Середній мозок. На поперечному розрізі середнього мозку можна бачити покрив і ніжки мозку
На поперечному розрізі середнього мозку можна бачити покрив і ніжки мозку. Ніжки мозку складаються із покришки і основи, між якими знаходиться чорна речовина (інтернейрони з пігментом). Через основу ніжок проходять пірамідні провідні шляхи, що з’єднують кору великих півкуль з ядрами моста і мозочка. Покришка містить сіру і білу речовини. Сіра речовина – це червоне ядро, ретикулярна формація і ядра III та IV пар черепно-мозкових нервів. Біла речовина представлена волокнами висхідних (чутливих) шляхів.
Середній мозок виконує рефлекторну функцію, здійснюючи орієнтовні зорові та слухові рефлекси. І.П. Павлов образно назвав ці рефлекси вартовими або рефлексами «Що таке?». Вони проявляються у повороті голови, тулуба, очей у напрямку до зорового або звукового подразника, що раптово з’явився.
Децеребраційна ригідність – різке підвищення тонусу м’язів-розгиначів кінцівок, голови і тулуба при перетині мозку (в експерименті) під червоними ядрами. Явище децеребраційної ригідності свідчать про роль червоних ядер у регуляції м’язового тонусу.
Функція «чорної субстанції» зв’язана з регуляцією міміки, допоміжних рухів (рухів рук під час ходьби), тонких рухів пальців руки. Функціонально «чорна субстанція» пов’язана з базальними ядрами мозку.
Проміжний мозок знаходиться під мозолистим тілом. Він складається з таких частин, як згір’я та підзгір’я.
Згір’я – це парне скупчення сірої речовини, яке поділяється на власне згір’я (таламус), зазгір’я (металамус) та надзгір’я (епіталамус). У власне таламусі розрізняють передні, латеральні та медіальні групи ядер. В латеральних ядрах відбувається перемикання усіх чутливих шляхів, які прямують до кори головного мозку. Передній відділ таламуса має назву переднього горбика, а задній – подушки, де знаходяться підкіркові центри зору.
До металамуса належать медіальне та латеральне колінчасті тіла, які,відповідно, є підкірковими центрами слуху та зору.
Надзгірна ділянка (епіталамус) складається з епіфіза (шишкоподібне тіло) та повідців, які утримують його в певному положенні.
У таламусі ( згір’я) розрізняють близько 40 ядер. Із функціональної точки зору розрізняють специфічні та неспецифічні ядра.
Специфічні ядра чутливі. До них надходить сенсорна інформація від рецепторів по чутливих висхідних шляхах і обробляється тут, перш ніж досягти кори великих півкуль.
Неспецифічні ядра згір’я – це ядра ретикулярної формації. Від них відходять висхідні шляхи, які віялоподібно закінчуються на нейронах різних відділів кори, підвищуючи їхню збудливість. Цим ретикулярна формація готує кору до сприйняття сенсорної інформації.
Ушкодження неспецифічних ядер таламуса призводить до порушень свідомості. Якщо зруйнувати ретикулярну формацію, то тварина засинає, а при подразненні нормальна тварина, що спить, прокинеться.
Ретикуло-спинномозкові низхідні шляхи закінчуються на мотонейронах спинного мозку, справляючи на них як збуджувальний, так і гальмівний вплив. Таким чином, ретикулярна формація регулює м’язовий тонус.
Гіпоталамус складається із скупчення ядер, що являють собою вищі підкіркові вегетативні центри, які регулюють функції всіх внутрішніх органів і сталість внутрішнього середовища організму.
Гіпоталамус регулює всі види обміну речовин, температуру тіла, функції ендокринних залоз, діяльність всіх систем – серцево-судинної, дихальної, травної, сечостатевої.
У гіпоталамусі розміщені центри, пов’язані з поведінковими реакціями: статевими, оборонними та ін.
Гіпоталамус регулює емоційну поведінку.
У гіпоталамусі розміщені центри насичення, голоду, спраги.
Підзгір’я бере участь у процесах сну, бадьорості і безпосередньо пов’язане з ендокринною системою. Нейросекреторні нейрони задньої частини гіпоталамуса виробляють гормони: антидіуретичний, що регулює водно-сольовий обмін, і окситоцин, що регулює скорочення мітки і функцію молочних залоз. У передній частині гіпоталамуса виробляються попередники гормонів передньої частини гіпофіза.
Кінцевий мозок складається із правої та лівої півкуль.
Кожна півкуля утворена білою та сірою речовинами. Сіра речовина – це кора головного мозку (плащ), яка утворює борозни та звивини. Скупчення сірої речовини всередині півкуль – це базальні ядра.
За морфологічними ознаками нейрони кори великих півкуль поділяють на пірамідні та неперамідні клітини.
Кора великих півкуль має шість шарів:
молекулярний,
зовнішній зернистий,
пірамідний,
внутрішній зернистий,
гангліонарний,
шар поліморфних клітин.
Клітинні шари мають певну функціональну спеціалізацію у межах кори великого мозку. З молекулярним та поліморфноклітинним шарами пов’язана переважно асоціативна функція, зернисті шари утворені чутливими, а пірамідний та гангліональний – руховими нейронами.
Пошарове розташування нейронів має назву цитоархітектоніки. Відростки нервових клітин у межах кори формують окремі тангенціальні пучки, розміщені між шарами нервових клітин. Пошарове розміщення тангенціальних пучків нервових волокон (смужок) у межах кори великих півкуль має назву мієлоархітектоніки.
І.П. Павлов розглядав кору півкуль великого мозку як сукупність кіркових кінців аналізаторів. Кірковий кінець аналізаторів – це не яка-небудь чітко окреслена зона. Тут розрізняють ядро і розсіяні елементи. Ядро – це концентрація нервових клітин кори, де відбувається вищий синтез функцій, а розсіяні елементи можуть знаходитися як на периферії ядра, так і на значній відстані від нього. В них відбувається простіший аналіз та синтез. Ділянки, в яких знаходяться розсіяні елементи різних аналізаторів, можуть нашаровуватися і перекривати одна одну.
При ураженні будь-якої ділянки кори випадає функція, але вона може відновитися за рахунок діяльності нейронів периферичних частин сусідніх центрів.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 715 | Нарушение авторских прав
|