АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ІЗОСЕРОЛОГІЧНІ СИСТЕМИ КРОВІ ЛЮДИНИ”.

Прочитайте:
  1. E Аномалії розвитку нервової системи
  2. VІІ. ОБ’ЄКТИВНЕ ОБСТЕЖЕННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ
  3. А) Характеристика методів візуалізації сечової системи, показання до застосування, їх можливості та обмеження.
  4. Аглютиногени і аглютиніни системи АВ0.
  5. Анатомія вегетативної нервової системи
  6. Анатомія дихальної системи (верхні дихальні шляхи)
  7. Анатомія та фізіологія дихальної системи
  8. Анатомія, вікова фізіологія і гігієна серцево-судинної системи
  9. Анатомо- фізіологічна характеристика ендокринної системи. Гормони як біологічно-активні речовини.
  10. Анатомо-фізіологічна характеристика вегетативної нервної системи.

 

У 1901р. К. Ландштейнер уперше відкрив групи АВО, у 1927 р. разом з Левіним він відкрив фактори N, М, Р, у 1937—1940 р. разом з А. Вінером відкрив резус-фактор. В даний час відомо понад 250 груповий антигенів, основна частина яких міститься в еритроцитах, а частково — у лейкоцитах, тромбоцитах, в інших клітках тканин. Ці групові антигени об'єднані в групи чи системи. Для еритроцитів таких систем зараз уже відомо більш 15.

Групові антигени — це спадкоємні уроджені властивості крові, що не міняються протягом усього людини життя. Як правило, у кожній групі — два і більш антигени, контрольованих алельними генами. Усі групові фактори здатні викликати утворення імунних антитіл при надходженні антигену в організм, що не має його. Але антигенність групових факторів різна. Особливо вона виражена в резус-фактора (Д). Групові антитіла бувають уроджені (нормальні), наприклад, а- і (3-аглютинцни, анти-N, і ізоімунні, t. E) придбані в результаті введення в організм групового антигену, наприклад, анти-резус. Прийнято також говорити про повні і неповні антитіла. Повні антитіла, що, як правило, уроджені, виявляють свій ефект — здатність викликати склеювання, аглютинацію — у сольовому середовищі при кімнатних температурах. Неповні антитіла, як правило, ізоімунні, виявляють свій ефект при температурі >37°С при обов'язковій наявності в середовищі колоїдів, наприклад, желатину, альбуміну. Порозумівається це розходження тим, що повні антитіла мають достатню довжину, тому негативно заряджені еритроцити, приєднані до антитіла, не відштовхуються друг від друга й аглютинують. Неповні антитіла, навпроти, короткі, тому виявляється електростатичне відштовхування. Щоб його уникнути — потрібний колоїд (білок, сироватка).

 

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 398 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)