АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Фаза діастоли (спокою).

Одна з найсуттєвіших відмінностей міокарда від нер­вової клітини й скелетного м'яза – тривалий ПД: у лівому шлуночку він становить близько 250 мс, тоді як у посмугованому м'язі – 1-3 мс.

Автоматизм. Характерна ознака міокарда – здатність збуджува­тися, а потім скорочуватися під впливом збудження, що виникає в ньому самому. Це функція клітин провідної системи. Та­ку їх властивість називають пейсмекерною активністю. ПД, що мимо­вільно виник у вузлових клітинах, поширюється волокнами провідної системи до інших відділів серця. Зазначений механізм мимовільного збудження отримав назву автоматизму серця.

Градієнт автоматизму. Окремі структури провідної системи серця мають різний рівень пейсмекерної активності. Оскільки клітини синусно-передсердного вузла мають вищу пейсмекерну активність, його називають водієм ритму першого порядку. Але якщо збудження від цього вузла не надійде до передсердно-шлуночкового, то останній почне сам генерувати ПД. У такому разі з'являється функція передсердно-шлуночкового вузла як водія ритму другого порядку.

При цьому спостерігається градієнт автоматизму – зменшення здатності до автоматизму ділянок провідної системи, які більш віддалені від синусного вузла

Провідність. Збудження, що виникло в синусному вузлі, проводиться передсердям зі швидкістю 0,8-1 м/с. Передача збудження з передсердь на шлуночки відбувається дуже повільно (близько 0,02 м/с). Це так звана передсердно-шлуночкова затримка. Вона відіграє суттєву фізіологічну роль: завдяки їй збудження і подальша систола передсердь відділяють­ся від систоли шлуночків. Волокнами Пуркіньє збудження поширю­ється зі швидкісно 3-5 м/с. У скоротливих кардіоміоцитах шлуночків швидкість проведення збуд­ження становить 0,3-1 м/с. Унаслідок цього провідна система значно прискорює передачу збудження до віддалених ділянок міокарда.

Рефрактерність. Розрізняють періоди абсолютної (0,27 сек.) і відносної рефрактерності. Після останнього впродовж деякого часу спостерігають супернормальну збуд­ливість (екзальтацію ), коли серцевий м'яз може збуджуватися й під впливом підпорогового подразника.

Тривалий період рефрактерності запобігає виникненню занадто частих повторних збуджень міокарда. Крім того, унаслідок рефрактер­ності збудження не може нескінченно довго циркулювати міокардом.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 566 | Нарушение авторских прав