АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Профілактика. Велику роль в боротьбі з грипом грають загартовування і загальні гігієнічні заходи: провітрювання, вологе прибирання кімнат

Велику роль в боротьбі з грипом грають загартовування і загальні гігієнічні заходи: провітрювання, вологе прибирання кімнат, миття посуду гарячою водою, дотримання правил особистої гігієни (миття рук, користування окремим посудом, полотенцем, постіллю.)

При ізоляції в домашніх умовах хворого розміщають в окрему кімнату або його ліжко відгороджують ширмою. Ізоляція продовжується до повного видужання.

Специфічна профілактика проводиться за допомогою вакцин.

Парагрип.

Етіологія. Збудник - вірус-РНК.

Відомо 4 типи цього вірусу.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хвора людина. Інфекція розповсюджується повітряно-крапельним шляхом. Парагрипом частіше всього хворіють діти молодшого віку, хоч можуть хворіти і дорослі. Після перенесеного захворювання утворюється стійкий імунітет до цього типу вірусу, яким викликане захворювання. Парагрип реєструється круглий рік в виді спорадичних випадків з сезонним підйомом в весінні і осінньо-зимові місяці.

Патогенез той же, що і при грипі.

Клініка. Інкубаційний період продовжується 3-4 дні. Частіше хвороба розвивається поступово на протязі 3-5 днів і протікає в'яло. З'являються нерізкі катаральні явища - кашель, нежить, хриплість голосу, біль в грудях, що пов'язано з ларингітом (найбільш характерним симптомом парагрипу). Дихання через ніс утруднене. Виділення з носа поступово стають густими, слизово-гнійними у зв'язку з приєднанням вторинної інфекції.

У дітей, особливо молодшого віку, ларингіти протікають тяжко, деколи супроводжуються стенозом гортані (звуженням гортані). При парагрипі може уражатися весь дихальний тракт. Тяжче протікають бронхіти, які супроводжуються ураженням мілких бронхів.

З боку інших органів та систем особливих змін не спостерігається.

Ускладнення. Пневмонії, ангіни, отити виникають частіше у дітей раннього віку, які страждають рахітом, анемією і т.д. Ускладнений парагрип протікає тяжче, із значною лихоманкою, з більш вираженими загальними явищами.

Лікування симптоматичне. При ускладненнях призначають антибіотики, інгаляції.

Профілактика така ж як і при грипі.

Аденовірусна інфекція.

Етіологія. Збудник ДНК-вірус.

Відомо 31 тип вірусів людини. Вони стійкі до багатьох антибактеріальних препаратів та стійкі в зовнішньому середовищі. При кімнатній температурі вони живуть 12-14 днів, при температурі 37° С 7 днів.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хвора людина, яка виділяє аденовіруси з носовою та носоглоточною слиззю, мокротою в перші 5-6 днів захворювання та вірусоносій. В більш пізні строки аденовіруси виділяються з фекаліями. Основний шлях передачі інфекції повітряно-крапельний. В зв'язку із стійкістю збудника в зовнішньому середовищі інфекція може розповсюджуватись і контактно-побутовим, аліментарним, водним шляхом.

Частіше всього хворіють діти віком від 3 до 6 років. Після перенесеного захворювання утворюється типоспецифічний імунітет.

Аденовірусна інфекція в виді спорадичних випадків та віддільних епідемічних спалахів зустрічається в дитячих колективах. Найбільша захворюваність припадає на осінньо-зимовий період. В зв'язку з більш тривалим інкубаційним періодом (від 3 до 12 днів) спалахи аденовірусної інфекції продовжуються довше, ніж спалахи грипу.

Патогенез. Аденовіруси викликають в основному ураження слизових оболонок дихального тракту та кон'юктив. Можуть розмножуватися також в слизовій оболонці кишечника. Уражається лімфоїдна тканина реґіонарних лімфатичних судин, порушується діяльність вегетативної нервової та ендокринної систем.

Клініка. Інкубаційний період 4-12 днів. При гострій аденовірусній інфекції спостерігаються наступні клінічні форми: ринофарингіт, ринофаринготонзиліт, ринорфарингобронхіт, ринофарингокон'юктивіт, пневмонія.

Найбільш часто реєструються ринофаринготонзиліти, ринофарингокон'юктивіти. Інкубаційний період 5-6 днів. Частіше хвороба розвивається поступово (2-3 дня), але може початися і раптово. Загальні симптоми різко виражені Недомагання, озноб, лихоманка, головний біль). Рано виникають місцеві симптоми: заложеність носа, почервоніння зіву та задньої стінки глотки, біль при ковтанні, сухий кашель або з виділенням мокроти, біль в грудній клітині. У деяких хворих з'являється біль в області живота, порушення функції кишечника, збільшення печінки. Період лихоманки продовжується від 2 до 7 днів. Разом із зникненням загальних симптомів зникає і лихоманка, але катаральні явища (кашель, нежить, заложеність носа і т.д) зберігаються ще 1-2 тижні.

Гострий ринофарингокон'юктивіт характеризується помірним порушення загального стану організму, запальними змінами слизових оболонок зіва, дихальних шляхів, а також очей. Уражаються окремі органи або декілька органів. Можуть уражатися слизові оболонки дихальних шляхів та очей.

Найбільш тяжкою формою аденовірусної інфекції є пневмонія, якою хворіють частіше діти до 1 року.

Ускладнення: отити, пневмонії, плеврити, артрити.

Лікування. Противірусні препарати. Симптоматичне лікування. З ціллю попередження ускладнень хворі повинні дотримуватись постільного режиму. їх харчовий раціон повинен бути повноцінним та багатим на вітаміни.

Профілактика. Госпіталізації підлягають тільки хворі з тяжкими ускладненими формами. Інших хворих ізолюють вдома. Ізоляція продовжується до повного видужання. Профілактичні заходи такі ж як і при грипі.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 379 | Нарушение авторских прав