АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
P.S. Атомно-емісійний спектральний аналіз (коротко)
Отже, атомно-емісійний спектральний метод аналізу базується на вивченні атомних спектрів випромінювання.
Атоми і йони всіх елементів можуть знаходитись у нормальному і збудженому стані. У нормальному стані атоми володіють мінімальною енергією і не випромінюють її. Під впливом зовнішніх чинників (температури) відбувається перехід електронів на більш високий енергетичний рівень. Джерелом збудження може бути полум’я, дуга або іскра. У збудженому стані електрони знаходяться близько 10-8с і повертаються на нижчий рівень, випромінюючи квант енергії
, (7.4)
де і - відповідно енергія верхнього і нижнього рівнів, еВ; - частота випромінювання, Гц; - стала Планка (6,624∙10-34 Дж∙с або 4,1354∙10-15 еВ∙с); λ – довжина хвилі випромінювання, нм; - швидкість світла (3∙1010 см/с). Випромінювана енергія має різну частоту і довжину хвилі
. (7.5)
Частота світлових коливань у герцах виражається дуже великим числом. Через це використовують величину, яку називають хвильовим числом ()
(см -1; м -1). (7.6)
Довжина хвилі випромінювання є важливою характеристикою спектру. При визначенні довжини хвилі невідомої спектральної лінії (λх) у спектрі порівняння вибирають дві різкі лінії з довжиною хвилі λ1 та λ2 так, щоб досліджувана лінія знаходилась між ними. Відстань між лініями вимірюють в міліметрах. Довжину хвилі невідомої лінії визначають за рівнянням
, (7.7)
де - відстань між λ1 і λ2, мм; - відстань між λ1 і λх, мм.
За допомогою атомно-емісійного спектрального аналізу можна визначити якісний і кількісний склад речовини.
Якісний спектральний аналіз базується на специфічності спектрів випромінювання елементів. Наявність у спектрі досліджуваних речовини характерних “останніх” ліній того чи іншого елемента є ознакою присутності цього елемента в зразку.
В основі кількісного спектрального аналізу лежить залежність інтенсивності спектральної лінії від концентрації елемента в зразку
, (7.8)
де - інтенсивність спектральної лінії; - концентрація елемента в зразку; - стала, що об’єднує властивості лінії, залежить від швидкості випаровування і дифузії елемента; - стала, яка характеризує чутливість визначення елемента.
При фотографічній реєстрації спектру речовини, яка аналізується, почорніння на фотопластинці, що визивається спектральною лінією, виражається рівнянням
, (7.9)
де - щільність почорніння пластинки; - інтенсивність світла, що пройшло крізь прозору частину пластинки; - інтенсивність світла, яке пройшло крізь спектральну лінію.
Для визначення вмісту елемента в пробі, що аналізується, найчастіше використовують метод трьох еталонів для побудування градуйованого графіка. Цей метод заснований на тому, що на одній і тій ж фотопластинці фотографують спектри трьох еталонів з відомим вмістом елементів, що визначаються, і спектри досліджуваних зразків. Потім вимірюють почорніння вибраних ліній, будують градуйований графік в координатах , де - різниця в почорнінні спектральних ліній елемента, що визначається, та лінії порівняння.
Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 566 | Нарушение авторских прав
|