У дорослої здорової людини серце за хвилину скорочується в середньому 70 разів. Частота серцевих скорочень залежить від численних факторів. Цей параметр різко збільшується при фізичному навантаженні, емоційному напруженні, підвищенні температури тіла.
Частота серцевих скорочень підвищується у молодих людей під час вдиху дихальна аритмія. На частоту серцевих скорочень впливає положення тіла: у вертикальному положенні вона найвища, у сидячому – нижча, а у горизонтальному серце скорочується ще повільніше.
Частота серцевих скорочень залежить від віку. У новонароджених вона досягає 140 ударів за хвилину, у дітей 1 року – 100-120, в 10 років – 80, в 20 років – 60-80, а у людей старечого віку знову збільшується до 90-95 ударів.
Збільшення частоти серцевих скорочень називається тахікардією, а зменшення – брадикардією. Брадикардія найчастіше буває у спортсменів у спокої – 40-50 ударів за хвилину ("наполеонівський пульс").
Частота скорочень серця регулюється нервовою системою і гормонами. Так, вона збільшується під впливом симпатичних нервів і гормону щитоподібної залози – тироксину. Парасимпатичний нерв (блукаючий) сповільнює діяльність серця. Кора великих півкуль теж впливає на частоту серцевих скорочень. Цим можна пояснити передстартову тахікардію у спортсменів.
Систолічний та хвилинний об'єм серця
Кількість крові, що викидається шлуночком серця при кожному скороченні, називається систолічним (СО) або ударним об'ємом(УО). В середньому він становить 60-70 мл крові. Кількість крові, що викидається правим і лівим шлуночками, однакова.
Знаючи частоту серцевих скорочень (ЧСС) і систолічний об'єм, можна визначити хвилинний об'єм кровообігу (ХОК), або серцевий викид:
ХОК = СО×ЧСС.
У стані спокою у дорослої людини хвилинний об'єм кровотоку в середньому складає 5 л. При фізичних навантаженнях систолічний об'єм може збільшуватися вдвоє, а серцевий викид досягати 20-30 л.
Регуляція функції серця
Збільшення сили серцевих скорочень залежить від розтягування серцевого м'яза. Чим більше розтягнутий серцевий м'яз, тим сильніше він скорочується. Фізіолог Старлінг встановив " закон серця" (закон Франка-Старлінга): при підвищенні наповнення серця кров'ю під час діастоли і, відповідно, при збільшенні розтягування серцевого м’яза сила серцевих скорочень зростає.
Однак, цей закон в організмі має обмежене значення, тому що сила серцевих скорочень регулюється нервовою системою.
Механізм Франка - Старлінга. Вважають, що цей механізм ґрунтується на розташуванні актинових і міозинових філаментів у саркомері. Ковзання ниток одна відносно одної відбувається при взаємному перекритті за допомогою поперечних містків, що утворюються. Якщо ці нитки трохи розтягти, кількість імовірних "кроків" зросте, тому збільшиться й сила подальшого скорочення. Але подальше розтягнення може призвести до того, що актинові й міозинові нитки вже не перекриватимуться і не зможуть утворити містки для скорочення. Тому надмірне розтягнення м'язових волокон зумовить зниження сили серцевих скорочень.