся (radix pili) лежить у сполучнотканинній сумці – волосяному мішечку (folliculus pili), в який відкриваються сальні залози (glandulae sebaceae) і вплітається м’яз - випрямляч волосся (m. arrector pili).
Улюдини розрізняють такі види волосся (pili):
- пушок (lanugo), який вкриває всю шкіру (cutis) і особливо розвинутий у новонароджених;
- волосся голови (capilli);
- брови (supercilia);
- вії (cilia);
- борода (barba);
- вушне волосся (tragi);
- волосся ніздрів (vibrissae);
- пахвове волосся (hirci);
- лобкове волосся (pubes).
Ніготь (unguis) – це рогова пластинка, що лежить у сполучнотканинному ложі нігтя (matrix unguis), звідки починається його ріст.
Унігті (unguis) розрізняють:
- корінь нігтя (radix unguis);
- тіло нігтя (corpus unguis);
- вільний край (margo liber), який виступає за межі ложа нігтя (matrix unguis);
- прикритий край (margo occultus);
- бічний край (margo lateralis), який оточений валиком нігтя (vallum unguis).
Ніготь має місячко (lunula), яке у вигляді білої смужки тіла нігтя (corpus unguis) розміщене біля прикритого краю нігтя (margo occultus unguis).
Зверху корінь нігтя (radix unguis) вкриває наднігтя (eponychium), а знизу – піднігтя (hyponychium).
Волосся (pili) інігті (ungues) належать до придатків шкіри.
Залози шкіри є похідними шкіри і поділяються на:
- сальні залози (glandulae sebaceae);
- потові залози (glandulae sudoriferae).
Грудь (mamma), абогрудна залоза (glandula mammaria). За попередньою анатомічною номенклатурою (PNA) грудь називалася молочною залозою (glandula mammaria).
Грудь (mamma) – це видозмінена потова залоза (glandula sudorifera), яка лежить на фасції, що вкриває великий грудний м’яз (m. pectoralis major) на рівні ІІІ-VІ ребер (costae). У чоловіків вона є недорозвинутою.
Права та ліва груді (mamma dextra et sinistra) розділені міжгрудною борозною (sulcus intermammarius).
Грудь (mamma) має такі анатомічні утвори:
- грудний сосок (papilla mammaria), який містить шар гладкої м’язової тканини (textus muscularis glaber) та отвори молочних протоків (foramina ductuum lactiferorum);
- тіло груді (corpus mammae);
- підвішувальні зв’язки груді; тримач шкіри груді (ligg. suspensoria mammaria; retinaculum cutis mammae) – це пучки пухкої волокнистої сполучної тканини (textus connectivus fibrosus laxus), які пронизують прошарки жирової тканини (textus adiposus) між частками грудної залози (lobi glandulae mammariae) і йдуть від грудної фасції (fascia pectoralis) до шкіри молочної залози (cutis glandulae mammariae).
Власне грудна залоза (glandula mammaria) має:
- пахвовий відросток; бічний відросток (processus axillaris; processus lateralis);
- частки грудної залози (lobi glandulae mammariae), які містять часточки грудної залози (lobuli glandulae mammariae);
- молочні протоки (ductus lactiferi) – це вивідні протоки часток молочної залози, які утворюються злиттям часточкових і міжчасточкових молочних ходів;
- молочні пазухи (sinus lactiferi) – це розширення молочних протоків (ductus lactiferi) в основі грудного соска;
- грудне кружальце (areola mammae), яке має:
- кружальцеві залози (glandulae areolares);
- кружальцеві горбики (tubercula areolae);
Грудна залоза (glandula mammaria) призначена для вигодовування новонародженого.
Під час вагітності залозиста тканина (textus glandulae) розростається і грудна залоза (glandula mammaria) збільшується в розмірах, а грудний сосок (papilla mammaria) та грудне кружальце (areola mammae) темніють.
Присередньо край грудної залози доходить до груднинної лінії (linea sternalis), збоку – до передньої пахвової лінії (linea axillaris anterior).
Тіло груді (corpus mammae) складається з часток грудної залози (lobi glandulae mammariae), які містять 15-20 часточок грудної залози (lobuli glandulae mammariae), що відокремлені між собою прошарками сполучної тканини.
Частки грудної залози (lobi glandulae mammariae) розміщені стосовно грудного соска (papilla mammaria) радіально, а молочні протоки (ductus lactiferi) відкриваються на верхівці соска (apex papillae).
Навколо грудного соска (papilla mammaria) розміщене грудне кружальце (areola mammae), яке вкрите кружальцевими горбиками (tubercula areolae), де в ідкриваються кружальцеві залози (glandulae areolares).
Підшкірний прошарок; підшкір’я (tela subcutanea; hypodermis) містить венозні, нервові та лімфатичні сплетення і підшкірну жирову клітковину (panniculus adiposus), яка виконує функцію термоізолятора та депо енергетичних запасів.
Також там розміщена пухка сполучна тканина (textus connectivus laxus).
Найбільше жирового прошарку є в ділянках сідниць (regiones gluteales), живота (regiones abdominales) та підошвах (plantae).
На деяких ділянках підшкірного прошарку (tela subcutanea) виявляється шар м’язових волокон – м’язовий шар (stratum musculosum).
У стовщених місцях він має перетинчастий шар (stratum membranosum) і може бути розділений на кілька волокнистих шарів (strata fibrosa).
Підшкірний прошарок (tela subcutanea) відсутній на:
- повіках (palpebrae);
- кліторі (clitoris);
- статевому члені (penis);
- більшій частині зовнішнього вухa (auris externa);
- у калитці (scrotum), де є тільки м’язовий шар (tela musculosum) – м’ясиста оболонка (tunica dartos).
Шкіру з підлеглими тканинами сполучають пучки сполучнотканинних волокон, які називаються утримувачами шкіри (retinacula cutis).
Шкіра займає площу 1,5 – 2 м2 залежно від розмірів тіла. Вона є великим полем для різних видів шкірної чутливості (тактильної, больової і температурної).
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 656 | Нарушение авторских прав
|