натрію, калію, кальцію, хлору крізь мембрани кардіоміоцитів, знижують збудливість і провідність серця.
Новокаїнамід (прокаїнамід) — протиаритмічний засіб швидкої дії. За хімічною будовою близький до новокаїну. Застосовують при мерехтливій аритмії, шлуночкових формах пароксизмальної тахікардії та екстрасистолії, під час операцій на серці та великих судинах. Побічна дія: при швидкому внутрішньовенному введенні — колапс, внутрішньосерцева блокада, головний біль, нудота, блювання, безсоння, алергія, симптоми системного червоного вовчака.
Хінідину сульфат — протиаритмічний засіб, що є ізомером протималярійного препарату хініну. Застосовують для лікування стійкої форми мерехтливої аритмії, шлуночкової екстрасистолії, тахікардії за схемою. Побічна дія: препарат високотоксичний, зумовлює зниження AT, нудоту, блювання, порушення зору, слуху, появу висипки на шкірі, тромбоемболію, пригнічення серцевої діяльності.
Лідокаїн — місцевоанестезувальний засіб, що має виражену протиаритмічну активність. Застосовують при шлуночкових арит-міях, у тому числі —- на фоні інфаркту міокарда.
β -Адреноблокатори
Анаприлін (пропранолол, обзидан) порушує надходження іонів натрію у синусовому вузлі, уповільнює синусовий ритм. Застосовують при синусових аритміях (див. тему 8).
Аміодарон (кордарон) — блокує кальцієві канали клітинних мембран, проявляє антагонізм до а- та р- адренорецепторів, виявляє властивості блокаторів кальцієвих та натрієвих каналів, уповільнює синусовий ритм, швидкість проведення імпульсів по всіх ділянках провідної системи серця. Розширює вінцеві судини серця, зменшує потребу міокарда в кисні. Застосовують для лікування тахіаритмії та стенокардії.
Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцію) пригнічують надходження в кардіоміоцити іонів кальцію повільними кальцієвими каналами клітинних мембран, зменшують автоматизм синусового та атріовентрикулярного вузлів, збудливість і провідність серця.
Верапаміл (ізоптин, фіноптин) — антагоніст кальцію,.що має виражену протиаритмічну дію. Застосовують при надшлуночкових формах аритмій, під час лікування стенокардії, гіпертонії. Побічна дія — нудота, запаморочення, гіпотензія, закрепи.
Препарати калію проникають всередину міокардіоцитів та покращують метаболізм. За швидкого наростання концентрації іонів калію може настати зупинка серця в діастолі.
Калію хлорид застосовують внутрішньо у вигляді 10% розчину по 1 столовій ложці після їди та внутрішньовенно крапельно у вигляді 0,25% розчину для лікування шлуночкових екстрасистолій, миготливої аритмії, пароксизмальної тахікардії, особливо на фоні гіпокаліємії. Побічна дія — подразнення слизової оболонки шлунка, нудота, блювання, звиразкування.
Панангін, або аспаркам, — комбінований засіб, що містить калію та магнію аспарагінат. При прийманні внутрішньо не подразнює слизові оболонки. Застосовують як і калію хлорид.