АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПСИХОГІГІЄНА. ПСИХОПРОФІЛАКТИКА. ПСИХОТЕРАПІЯ

Мета заняття: ознайомитися зі змістом і завданнями психогігієни, валеології, психопрофілактики, принципами соціально-трудової реабілітації.

Зміст теми

Психогігієна — комплекс заходів забезпечення нормального розвитку особистості, збереження і зміцнення психічного здоров'я, забезпечення найкращих умов для психічної діяльності людини. Під психічним здоров'ям розуміють (ВООЗ):

1. Відсутність виражених психічних розладів;

2. Визначений резерв сил людини, завдяки якому вона може перебороти несподівані стреси, ускладнення, що виникають у виняткових обставинах;

3. Стан рівноваги між людиною і навколишнім світом, гармонію між ним і суспільством, співіснування уявлень окремої людини з уявленнями інших людей про «об' єктивну реальність».

Психічне здоров'я — це відсутність психічного захворювання; нормальний психічний розвиток і сприятливий функціональний стан вищих відділів ЦНС. Для дітей — це наявність нормальних здібностей до оволодіння знаннями й уміннями, можливостей виконання усіх вимог шкільного життя, дотримання норм поведінки у взаєминах з однолітками і педагогами. Нормальний розвиток — гармонійний, відповідний вікові, з нормальним функціональним станом і нормальною розумовою працездатністю, з позитивним емоційним станом.

Систематика розділів психогігієни складена з урахуванням порівняльно-вікових особливостей психіки. Виділяють такі аспекти психогігієни: психогігієна дитинства, ігрової діяльності дитини, виховання, навчання, статевого почуття, юнацтва, праці, родини, статевого життя, шлюбу.

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується різкою зміною умов життя людини і підвищенням вимог до стану її здоров'я і рівня її фізичних (біологічних) та інтелектуальних функцій. Особливістю сучасної людини є зниження її адаптивних здібностей і функціональних резервів організму, порушення механізмів саморегуляції, що закономірно призводить до більшого поширення багатьох неінфекційних захворювань і вимагає вирішення завдань їхньої корекції і профілактики. У той же час можливості сучасної медицини виявляються недостатніми для вирішення завдань збереження і зміцнення психічного і соматичного здоров'я людини. Традиційно в медицині ці питання вирішували фахівці гігієнічного профілю, при цьому основна увага була спрямована на діагностику несприятливих фізичних І соціальних факторів, що погіршують рівень здоров'я І сприяють виникненню І поширенню захворювань Дана стратегія здійснюється шляхом нормування факторів навколишнього середовища І прямо не пов'язана з визначенням рівня здоров'я І розробкою заходів щодо його поліпшення Дані завдання покликана вирішувати валеологія — наука про закономірності, способи і механізми формування, збереження, зміцнення І відтворення здоров'я людини. Становлення І розвиток валеологи визначається необхідністю перегляду відношення до стратегії збереження і зміцнення здоров'я людини.

Валеологія — не альтернатива клінічній, нозологічній медицині, а доповнення до неї, тому що лише на основі хвороби (патологи) І вивчення здоров'я (валеологи) може бути розроблена загальна теорія медицини Облік валеолопчних принципів допомагає підвищити ефективність діагностики І первинної профілактики ряду нешфекцшних захворювань, що базуються на виявленні несприятливих факторів ризику. Отож основним методом діагностики в цих випадках є скринінг, тобто обстеження практично здорових людей, виділення серед них груп ризику і проведення відповідних заходів, спрямованих на протидію факторам ризику розвитку захворювання

Завдання валеології

1 Розробка і реалізація уявлень про сутність здоров'я, побудова діагностичних моделей і методів його оцінки і прогнозування.

2 Кількісна оцінка рівня здоров'я практично здорової людини, його прогнозування, характеристики образу і якості життя

3 Формування психології здоров'я, мотивації до корекції способу життя людиною з метою зміцнення здоров'я

4 Реалізація Індивідуальних оздоровчих програм, первинна І вторинна профілактика захворювань, оцінка ефективності оздоровчих заходів

Вчення про здоров'я розвивалося протягом тривалого часу. Цією проблемою займалися Авщенна, Гіппократ, Гален, І М СєчеHOB, C П Боткін, І П Павлов В останні десятиліття — MM Амосов, Р М Баєвський, ГЛ Апанасенко, В П Скарбників. Термін «валеолопя» запропонований І. І. Брехманом (1982, 1987 рр), який вважав, що наука про здоров'я повинна бути комплексною, заснованою на досягненнях медицини, психологи, екологи, біологи, педагогіки й інших наук.

Розвитку валеологіі за весь період її існування було присвячено рішення ряду проблем. У першу чергу це визначення понять індивідуального і суспільного здоров'я, здорового способу життя. Наступне — розробка активної стратегії формування здоров'я. Інтегративний характер валеологи пов'язаний як з різноманіттям вихідних наук, що брали участь у й формуванні, так і з різними напрямками роботи і методів дослідження. Так, розвиток фізичного стану людини пов'язаний з фізичним вихованням і спортом, охороною здоров'я, системою відбудовних і реабілітаційних заходів, інтелектуальний потенціал зміцнюється розвивається системою утворення і виховання, наукою, розвиток духовного потенціалу визначається релігією, мистецтвом, літературою.

Валеологія тісно пов'язана з іншими науками про людину медициною, біологією, психологією, педагогікою. Попередження розвитку захворювань і збереження здоров'я людини є основним завданням гігієни, що займається виявленням і профілактикою несприятливого впливу природних і соціальних факторів на здоров'я людини. Валеологічний же вплив спрямований у першу чергу на зміцнення здоров'я індивіда і підвищення стійкості людини до дії несприятливих факторів

Валеопедагогіка (педагогіка здоров'я) — новий рівень педагогічної науки, на якому має базуватися система здоров'я створюваної освіти. Метою валеопедагопки є освіта не тільки без утрати здоров'я, але і сприятливе підвищення рівня здоров'я людей.

Валеопсихологія — науково-практична дисципліна, що вивчає закономірності психічних процесів і центральних механізмів саморегуляції психіки, які забезпечують й нормальне існування і розвиток, які допомагають людині задовольняти свої головні потреби, розкривати здібності і, успішно адаптуючися до розумових і фізичних навантажень, зберігати й удосконалювати здоров'я.

Предметом валеології є індивідуальне здоров'я людини, механізми і закономірності його формування

Відповідно до Статуту ВООЗ, здоров'я визначають як стан повного фізичного, морального і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб чи фізичних дефектів.

Виділяють такі складові здоров'я

1)фізична (фізична активність, фізичне благополуччя, фізичні обмеження),

2) психічна (психічне благополуччя, контроль поведінки й емоційних реакцій, функціонування когнітивних процесів),

3) соціальна (міжособистісне спілкування),

4) рольова (воля у виконанні звичайних ролей вдома, на роботі),

5) загальна самооцінка здоров'я

Виділяють три взаємозалежні аспекти здоров'я — соматичний, психічний і духовний, котрі базуються на відповідних рівнях особистості, необхідних для правильного планування вале-олопчних заходів Духовний (моральний) аспект здоров'я — це мотивація здорового способу життя, установка на довге і повноцінне життя, відсутність утриманського ставлення до медицини, самостійна активність у формуванні та зміцненні власного здоров'я, дбайливе ставлення до життя і здоров'я Інших

Загальновизнаним є виділення п'яти груп здоров'я:

1.Здорові з нормальним розвитком і нормальним рівнем функцій

2.Здорові, але ті, що мають функціональні чи деякі морфологічні відхилення, а також знижену опірність до гострих і хронічних захворювань

3. Хворі на хронічні хвороби в стані компенсації зі збереже­ними функціональними можливостями організму

4. Хворі на хронічні хвороби в стані субкомпенсації, зі зниженими функціональними можливостями

5. Хворі на хронічні хвороби у стані декомпенсації зі значно зниженими функціональними можливостями організму

Важливим аспектом валеолош є донозологічна діагностика — розпізнавання станів організму, що стоять на межі між нормою І патологією. Об'єктом донозологічної діагностики є процес адаптації організму до неадекватних умов середовища що може закінчитися повною чи частковою адаптацією до середовища без порушення гомеостазу, недостатньою чи незадо­вільною адаптацією, зривом адаптації з порушенням гомеостазу

Основні об'єкти донозологічної діагностики:

1 Межові чи перехідні стани, які організм довго витримував

2 Стани напруження (короткочасні)

3 Перенапруження

4 Передхвороба або стадія виснаження регуляторних механізмів з порушенням гомеостазу, або в стадії субклінічних форм захворювань

Основне завдання психогігієни — створення сприятливих умов для всебічного гармонійного розвитку і реалізації всіх психічних здібностей людини (благополучна родина, нормальне хар­чування, гарне матеріальне становище, сприятливі житлові умови й ін).

Психогігієна дітей дошкільного віку (періоду формування ядра особистості)

1.Підтримка розумного режиму дня, харчування, зайнятості, ігрової діяльності, відпочинку, сну і т д,

2.Забезпечення нормальної психологічної ситуації в родині І дитячому виховному колективі, нормальної турботи і вимогливості,

3.Проблеми повноти родини, її благополуччя (неповні родини, розлучення, самотні матері, емоційні стреси, алкоголізація і т д), житла (скупченість, конфлікти, ранній сексуальний досвід і т п), матеріальної забезпеченості і т п

Особливої уваги вимагають проблеми психогігієни шкільного (передпідліткового, підліткового і юнацького) віку, тому що останнім часом відзначається ріст психічних захворювань у цьому віці

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 936 | Нарушение авторских прав