Кардіотонічні препарати. Серцеві глікозиди. Класифікація, Властивості і застосування. Не-глікозидні кардіотоніки. Протиаритмічні препарати. Класифікація, застосування.
Кардіотонічні препарати — засоби, що посилюють скоротливу активність серця та усувають явища серцевої недостатності (табл. 21).
Кардіотонічні засоби поділяють на:
11.1.1. Серцеві глікозиди.
11.1.2. Неглікозидні кардіотоніки.
Серцеві глікозиди — складні сполуки рослинного походження, що мають кардіотонічну активність. У результаті розпаду утворюють 2 частини: цукристу (глікон) та нецукристу (аглікон). Глікон визначає фармакокінетику серцевих глікозидів — їх розчинність, проникність крізь мембрани, швидкість всмоктування тощо. Аглікон визначає фармакодинаміку серцевих глікозидів та їх хімічну назву.
—підвищення збудливості й автоматизму серця — позитивна батмотропна дія при застосуванні препаратів у великих дозах;
—сечогінна дія;
—седативна (заспокійлива) дія (препарати конвалії та горицвіту);
—покращення енергетичного балансу міокарда — збільшення вмісту АТФ, утилізації молочної кислоти, зменшення потреби серця в кисні.
Механізм дії серцевих глікозидів: збільшують вміст у клітинах серця іонізованого кальцію, який забезпечує швидке і сильне скорочення; поліпшують зв'язок кальцію зі скоротливими білками.