АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клінічні симптоми захворювань органів кровообігу: біль у ділянці серця або за грудниною, серцебиття, задишка, набряки.

Біль у ділянці серця та за грудиною. Напад болю в ділянці серця слід розцінювати як напад стенокардії. Необхідно забезпечити спокій пацієнта, вкласти його в ліжко або зручно посадити, під язик нітрогліцерин, на ділянку серця та на грудину накласти гірчичники. Якщо біль не пройшов протягом 3-5 хв. після вжитих заходів, необхідно негайно викликати лікаря.

Задишка характеризується частим та посиленим диханням, відчуттям нестачі повітря. Розвивається внаслідок підвищення тиску крові в капілярах легенів, збільшення вуглекислого газу в тканинах, яке настає внаслідок зниження скоротливої функції лівого шлуночка серця. Задишка посилюється лежачи і зменшується сидячи чи стоячи. Необхідно негайно обмежити фізичну активність, заспокоїти пацієнта, надати положення напівсидячи з опущеними ногами, забезпечити доступ свіжого повітря і викликати лікаря.

Серцебиття та перебої в роботі серця. Відчувають у вигляді посилених і частих скорочень серця, сильних поштовхів, завмирання, зупинки серця. Зумовлено підвищеною збудливістю нервового апарату, який регулює діяльність серця. Серцебиття може бути у здорових осіб при великому фізичному навантаженні, емоційному збудженні, зловживанні кавою, тютюном або виникати при підвищенні температури тіла, анемії, неврозі. Хворого заспокоюють, надають положення напівсидячи, доступ свіжого повітря, дають випити 20-30 крапель настоянки валеріани, валокордину або корвалолу, забезпечують тишу та спокій у приміщенні.

Набряки – прояв серцевої недостатності. Підвищення тиску в венах і капілярах, сповільнення течії крові в них та підвищення проникності капілярів служать причиною посиленої течії крові в тканинах. Затримка натрію та води в нирках, а також зниження вмісту білка в крові внаслідок порушення функції нирок та печінки сприяють розвитку набряків. На початкових стадіях розвиток набряків відбувається приховано. Про це свідчать: збільшення маси тіла, зменшення діурезу, ніктурія. Набряки з’являються на нижніх кінцівках під кінець дня, а до ранку вони зникають. В подальшому вони з’являються у підшкірній жировій клітковині гомілок, стегон, сідниць, живота, грудей.

Шкіра над набряками гладенька, блискуча, Т⁰С і чутливість знижені; легко виникають пролежні, опіки, знижена опірність щодо інфекції.

Допомога при набряках:

- обмежують сіль до 1-3 г на добу.

- зменшують вживання рідини за умови відсутності явищ ниркової недостатності.

- застосовують сечогінні препарати.

- регулярно визначають масу тіла хворого.

- щоденно вимірюють добовий діурез та кількість випитої хворим рідини.

Гостра судинна недостатність: непритомність, колапс і шок.

Може виникнути у хворих, які страждають на захворювання серцево-судинної системи, а у здорових людей внаслідок інтенсивної дії на їх організм, зокрема, судинну систему, патогенних зовнішніх і внутрішніх чинників.

Гостра судинна недостатність — це стан організму, за яко­го різко пригнічується судинний тонус внаслідок раптового зменшення кровозабезпечення мозку. Проявляється пору­шенням або втратою свідомості, поверхневим диханням, блі­дістю шкірних покривів, зниженням наповнення пульсу та ар­теріального тиску.

Непритомність — форма гострої судин­ної недостатності, яка зумовлена короткочасним зменшенням кровопостачання головного мозку і збіднення його киснем (гі­поксія).

Виникає у людей з функціональ­ною недостатністю центральних нервових апаратів, які регу­люють тонус периферичних судин; у хворих на захворювання серцево-судинної системи, у практично здорових детренованих осіб після тривалих, виснажливих захворювань, які супроводжувались тривалою гіпокінезією.

Фактори, що сприяють розвитку непритомності: зниження вмісту кисню в навколишньому середовищі, перебування в накурених, душних, задимлених приміщеннях, при тривалому голодуванні, сонячному перегріванні, при раптових емоціях.

Суб’єктивно проявляється різкою слабкістю, запамороченням голови, відчуттям дзвону в ву­хах, нудотою, потемнінням в очах, потім втратою свідомості. Шкірні покриви стають блідими, вкриваються холодним потом. Визначаються сповільнення і ослаблення пульсу, звуження зіниць.

Допомога при непритомності:

- забезпечити горизонтальне положення, голову треба розташувати дещо нижче рівня тулуба.

- звільнити хворого від стискуючого одягу.

- оббризкати обличчя холодною водою.

- розтерти рукою шкіру обличчя і підошв.

- дати хворому понюхати ватний тампон, змочений нашатирним спир­том.

Колапс - характеризується різким зниженням артеріально­го тиску і швидким зменшенням кількості циркулюючої крові.

Причини: гострі запальні і інфекційні хвороби з обтяженим перебігом; може бути одним із проявів больового синдрому при інфаркті міокарда, при синдро­мі здавлювання.

Прояви: різка блідість шкірних покривів, за­гострюються риси обличчя, хворий нерухомий, хоча може зна­ходитись у свідомості, загальмований, повільно відповідає на питання, дихання прискорене, поверхневе, пульс частий, м’який, артеріальний тиск низький, температура тіла знижена.

Допомога при колапсі:

- надати зручне положення у ліжку.

- накрити лег­кою теплою ковдрою.

- обкласти грілками.

- напоїти міцним чаєм.

- підшкірно вводять кофеїн, кордіамін, в ускладнених випадках — мезатон, гормони (преднізолон, гід­рокортизон).

- оксигенотера­пія.

Шок - характеризується різким пригніченням всіх життєво важли­вих функцій організму. Лікування повинне розпочинатись якомога раніше і проводитись комплексно із застосуванням обезболюючих засобів, вливань у вену великої кількості рідини, застосування препаратів — стимуляторів дихання і серцевої ді­яльності.

Медичний пер­сонал повинен уважно стежити за динамікою самопочуття у хворих з гострою серцевою недостатністю, свідомістю, станом шкірних покривів, положенням у ліжку; на­давати необхідну допомогу у фізіологічних відправленнях. Про всі помічені зміни необхідно сповіщати лікаря і без затримки виконувати його вказівки.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1834 | Нарушение авторских прав