АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Макроскопічна картина інфарктів

Форма, величина, колір і консистенція інфаркту можуть бути різними.

Форма інфаркту. Зазвичай інфаркти мають клиноподібну форму. При цьому загострена частина клину повернута до воріт органа, а широка частина виходить на периферію, наприклад, під капсулу органа, під очеревину (інфаркти селезінки), під плевру (інфаркти легень). Характерна форма інфарктів в нирках, селезінці, легенях визначається характером ангіоархітектоніки цих органів – магістральним (симетричним дихотомічним) типом розгалуження артерій. Рідше інфаркти мають неправильну форму. Такі інфаркти зустрічаються в серці, мозку, кишках, оскільки в цих органах переважає не магістральний, а розсипний або змішаний тип розгалуження артерій.

Величина інфарктів. Інфаркт може охоплювати більшу частину або весь орган (субтотальний чи тотальний інфаркт) або виявлятися лише під мікроскопом (мікроінфаркт).

Колір і консистенція інфарктів. Якщо інфаркт розвивається за типом коагуляційного некрозу, то тканина в ділянці змертвіння ущільнюється, стає сухуватою, біло-жовтого кольору (інфаркт міокарда, нирок, селезінки). Якщо інфаркт утворюється за типом колікваційного некрозу, то мертва тканина розм’якшується і розріджується (інфаркт мозку або осередок сірого розм’якшення).

Залежно від механізму розвитку і зовнішнього вигляду розрізняють:

- білий (ішемічний) інфаркт;

- червоний (геморагічний) інфаркт;

- білий інфаркт з геморагічним вінчиком.

Білий (ішемічний) інфаркт виникає в результаті повного припинення припливу артеріальної крові в органах, наприклад, в серці, нирках, селезінці, головному мозкові вище Віллізіїва кола. В основному він виникає в ділянках з однією системою припливу крові (магістральним типом розгалуження артерій), в яких колатеральний кровообіг розвинутий слабко. Завдяки непорушеному венозному відпливу з ішемізованої тканини і внаслідок спазму дистальної ділянки артерій після припинення кровотоку спостерігається блідість цих інфарктів. Білий (ішемічний) інфаркт – це ділянка, чітко відокремлена від навколишніх тканин, біло-жовтого кольору, безструктурна.

Білий інфаркт з геморагічним вінчиком – це ділянка біло-жовтого кольору, але обмежена зоною крововиливів. Вона утворюється в результаті того, що спазм судин по периферії інфаркту змінюється паретичним їхнім розширенням і розвитком крововиливів. Такий інфаркт може виникати в нирках, міокарді.

Червоний (геморагічний) інфаркт характеризується тим, що ділянка змертвіння просякаєгься кров’ю, вона темно-червона і добре відокремлена. Інфаркт стає червоним внаслідок виходу в зоні інфаркту крові з некротизованих судин мікроциркуляторного русла. Для розвитку червоного інфаркту мають значення особливості ангіоархітектоніки органа – дві і більше систем припливу крові, розвиток колатералей: в легенях – наявність анастомозів між бронхіальною і легеневою артеріями, в кишці – достатньо анастомозів між гілками брижових артерій, в головному мозкові в ділянці Віллізіїва кола – анастомози між внутрішніми сонними і гілками базилярної артерій. Червоні інфаркти можуть також виникати в тканині при розчиненні або фрагментації (розпаді) обтуруючого тромбу, що відновлює артеріальний кровоток у зоні інфаркту.

Геморагічний інфаркт рідко зустрічається в нирках і серці. Необхідною умовою для такого геморагічного просякання є венозний застій.

Венозний інфаркт виникає при оклюзії всієї венозної дренажної системи тканини (наприклад, тромбоз верхнього сагітального синуса, тромбоз ниркової вени, тромбоз верхньої брижової вени). При цьому виникають важкий набряк, застій, крововиливи і прогресивне збільшення гідростатичного тиску в тканинах. При сильному збільшенні гідростатичного тиску затрудняється приплив артеріальної крові в тканину, що призводить до ішемії та інфаркту. Венозні інфаркти завжди геморагічні.

Особливі типи венозного інфаркту виникають при защемленні (наприклад, при защемленні грижі в килових воротах призводить до інфаркту вмісту килового мішка) і перекручуванні вен (наприклад, перекрут сім’яного канатика призводить до геморагічного інфаркту яєчка).

Розрізняють асептичний і септичний інфаркти. Більшість інфарктів внутрішніх органів, які не стикаються з зовнішнім середовищем, є асептичними. Септичні інфаркти виникають при попаданні вторинної бактеріальної інфекції в некротизовані тканини. Септичні інфаркти виникають при: 1) наявності мікроорганізмів в обтурованому тромбі чи емболі, наприклад, в емболах при бактеріальному (септичному) ендокардиті; 2) розвитку інфаркту в тканині (наприклад, в кишці), в якій в нормі присутня бактеріальна флора. Септичні інфаркти характеризуються гострим гнійним запаленням, яке часто призводить до утворення абсцесу на місці зони інфаркту. Наявність бактеріальної флори в органах, які контактують з зовнішнім середовищем, може зумовити трансформацію інфарктів, що розвиваються в них, в гангрену (наприклад, в кишках, легенях).

Мікроскопічно мертва ділянка відрізняється втратою структури, контурів клітин і зникненням ядер.

Найбільше клінічне значення мають інфаркти серця (міокарда), головного мозку, кишки, легень, нирок, селезінки.

У серці інфаркт звичайно білий з геморагічним вінчиком, має неправильну форму, зустрічається частіше в лівому шлуночку і міжшлуночковій перегородці, вкрай рідко – в правому шлуночку і передсердях. Змертвіння може локалізуватися під ендокардом (субендокардіальний інфаркт), епікардом (субепікардіальний інфаркт), в товщині міокарда (інтрамуральний) або охоплювати всю товщину міокарда (трансмуральний інфаркт). В області інфаркту на ендокарді нерідко утворюються тромботичні, а на перикарді – фібринозні накладення, що пов’язано з розвитком реактивного запалення навколо ділянки некрозу. Найчастіше інфаркт міокарда зустрічається на тлі атеросклерозу і гіпертонічної хвороби з приєднанням спазму або тромбозу артерій, являючись гострою формою ішемічної хвороби серця.

У головному мозку вище Віллізіїва кола виникає білий інфаркт, який швидко розм’якшується (осередок сірого розм’якшення мозку). Якщо інфаркт утворюється на тлі значних розладів кровообігу, венозного застою, то осередок змертвіння мозку просякається кров’ю і стає червоним (осередок червоного розм’якшення мозку). В ділянці стовбура мозку, нижче Віллізіїва кола також розвивається червоний інфаркт. Інфаркт локалізується в основному в підкоркових вузлах, руйнуючи провідні шляхи мозку, що проявляється паралічами. Інфаркт мозку, як і інфаркт міокарда, найчастіше зустрічається на тлі атеросклерозу і гіпертонічної хвороби і є одним з проявів цереброваскулярних захворювань.

У легенях в більшості випадків утворюється геморагічний інфаркт. Причиною його частіше служить тромбоемболія, рідше – тромбоз при васкуліті. Ділянка інфаркту добре відокремлена, має форму конуса, основа якого повернута до плеври. На плеврі в ділянці інфаркту появляються накладення фібрину (реактивний плеврит). У вістря конусу, повернутого до кореня легені, нерідко виявляється тромб або ембол в гілці легеневої артерії. Змертвіла тканина щільна, зерниста, темно-червоного кольору. Геморагічний інфаркт легень в основному виникає на тлі венозного застою, причому розвиток його в значній мірі визначається особливостями ангіоархітектоніки легень, наявністю анастомозів між системами легеневої і бронхіальних артерій. В умовах застійного повнокров’я і закриття просвіту гілки легеневої артерії в ділянку змертвіння тканини легені з бронхіальної артерії надходить кров, яка розриває капіляри і виливається у просвіт альвеол. Навколо інфаркту нерідко розвивається запалення легеневої тканини (периінфарктна пневмонія). Масивний геморагічний інфаркт легені може бути причиною надпечінкової жовтяниці. Білий інфаркт в легенях – виняткова рідкість. Виникає він при склерозі і облітерації просвіту бронхіальних артерій.

У нирках інфаркт, як правило, білий з геморагічним вінчиком, конусоподібна ділянка некрозу охоплює або кіркову речовину, або всю товщину паренхіми. При закритті основного артеріального стовбура розвивається, тотальний або субтотальний інфаркт нирки. Своєрідним різновидом інфарктів є симетричні некрози кіркової речовини нирок, які призводять до розвитку гострої ниркової недостатності. Розвиток ішемічних інфарктів нирок пов’язаний в основному з тромбоемболією, рідше – з тромбозом гілок ниркової артерії при ревматизмі, бактеріальному ендокардиті, гіпертонічній хворобі, ішемічній хворобі серця. Рідко при тромбозі ниркових вен виникає венозний інфаркт нирок.

У селезінці зустрічаються білі інфаркти, нерідко з реактивним фібринозним запаленням капсули і подальшим утворенням спайок з діафрагмою, парієтальним листком очеревини, петлями кишки. Ішемічні інфаркти селезінки пов’язані з тромбозом і емболією. При тромбозі селезінкової вени інколи, дуже рідко, утворюються венозні інфаркти.

У кишці інфаркти геморагічні і завжди наражаються на септичний розпад, що призводить до проривання стінки кишки і розвитку перитоніту. Причиною, найчастіше, служить заворот, інвагінація кишки, защемлена кила, рідше – атеросклероз з приєднанням тромбозу.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 618 | Нарушение авторских прав