Класифікація. І. За патогенетичними ознаками:
І. За патогенетичними ознаками:
- вимушені, що трапляються під час акушерських операцій, неправильної техніки «захисту» промежини;
- мимовільні (спонтанні), які виникають без зовнішнього впливу.
ІІ. За клінічними ознаками:
- загроза розриву;
- завершений розрив.
ІІІ. За ступенем тяжкості:
1. Розрив 1-го ступеня – розрив задньої спайки та стінки піхви, невеликої ділянки шкіри промежини (не більше 2см), не ушкоджується м’язовий шар промежини.
2. Розрив 2-го ступеня - ушкодження шкіри та м’язів промежини (centrum tendineum perinei, musculus bulbocavernosus, musculus superficialis et profundus), стінки піхви.
3. Розрив 3-го ступеня неповний – крім розривів шкіри та м’язів промежини відбувається розрив зовнішнього сфінктера прямої кишки (musculus sphincter ani externus).
Розрив 3-го ступеня повний – крім розривів шкіри, м’язів промежини,
зовнішнього сфінктера прямої кишки відбувається розрив передньої
стінки прямої кишки.
За класифікацією МКХ-10 розрив «3-го ступеня повний» класифікується як розрив 4-го ступеня.
Окремо вирізняють центральний розрив промежини (ruptura perinea centralis) – несправжній (artificialis) хід між задньою спайкою і зовнішнім сфінктером прямої кишки, через який відбуваються пологи.
Діагностика.
Діагностуються розриви промежини під час огляду пологових шляхів.
Діагностичні критерії загрози розриву промежини:
- синюшність шкіри промежини;
- набряк та своєрідний блиск промежини з наступною блідістю шкіри.
Критерії розриву промежини:
- дефект тканин;
- ранова поверхня;
- кровотеча із рани.
Лікування.
Розрив промежини зашивають після народження дитини, відходження посліду й огляду пологових шляхів згідно із загальними правилами хірургії:
- застосування місцевої анестезії при ушиванні розривів 1-2 ступеня, загальної анестезії – при ушиванні розривів 3 ступеня;
- висікання розмізчених тканин;
- поетапне ушивання спочатку тканин піхви, потім тканин промежини при розривах 2 ступеня;
- накладання першого шва на 0,5см вище верхнього кута рани;
- прошивання дна рани;
- зіставлення однорідних тканин.
Особливості накладання швів при неповному розриві промежини 3-го ступеня:
- поетапне ушивання спочатку тканин піхви, потім відновлення цілості сфінктера, в кінці ушивання тканин промежини.
Особливості накладання швів при повному розриві промежини 3-го ступеня (4-го ступеня по МКХ-10):
- накладання швів на м’язово-підслизовий шар прямої кишки (вузлуватими швами, занурюючи їх в просвіт кишки), потім ушивання сфінктера прямої кишки вузлуватими швами;
- накладання безперервного шва на задню стінку піхви;
- накладання швів на м’язи тазового дна (ніжки леваторів ушивають окремими швами);
- ушивання шкіри промежини.
Особливості догляду після ушивання травм промежини:
- обробка швів промежини 3 рази на добу та після кожного акту сечовипускання та дефекації;
- застосування для обробки швів розчину калію перманганату або 1% розчину брильянтової зелені;
- ультрафіолетове опромінення рани.
Профілактика розривів промежини включає кваліфіковане ведення вагітності та пологів, своєчасну епізіотомію за згодою роділлі у разі наявності клінічних ознак загрози розриву промежини, а також при акушерських операціях (вакуум екстракції плода, накладання акушерських щипців тощо).
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 487 | Нарушение авторских прав
|