АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Кістки вільної нижньої кінцівки та їх з'єднання

Стегнова кістка (femur) - найбільша довга кістка нашого скелета. У ній розрізняють тіло і два епіфізи верхній (проксимальний) і нижній (дистальний). На її верхньому кінці знаходиться головка, за нею - шийка, вгорі та внизу від якої помітні великий та малий вертлюги. Між вертлюгами на передній поверхні є міжвертлюгова лінія, а на задній міжвертлюговий гребінь. Задня поверхня тіла кістки містить шорстку лінію, яка складається з внутрішньої та зовнішньої губ. Нижній кінець кістки потовщений завдяки наявності тут медіального та латераль­ного виростків, на яких розташовані однойменні надвиростки. Між виростками спереду знаходиться надколінкова поверхня, а ззаду – між виросткова ямка.

Наколінок (patella) – міститься у товщі сухожилка чотириголового м’яза стегна. Округлої форми кістка, в якій розрізняють основу, розміщену біля її верхнього краю, та верхівку, обернену донизу. Задня поверхня є суглобовою, вона сполучається з надколінковою поверхнею стегнової кістки і поділена поздовжнім гребінцем на дві площинки: меншу, при середню, і більшу, бічну. Це має практичне значення, щоб розпізнати правий і лівий надколінки.

Великогомілкова кістка (tiЬіа) на гомілці лежить медіально. Має тіло та верхній (проксимальний) і нижній (дистальний) епіфізи. Верхній кінець несе латеральний та медіальний виростки, на яких знаходяться суглобові поверхні для зчленування із стегновою кісткою. Ці поверхні об’єднуються в одну і називаються верхньою суглобовою поверхнею. Майже посередині її визначається між виросткове підвищення. На задньонижній поверхні бічного виростка є малогомілкова суглобова поверхня для зчленування з малогомілковою кісткою. Тіло має тригранну форму з гострим переднім краєм. Нижній кінець містить нижню суглобову поверхню (для зчленування з надп'ятковою (таранною) кісткою) і медіальну щиколотку (присередню кісточку). На бічній поверхні міститься малогомілкова вирізка, до якої прилягає нижній відділ малогомілкової кістки.

Малогомілкова кістка (fibula) на гомілці лежить латерально. Має тіло, верхній (проксимальний) і нижній (дистальний) епіфізи. Верхній кінець несе головку із суглобовою поверхнею (для зчленування з великогомілковою кісткою). Нижче від головки знаходиться шийка малогомілкової кістки. Тіло має три краї: передній, задній, міжкістковий. Зазначені краї відокремлюють три поверхні: бічну, присередню і задню. Нижній кінець має латеральну щиколотку (бічну кісточку), на якій знаходиться суглобова поверхня для зчленування з надп'ятковою кісткою.

Кістки стопи (ossa pedis) поділяються на три відділи: кістки заплесна, кістки плесна та кістки пальців (фаланги).

Будова стопи залежить від її функції, оскільки вона підтримує тіло у вертикальному положенні і зумовлює пересування людини. Стопа побудована і функціонує як пружне рухоме склепіння. Ця особливість будови стопи є характерною ознакою людини, що пов’язано з прямоходінням. Виділяють п’ять поздовжніх і одне поперечне склепіння. Розміщення кісток стопи у вигляді склепіння підтримують численні міцні зв’язки та м’язи.

У разі ослаблення цього апарату склепіння опускається, стопа набуває неправильної будови і має назву плоскої стопи.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1050 | Нарушение авторских прав