АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Розвиток дитячого організму

Дитина відрізняється від дорослої людини не тільки тим, що вона менша вагою, зростом, силою і витривалістю, але також будовою і розвитком як окремих органів і систем органів, так і всього організму. Дитина — це перш за все організм, який росте і розвивається, він надзвичайно пластич­ний, легко (значно легше, ніж дорослий) піддається впливам зовнішнього середовища і змінюється під його впливом.

Ріст і розвиток організму — це складний комплексний процес гли­боких якісних змін, які виявляються не тільки в морфологічній перебудові і диференціюванні всіх органів та тканин і всього організму в цілому, але і в розвитку його функціональних здатностей. В цьому складному процесі органічно пов’язані фізичний розвиток (ріст і диференціювання органів і тканин) і розвиток психіки дитини.

Ріст організму відбувається внаслідок росту клітин, їх розмноження і збільшення маси міжклітинних утворень. Ріст відбувається нерівномірно, і періоди посиленого росту змінюються періодами його сповільнення. В період сповільнення росту відбувається найбільш інтенсивне диференціювання тканин і органів та їх формотворення. Одночасно з цим розвиваються функції окремих органів і вдосконалюється їх взаємна функціональна залежність, яка регулюється вищими відділами центральної нервової системи і перш за все корою головного мозку.

Найінтенсивніший ріст тіла в довжину спостерігається на першому році життя дитини (20—25см за рік). Далі прибавки росту в довжину щороку зменшуються і в дошкільному віці становлять 7—8см, а в дітей молодшого шкільного віку ще менше — в середньому 4—5см за рік. Для хлопчиків цей показник трохи менший, а для дівчаток більший, особливо під кінець молодшого шкільного віку. В період статевого дозрівання ріст тіла у довжину знову посилюється, досягаючи 8—9см за рік.

Крім росту в довжину, показниками нормального фізичного розвитку дитини служать такі показники, як вага тіла, окружність грудної клітки, життєва ємкість легень, м’язова сила та ін.

Процеси росту, диференціювання тканин і органів та формотворення відбуваються в організмі під впливом зовнішнього і внутрішнього середовища, за участю нервової і ендокринної систем. Причому провідна роль в регуляції всіх процесів в організмі належить центральній нервовій системі і, зокрема, її вищому відділу — корі головного мозку, яка, за висловом І. П. Павлова, тримає в своєму віданні всі явища, що відбуваються в тілі.

Процеси розвитку організму в цілому і окремих органів та систем у різних індивідів відбуваються неоднаково і нерівномірно. Це залежить, головним чином, від тих умов, в яких живе і виховується дитина. Якщо умови, що оточують дитину, відповідають її анатомо-фізіологічним особливостям, а також вимогам гігієни, то, як правило, її організм розвивається нормально, тому що в даному разі відбувається врівноваження організму з середовищем. У такому випадку ріст, диференціювання тканин і формотворення, тобто те, що ми називаємо фізичним розвитком, взаємно між собою пов’язані і становлять єдиний гармонійний процес.

Коли ж немає потрібних умов середовища, тоді значно важче гармонійно врівноважити організм з середовищем, пристосувати його до середовища, внаслідок чого може порушитись нормальний розвиток організму. При такому порушенні можливі відхилення в окремих ланках процесу розвитку, внаслідок чого можуть виникнути дефекти розвитку тих чи інших органів і систем, що в кінцевому підсумку позначається на всьому організмі як єди­ному цілому. Наприклад, іноді спостерігається відхилення в розвитку окремих органів і систем дитини: раннє, пізнє або неправильне прорізування зубів, відхилення в строках окостеніння скелета, передчасний або запізнений розвиток статевих та інших залоз внутрішньої секреції. Ці про­цеси розвитку залежать від середовища (природного і суспільного), в якому перебуває ростучий організм, від умов життя, навчання та виховання і від самого стану організму.

Окремі органи і системи органів розвиваються не відособлено, а в тісному взаємозв’язку і взаємообумовленості. Сучасний рівень знань в галузі будови і функцій організму людини дає можливість і зобов’язує нас підходити до організму як до єдиного цілого.

Розвиток одних його органів певним чином впливає на розвиток інших, сприяючи розвиткові всього організму як єдиного цілого. Так, наприклад, нормальний розвиток органів дихання сприятливо позначається на серцево-судинній системі, і, навпаки, стан останньої, тобто серцево-судинної системи, впливає на розвиток органів дихання. Розвиток головного мозку впливає на розвиток органів чуття. Особливо стає очевидною ця взаємна обумовленість і взаємозв’язок та вплив одних органів і систем на інші тоді, коли втручається в це активна сила вправ. Наприклад, вправляння м’язової системи за допомогою рухів позитивно впливає на розвиток головного мозку, органів дихання, кровообігу, кісткової системи та ін.

Можливості безмежного розвитку головного мозку відкривають перед педагогами найширші перспективи для вдосконалювання особи людини, що розвивається. Неодмінною умовою, яка може забезпечити всебічний як фізичний, так і психіч­ний розвиток дитячого організму, є правильна постановка фізичного виховання, навчальних занять, ігор та трудової діяльності дітей з урахуванням їх вікових анатомо-фізіологічних особливостей.

Розвиток і формування ростучого організму дитини залежить насамперед від соціальних умов, в яких вона живе. Суспільний лад наперед визначає загальні умови виховання і навчання підростаючого покоління. Проте тільки соціалістичний лад створює всі необхідні умови для всебічного, гармонійного розвитку організму людини.

Завдання педагогів — використати у справі виховання і навчання дітей усі можливості, які надають розвитку людського організму сприятливі умови.

Не можна виховувати дітей як тепличну рослину, позбавляючи їх благотворного впливу необхідної їм рухливості, зміцнюючої дії свіжого повітря, сонця, води, усуваючи з їх дороги всякі труднощі, розглядаючи будь-яку фізичну або розумову працю лише як «навантаження».

Але треба враховувати вікові особливості дітей, дбати про створення сприятливих умов для їх росту й розвитку, не перевантажувати дітей надмірними завданнями.

Для успішного виховання і навчання дітей необхідно враховувати їх вікові анатомо-фізіологічні особливості, розвивати їх сили, виходячи з потреб і можливостей ростучого організму.

§ 2. Вікові періоди розвитку дитячого організму та їх анатомо-фізіологічна характеристика

Наявність закономірних зв’язків між змінами, що відбуваються в організмі, і певним віком дає можливість виділити в розвитку дитини кілька періодів. Різними авторами було запропоновано кілька класифікацій ві­кових періодів. У кожній з них взято за основу ту або іншу сторону розвитку організму, що росте, наприклад зміну зубів (беззубе, молочнозубе і постійнозубе дитинство), збільшення довжини і ваги тіла (перша повнота, перше витягування, сповільнений ріст, друге витягування), статевий розвиток (препубертатний, пубертатний і постпубертатний період) та інші ознаки.

Проте більшість класифікацій хибують односторонністю і часто не враховують умов зовнішнього середовища, в яких виховуються і розвиваються діти.

В основу класифікація періодів розвитку дитячого організму покладено анатомо-фізіологічні зміни дітей, що розвиваються в найсприятливіших умовах.

1. Період новонародженості (перші 3—4 тижні життя).

2. Грудний, або період немовляти (до одного року).

3. Переддошкільний, або ясельний, період (від одного до трьох років).

4. Дошкільний період (молодший, середній, старший) — від 3 до 7 років.

5. Шкільний період (від 7 до 17—18 років). Шкільний період в свою чергу ділиться на:

а) початковий шкільний вік — діти семи років;

б) молодший шкільний вік (від 7—8 до 11—12 років);

в) середній шкільний, або підлітковий, вік (від 12 до 14—15 років);

г) старший шкільний, або юнацький, вік (до 17—18 років).

На сьогоднішній час найбільш розповсюдженою схемою ділення на вікові періоди постнатального розвитку людини є схема за А.А. Маркосян.

Новонароджений 1-10 днів.

Грудний період 10 днів-1рік.

Раннє дитинство 1-3 роки.

Перше дитинство 4-7 років.

Друге дитинство 8-12 років хлопчики.

8-11 років дівчатки.

Підлітковий вік 13-16 років хлопчики.

12-15 років дівчатка.

Юнацький вік 17-21 рік хлопчики.

16-20років дівчатка.

Зрілий вік: І період 22-35 років чоловіки.

21-35 років жінки.

ІІ період 36-60 років чоловіки.

35-55 років жінки.

Похилий вік 61-74 роки чоловіки.

56-74 роки жінки.

Старечий вік 75-90 років чоловіки і жінки.

Довгожителі 90 років і більше.

Період вонародження являє собою проміжний етап розвитку, в організмі немає ще точності і злагодженості в роботі регуляторних механізмів. В результаті спостерігаються різкі зміни в діяльності органів (наприклад, різкі коливання частоти серцевих скорочень та ін.). Відбувається процес перебудови функцій органів та систем, що їх утворюють у зв’язку зі зміною умов впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Другими словами відбувається процес адаптації всього дитячого організму до змін середовища.

Новонароджена дитина починає дихати через дихальні шляхи і легені і живитися через рот молоком матері. У цьому періоді різко змінюється зовнішнє середовище організму і надзвичайно збільшується кількість подразників, що впливають на нього. Але реакції організму на вплив середо­вища нестійкі і некоординовані. Опірність організму впливам зовнішнього середовища дуже низька, а тому дитина легко піддається захворюванням. Всі процеси обміну речовин в організмі немовляти відбуваються дуже нерівномірно. Утворення корових зв’язків обмежене: кора великих півкуль, швидко стомлюючись і знижуючи свою збудливість, перебуває в стані тривалого гальмування, впадаючи в фізіологічний сон. В цей короткий період звикання до життя поза материнським організмом немовля особливо потребує точного виконання гігієнічних вимог. Враховуючи недосконалість її.терморегуляційних механізмів, не можна допускати в кімнаті дитини різких коливань температури та вологості повітря, протягів, а також шуму, яскравого світла (щоб не збуджувати нервову систему), приходу сторонніх осіб (щоб уникнути занесення інфекції).

Грудний період — перший рік позаутробного життя дитини характеризується високою енергією росту (за рік дитина виростає на 20—25 см), поступовим удосконаленням нервової системи дитини і відповідно зменшенням тривалості сну. Починає розвиватись в організмі функція опору і адаптації до мінливих умов середовища, зокрема, посилюється поступово терморегуляційний рефлекс.

У першій половині грудного віку (до 6 місяців) дитина харчується тільки молоком матері; у другій половині — в дитини появляються зуби, її починають підгодовувати.

Основним показником фізичного розвитку немовляти є вага, зріст та психомоторний розвиток. Протягом першого року вага нормально розвиненої дитини збільшується втроє (якщо після народження дитина важила 3,5 кг, то до року вона важитиме 10 кг), зріст її, що дорівнює при народженні близько 50 см, до року досягає 75 см.

Вища нервова діяльність дитини грудного віку перебуває в стадії диференціювання і вдосконалення, хоч переважає перша сигнальна си­стема. Починає формуватись друга сигнальна система — мова. Виробляються численні умовні рефлекси. Дитина починає пізнавати і розрізняти навко­лишні предмети. Удосконалюється емоційний розвиток дитини. Вона від­повідає усмішкою на усмішку, на ввічливий тон звернення і на загравання з нею. Може розплакатись, коли з нею розмовляють підвищеним тоном. Негативно реагує на появу незнайомих людей.

Продовжується ріст і розвиток усіх систем організму. Розвивається статика (дитина вчиться сидіти, потім стояти), а під кінець періоду — і моторика (вчиться ходити).

Опірність організму проти інфекційних захворювань у дітей грудного віку зумовлюється імунітетом, набутим від матері. Проте через недостатній ще розвиток терморегуляційних механізмів та недосконалість процесів травлення діти в цьому віці схильні до простудних захворювань та розла­дів травлення. Дитина грудного віку потребує високоякісної їжі, багатої на вітаміни, суворого нормування її щодо кількості, щоб не порушити діяльність органів травлення. В цьому періоді найчастіше в дітей виникає рахіт від нестачі вітаміну Д в організмі і в їжі.

Недодержання гігієнічних вимог у грудному віці може призвести до затримки темпів росту і розвитку дітей, до різних розладів травлення, особливо при штучному годуванні, до гіповітамінозів, зокрема, гіповітамінозу Д (рахіт), хвороби вуха, носа, носоглотки, грипу тощо.

В переддошкільному (ясельному) періоді (після 10—12 місяців) дитина повністю переходить на штучне харчування. У неї швидко розвивається руховий апарат, і вона починає самостійно ходити, бігати. Збільшується головний мозок, значно виразнішими стають борозни і закрутки великих півкуль; інтенсивно розвивається психіка, дитина вчиться говорити, на кінець третього року словниковий фонд дитини значно збагачується, досягає 500—700 слів і більше, але мова її ще не виразна, окремі слова ви­мовляються ще неправильно.

Тривалість фізіологічного сну поступово зменшується, функція захисного опору і адаптації до мінливих умов середовища, зокрема функція теплорегуляції, продовжує розвиватись. А реактивний імунітет періоду новонародженості і пасивний материнський імунітет періоду грудного віку втрачаються. Швидко костеніє скелет.

У цей період важливе значення має додержання гігієнічних норм дітей в яслах і вдома, порушення яких може призводити до затримки розвитку дитини, зокрема її моторики, до гострих інфекційних захворювань, таких, як кір, скарлатина, дифтерія, коклюш, краснуха, свинка, грип та ін., до захворювань на дизентерію, недокрів’я, рахіт, глистяні хвороби, туберкульоз.

У дошкільному періоді збільшення ваги й зросту відбувається ще досить швидко, хоч значно повільніше, ніж у ясельному періоді. Дуже швидко відбувається психічний розвиток дитини та розвиток моторики. Триває процес окостеніння скелета, хоч і менш інтенсивно, ніж у переддошкільному періоді. В кінці дошкільного віку починається зміна молочних зубів на постійні. Продовжують розвиватись корові і підкорові центри, закінчується формування чіткої мови. У зв’язку з переважанням у цьому віці іррадіації процесів збудження велике гігієнічне значення мають ритм діяльності дитини (режим і розпорядок дня), який сприяє своєчасному переключенню її з одного виду діяльності на інший, а також забезпечення достатньої тривалості сну.

Недостатнє забезпечення гігієнічних умов виховання в дошкільному віці може призвести до затримки фізичного і психічного розвитку дитини, зокрема її мовного апарата, а також до зараження повітрянокрапельними і кишковими інфекціями, коростою, гельмінтозами, до різних травм, хвороб носа, горла і вуха, ревматизму, туберкульозу, косоокості, короткозорості тощо.

Період семирічних дітей стоїть на межі між дошкільним періодом і шкільним. Характеризується він насамперед тим, що, ставши школярем, дитина із сфери гри, довільних рухів переходить до сфери, де обмежують її рухливість, її прагнення, де панують дисципліна і спільні інтереси класу. Нехтування педагогами чи батьками цієї різкої зміни в житті семирічної дитини, організм якої, звісно, неспроможний з першого вересня відразу перебудуватися, може призвести до непорозумінь між учителем і першокласником, між батьками і дитиною, до розладу в дитячому організмі.

Організм дитини на межі дошкільного й шкільного періоду зазнає значних змін. До цього часу звичайно закінчується диференціювання структури кори головного мозку, а також інтенсивне наростання маси головного мозку. Гальмівний контроль кори головного мозку над інстинктивними реакціями підкори починає розвиватися помітніше, ніж у дошкільному віці, якщо тільки відповідним вихованням (дисципліна, режим) сприяти поступовому розвиткові регулюючої функції кори головного мозку дитини. Конфігурація тіла семирічної дитини наближається до пропорцій частин тіла дорослого: відносно меншою стає голова, ноги стають довші за тулуб.

У сім років стійкішими стають шийний і грудний вигини хребта, зростає витривалість хребта відносно статичного напруження: дитина, користуючись зручними меблями, може зберігати сидяче положення тіла протягом 15—20 хв. Проте хребет, в якому є значний хрящовий прошарок, ще подат­ливий і неправильна посадка дитини, тривале перебування в одній позі може легко викривити хребет.

До семи років костеніють сім з восьми кісток зап’ястка, а також епіфізи п’ясткових кісток, фаланг та променевої кістки. Внаслідок цього дитина тепер більш підготовлена до писання і малювання, які вимагають твердішої руки. Цьому сприяє і значний розвиток нервово-рухового апарата кисті руки семирічної дитини. У цьому віці великі м’язи більш розвинені, хода і рухи певніші і більш координовані, але точні рухи, пов’язані з діяльністю дрібних м’язів кисті, ще не досить розвинуті. Малювання, ліплення, писання, в’язання сприяють розвиткові м’язів кисті. Проте одноманітні рухи кисті, навантаження на одну групу м’язів призводять до перевтоми їх. Це повинні враховувати вчителі і батьки. Все сказане робить, як правило, можливим перехід семирічних дітей до нових умов життя і діяльності, до систематичного навчання в школі.

У молодшому шкільному віці міцніє скелет дитини, розвиваються і сильнішають м’язи, особливо дрібні, всі органи досягають значної доско­налості у своєму розвитку і пристосованості до мінливих умов зовнішнього середовища. Темпи росту організму сповільнюються (вага дитини щороку збільшується в середньому на 2 кг і зріст на 4—5 см). В цьому віці відбувається заміна молочних зубів на постійні, перегруповується діяль­ність залоз внутрішньої секреції — припиняється домінуюча роль зобної залози, зменшується вплив гіпофіза, більш відчувається вплив статевих залоз.

Під впливом шкільного навчання і виховання швидко розвиваються функції кори великих півкуль головного мозку, розвивається пам’ять, здатність до узагальнення; значно удосконалюється координація рухів, особливо кисті і пальців рук. Функція дихання продовжує розвиватись, підсилюється вентиляційна функція легень, що проявляється в збільшенні життєвої ємкості легень (до 2000 см³). Проте в цьому віці нерідко спостері­гаються механічні утруднення внаслідок відносно вузьких верхніх ди­хальних шляхів, особливо при запальних процесах у них, і схильність до розростання лімфатичної тканини в ділянці носоглотки (аденоїди).

Підпорядкування шкільному режимові, зокрема вимушене сидіння на місці протягом тривалого часу, є для дітей молодшого шкільного віку (особливо для дітей 7—8 років) відносно важким фізіологічним завданням. Для полегшення його важливе значення має раціональна організація зов­нішнього середовища (у₍школі і дома), зокрема робочого місця, добір кни­жок для читання, правильний режим навчання і відпочинку (режим дня, режим уроку, режим зорової роботи, фізкультхвилинка на уроці, органі­зація дозвілля, сон і т. п.), раціональне харчування, гімнастичні вправи, ігри тощо. Додержання необхідних гігієнічних вимог у цьому віці є не тільки засобом профілактики так званих «шкільних хвороб» — коротко­зорості, викривлення хребта, але й сприяє підвищенню працездатності учнів, їх успішності та загального розвитку.

Слід мати на увазі, що кістки таза протягом шкільного віку (молод­шого і середнього) ще не зрослися остаточно, що має особливе значення для дівчаток: їм особливо протипоказане так зване «нерухливе виховання», оскільки сидіння, як і стояння, протягом довгого часу викликає застій крові, отже, гальмує процес окостеніння таза.

У молодшому шкільному віці дуже розвивається диференціювання кольорів і правильне сприймання форми. Підвищується здатність розріз­няти тони і висоту звуку. Дитина починає вільно розуміти різницю між "грою і дійсністю і освоювати абстрактні поняття. В цьому віці учні люблять І запам’ятовувати, причому їм важко заучувати що-небудь напам’ять, але • заучене вони пам’ятають.

Середній шкільний вік — це період статевого дозрівання, або інакше його називають ще перехідним періодом. В цьому віці в організмі відбува­ються глибокі зміни в діяльності ендокринних залоз, особливо статевих. Розвиваються вторинні статеві ознаки.

Процес окостеніння скелета значно посилюється. Ріст кісток відбу­вається нерівномірно: в той час як кістки кінцівок, хребта, таза (особливо у дівчаток) і плечового пояса у хлопчиків ростуть швидко, кістки грудної клітки іноді відстають від загального росту тіла, грудна клітка вияв­ляється в таких випадках вузькою по відношенню до вирослого в дов­жину тіла.

У цьому віці спостерігається значне збільшення м’язової сили. Підліток відчуває приплив м’язової сили, але він нерідко переоцінює свою витрива­лість. Разом з тим у підлітків спостерігається нерівномірність в розвитку м’язів і кісток, непропорційність в розвитку тулуба і кінцівок; в своїх рухах підліток трохи незграбний. Загальна фігура підлітка має вигляд «вузькодовгої», і він здається навіть вищим від свого справжнього зро­сту. Кровоносні судини розвиваються повільніше, ніж серце, тому просвіт артерій на одиницю маси серця зменшується. Це призводить до підвищення кров’яного тиску.

Маса головного мозку збільшується мало, зате дуже ускладнюється структура нервових клітин кори головного мозку. Нервова система стає дуже збудливою. Характер підлітків нерідко значно змінюється: одні з них стають замкнутими і соромливими; інші, навпаки, дуже товариськими і розв’язними; настрій часто змінюється.

Внаслідок підвищеної збудливості нервової системи підлітки швидко стомлюються і схильні до зайвої дратливості. У них розвивається самосві­домість і критичне ставлення до дорослих. Вони ще не вміють ясно висловити те, що відчувають, а дорослі не завжди розуміють, що дитина стає дорослою людиною. В цьому віці підлітки жваво цікавляться навколишнім життям, докладають значних зусиль, виконуючи фізичну або розумову роботу. Вони дуже чутливі до справедливого і несправедливого, велику роль в їх житті відіграє фантазія.

Гігієнічно обґрунтований режим дня, який виключає повторні перена­пруження центральної нервової системи, є однією з найважливіших умов розвитку для дітей середнього шкільного віку.

У старшому шкільному віці ще триває окостеніння в різних частинах скелета. Але непропорціональність в розвитку кісток скелета кінцівок і тулуба зникає. Значно зміцнюється м’язова система, підвищується м’язо­вий тонус, рухова активність і працездатність організму. Дуже збіль­шується вага тіла. Тіло школяра (як юнака, так і дівчини) набуває під кінець періоду пропорцій, які вже типові для дорослої людини.

У 17—18 років школяр за розвитком м’язової системи наближається до остаточно сформованого типу дорослої людини; він володіє порівняно великою силою, витримкою, швидкістю рухів і стає цілком готовим до тру­дової діяльності.

У цьому віці удосконалюються і стають стійкішими функції централь­ної нервової системи, що проявляються в швидкому наростанні сили, сприт­ності і досконалості координації рухів. Порівняно високого рівня дося­гає діяльність другої сигнальної системи. В юнаків і дівчат спостерігається глибший і багатогранніший прояв абстрактного і логічного мислення, пов’язаного з самостійною постановкою, під впливом життєвих потреб, на­вчальних, спортивних, суспільне корисних і трудових цілей і завдань, з плануванням доцільних дій,.обмірковуванням цих дій та практичним розв’язанням поставлених завдань.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1048 | Нарушение авторских прав