ПАРЕНХІМАТОЗНІ ДИСПРОТЕЇНОЗИ
При паренхіматозних дистрофіях порушуються фізико-хімічні властивості внутрішньоклітинних білків. Спочатку в цитоплазмі з’являється зернистість, яка є проявом перенапруги (гіперфункції) ультраструктур клітин. Цей процес зворотній, але, якщо інтоксикація, гіпоксія або інші причини диспротеїнозу наростають, то це супроводжується поглибленням деструктивних змін в клітинах. Розрізняють такі види паренхіматозних дистрофій: гіаліново-крапельна, гідропічна, рогова.
Гіаліново-крапельний диспротеїноз характерно є те, що білки піддаються коагуляційному некрозу, ущільнюються і стають подібними до гіалінового хряща. При цьому клітини гинуть, функція органа знижується. Гіаліново-крапельна дистрофія спостерігається переважно в міокарді, нирках, печінці (при алкогольному гепатиті - тільця Меллорі).
Гідропічний або водянковий диспротеїноз характеризується збільшенням внутрішньоклітинної рідини, в якій розчинені цитоплазматичні білки через дію гідролітичних ферментів. В клітинах з’являються вакуолі, виповнені цитоплазматичною рідиною. У подальшому цитоплазма клітин перетворюється в міхурці, заповнені рідиною, внутрішньоклітинні органели руйнуються, клітина відмирає.
Роговий диспротеїноз характеризується надмірним зроговінням плоского зроговілого епітелію — гіперкератоз, іхтіоз. Сюди належить також лейкоплакія —. патологічне зроговіння епітелію слизових оболонок.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 779 | Нарушение авторских прав
|