АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Фізіологічна характеристика міокарда. Фізіологія серцево-судинної системи, механізм її регуляції.

Фізіологія серцево-судинної системи, механізм її регуляції.

Кровообіг – рух крові серцево-судинною системою. Основні функції серцево-судинної системи полягають у транспортуванні поживних речовин до місця їх засвоєння, продуктів обміну від місця утворення до органів виділення, транспортуванні газів, гормонів й інших біологічно активних сполук, тепла тощо. Кров разом з нервовою системою поєднує різні органи в єдиний організм.

Фізіологічна характеристика міокарда

Маса серця дорослої здорової людини – близько 250-300 г. Стінка серця побудована з ендокарда, міокарда та епікарда.

Серце людини чотирикамерне. У ліве передсердя впадають 4 легеневі вени, що несуть артеріальну кров із легень. У праве передсердя впадають верхня та нижня порожнисті вени, що несуть венозну кров від усіх частин тіла.

Із лівого шлуночка виходить аорта, яка несе артеріальну кров через велике коло кровообігу до всіх органів і тканин. Із правого шлуночка виходить легеневий стовбур. Він несе венозну кров до легень. Отже, в правій половині серця знаходиться венозна кров, у лівій – артеріальна.

Велике коло кровообігу – це шлях крові від лівого шлуночка до правого передсердя (20-25 секунд). З фізіологічної точки зору велике коло є обмінним, чи метаболічним.

Мале́ ко́ло крово́обігу – шлях крові від правого шлуночка до лівого передсердя (7-11 секунд). З фізіологічної точки зору мале коло є газообмінним.

Міокард передсердь тонший, ніж шлуночків, і волокна в ньому розміщені у два шари: циркулярно й подовжньо. Цир­кулярні волокна оточують судини, що входять у передсердя, і під час свого скорочення перетискують їхні устя, запобігаючи регургітації (зворотному закиду) крові у вени в період систоли передсердь.

Міо­кард шлуночків складається з трьох шарів. Зовнішній і внутрішній шари мають спіралеподібну форму і спільні для обох шлуночків. Середній шар складається з циркулярно розміщених м'язових волокон. Його представлено ізольовано для правого й лівого шлуночків. Прикріплюються волокна передсердь і шлуночків до фіброзного кільця, що слугує також місцем прикріплен­ня клапанів серця.

Скоротливі кардіоміоцити мають прямокутну форму; завдовжки – близько 120 мкм, завтовшки – 17-20 мкм. У них представлено структури, характерні для волокон посмугованого скелетного м'яза: ядра, міофібрили, мітохондрії, пластинчастий ком­плекс, СР. Але ємність СР (депо Са²⁺) менша, ніж у скелетних м'язах.

Наявність міжмембранних контактів – нексусів і вставних дисків – забезпечує електричну взаємодію між окремими кардіоміоцитами. У нексусах мембрани прилеглих волокон зближуються до відстані 30 нм. Крім того, вони можуть зв'язуватися гідрофільними каналами. Така структура дає змогу збудженню поширюватися кардіоміоцитами один до одного. Це дуже важливо через відсутність в міокарді типових нейрон-м'язових синапсів.

Серед скоротливого міокарда розташовується система клітин і відростків – провідна система серця, що генерує збудження та швидко проводить його до скоротливих кардіоміоцитів. Кардіоміоцити провідної системи згруповано в певних місцях – вузлах. Тканини цієї сис­теми стійкіші до гіпоксії, оскільки енергію можуть утворювати також за рахунок анаеробного гліколізу. Тому при порушенні трофіки елементи провідної системи зберігаються довше, ніж власне скоротливий міокард.

Скоротливі кардіоміоцити передсердь і шлуночків практично ізольовані один від од­ного сполучнотканинним фіброзним кільцем, до якого вони прикріп­люються. Саме тому збудження від передсердь до шлуночків переда­ється за допомогою відповідних волокон провідної системи.

Провідну систему утворюють:

а) синусно-передсердний вузол (розташовується в правому передсерді в місці впадання верхньої порожньої вени);

б) передсердно-шлуночковий вузол (Ашоф-Тавара) (розташований у товщі міжшлуночкової перегородки на межі передсердь і шлуночків);

в) передсердно-шлуночковий пучок Гіса;