АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Методи дослідження хребта

Хребет складається х 32-35 хребців – 7 шийних, 12 (13) грудних, 5 по-перекових, 5 (6) крижових і 4-5 куприкових.

1.Огляд хворого, визначення відхилень хребта від нормальної форми і об’єму рухів. Хворого роздягають, кладуть на живіт, вивчають форму хребта, наявність деформацій та відхилень.

2.Для визначення виступів остистих відростків м’якушем середнього пальця обережно проводять по них; натискуючи, визначають місцеву болісність, що свідчить про патологічні зміни.

3.Локальну болісність можна обережно визначити шляхом обережного постукування по голові або швидким опусканням на п’яти після підні-мання стоп на носки. Об’єм рухів у хребті визначають шляхом нахилу вбік, уперед та кругових рухів.

У сагітальному площині хребет має 4 скривлення: шийне і попере-кове скривлення опуклістю вперед (лордоз),тазове і грудне – опуклістю назад (кіфоз).

При порушенні рухомості хребта (анкілоз, контрактура та інш.) хво-рий не може вільно нахилитися. При необхідності підняти рукою з підлоги предмет хворий згинає коліна.

Патологічні скривлення хребта легко визначають при огляді хворого в горизонтальному положенні.

Рентгенографія є основним методом дослідження хребта для визна-чення локалізації і характеру патологічного процесу.

Ушкодження таза

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 967 | Нарушение авторских прав