АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ГРУПОВА СИСТЕМА АВО

Це основна серологічна система, що визначає сумісність і несумісність крові при її переливанні. До неї входять два генетично- детермінованих аглютиногена А і В і два аглютиніни — а і Р.

Групи: 0 а Р (I) — 33,5% людей. Ар (П) — 37,8%, Ва (Ш) — 20,6%, АВО (IV) — 8,1%.

Існують варіанти антигену А — Ai, А;, Аз, і т.д., з яких(а) — сильний антиген. А;, Аз і інші — більш слабкі антигени. У зв'язку з цим група Ар (II) неоднорідна — у 88% міститься сильний антиген Ai, а в 12% — А;. Це має принципове значення при визначенні групи крові: люди, що мають аглютиноген Ау можуть бути прийняті за людину з групою 0 а Р (I).

Існують варіанти антигену В — В2 У;, В3 і т.д., але всі ці антигени по своїй антигенній активності рівні між собою, тому при визначенні групи крові в людей із групою Ва (III), як правило, помилок не буває. У людей із групою крові АВО (IV) також можуть зустрічатися різні аглютиногени А, тому частина цих людей може бути визначена як людина з групою Ва (III) за умови, що в еритроцитах у них міститься слабкий в антигенному відношенні аглютиноген А;.

У I групі знайдена також специфічна субстанція — антиген ПРО, але він є слабким антигеном. В усіх чотирьох групах в еритроцитах міститься субстанція Н, що представляє собою слабкий антиген.

Антитіла а- і р-аглютиніни відносяться до класу імуноглобулінів Ig, вони проходять через плаценту, є нормальними (природними), повними, холодовими і термолабільними, тобто руйнуються при 70°С.

Визначення групи крові по системі АВО проводять різними способами, у тому числі по стандартним ізогемаглютинуючим сироватках I, II, Ш груп, використовуються два ряди стандартних сироваток. У краплю сироватки вносяться еритроцити досліджуваного в співвідношенні 10'1. Реакція проводиться при кімнатній температурі. Існує сучасний спосіб, заснований на використанні моноклональних антитіл — цоликлон анти-а і цоликлон анти-в. Цей метод дозволяє уникнути помилок, можливих через наявність слабких антигенів типу Ai. Для надійного визначення групової приналежності в сумнівних випадках, наприклад, при підозрі на наявність А;, використовується перехресний метод — до стандартних еритроцитів I, II і Ш груп додається досліджувана сироватка. В усіх методиках критерієм оцінки є поява у відповідних випадках аглютинації еритроцитів.

Переливання крові з урахуванням групової приналежності здійснюється тільки за принципом однойменної групи: кров донора I групи можна переливати реципієнту I групи, кров донора II групи — реципієнту П групи і т.д. В екстрених ситуаціях можливе застосування правила Оттенберга, що широко використовувалося в 60—80-х. роках (людина з I групою —універсальний донор, його кров можна переливати всім, а людина з IV групою — універсальний реципієнт), але в цих випадках порція крові, що вводиться, обмежується 200 мол

Відповідно до генетичного аналізу, алелі А і В є домінантними, тому група 00 зустрічається в гомозиготах.

Генотип 00 АА»АТ ВВ,В АВ Фенотип О А В АВ Це означає, що в дитини, батьки якого мали I групу, не повинне бути в еритроцитах аглютиногенів А, У, АВ

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 405 | Нарушение авторских прав