АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Догляд за тяжкохворими та тими, хто помирає.

Прочитайте:
  1. Б) догляд за шкірою.
  2. Використання міхура із льодом, газовивідної трубки, грілки під час догляду за хворими.
  3. Д0ГЛЯД ЗА ТЯЖКОХВОРИМИ І ХВОРИМИ, ЯКІ ВМИРАЮТЬ. РЕАНІМАЦІЙНІ ЗАХОДИ 325
  4. Деонтологія догляду
  5. Догляд за важкохворими
  6. Догляд за важкохворими та хворими в агональному стані. Поняття про вмирання організму.
  7. Догляд за вухами
  8. Догляд за дитиною, яка народилась шляхом операції кесаревого розтину
  9. Догляд за очима
  10. ДОГЛЯД ЗА РОТОВОЮ ПОРОЖНИНОЮ

Тяжкохворі потребують поси­леного догляду, і тому медичні сестри — як молодші, так і з медичною осві­тою — повинні бути біля них практич­но постійно. Таких хворих лікують пе­реважно в палатах інтенсивної терапії та реанімаційних.

У відділеннях, де таких палат нема, тяжкохворі та ті, хто помирає, повинні бути ізольовані в окрему палату або при­наймні відгороджені від інших ширмою.

Робити ізоляцію таких хворих треба тактовно, мотивуючи медичними пока­заннями, щоб не спричинити психічної депресії. Зусилля лікарів та обслугову­ючого персоналу не повинні ослаблюва­тись аж до досягнення перелому в стані хворого на краще або ж до настання смерті. Треба пам'ятати, що багато хво­рих, особливо хірургічного профілю, можуть перебувати в тяжкому і навіть агонізуючому стані та стані клінічної смерті внаслідок шоку, переважно ге­морагічного, травматичного або септич­ного, який за умови правильного інтен­сивного лікування та догляду може бути оборотним, і хворий одужає.

У палаті, де лежить тяжкохворий, треба, щоб було тепло, але не спекотно, тихо. Мають бути свіже повітря та досить світла (якщо воно не дратує хво­рого або не протипоказане, як у разі захворювання на правець).

Медична сестра повинна постійно стежити, щоб такі хворі лежали на сухій білизні, були вкриті простирадлом чи ковдрою і не переохолоджувались. Тре­ба змочувати хворому губи та давати за відсутності протипоказань пити ложкою чи з поїльника рідину (воду, сік), протирати періодично шкіру спини та крижів камфорним спиртом чи теплою водою, а також протирати ватною куль­кою, змоченою теплою водою, повіки, носові ходи, здійснювати контроль за надходженням кисню через катетер чи маску.

Лікарські призначення треба вико­нувати чітко й своєчасно, а про зміни в стані хворого доповідати негайно ліка­реві для проведення останнім корекції лікувальних заходів.

Обслуговуючий персонал своєю по­ведінкою не повинен створювати ме­тушню та атмосферу безнадії. Навпа­ки, він має спокійно, чітко, методич­но створювати враження про сприятливі перебіг і закінчення хвороби. Проте родичам тяжкохворих, особливо безна­дійних, що помирають, треба говори­ти відверто про загрозливе становище, допускати 'їх до хворих для проведення з ними останніх годин чи хвилин їх життя.

 


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 548 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)