АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

P.S. Атомно-емісійний спектральний аналіз (коротко)

Отже, атомно-емісійний спектральний метод аналізу базується на вивченні атомних спектрів випромінювання.

Атоми і йони всіх елементів можуть знаходитись у нормальному і збудженому стані. У нормальному стані атоми володіють мінімальною енергією і не випромінюють її. Під впливом зовнішніх чинників (температури) відбувається перехід електронів на більш високий енергетичний рівень. Джерелом збудження може бути полум’я, дуга або іскра. У збудженому стані електрони знаходяться близько 10^-8с і повертаються на нижчий рівень, випромінюючи квант енергії

, (7.4)

де і - відповідно енергія верхнього і нижнього рівнів, еВ; - частота випромінювання, Гц; - стала Планка (6,624∙10^-34 Дж∙с або 4,1354∙10^-15 еВ∙с); λ – довжина хвилі випромінювання, нм; - швидкість світла (3∙10¹⁰ см/с). Випромінювана енергія має різну частоту і довжину хвилі

. (7.5)

Частота світлових коливань у герцах виражається дуже великим числом. Через це використовують величину, яку називають хвильовим числом ()

(см ^-1; м ^-1). (7.6)

Довжина хвилі випромінювання є важливою характеристикою спектру. При визначенні довжини хвилі невідомої спектральної лінії (λ_х) у спектрі порівняння вибирають дві різкі лінії з довжиною хвилі λ₁ та λ₂ так, щоб досліджувана лінія знаходилась між ними. Відстань між лініями вимірюють в міліметрах. Довжину хвилі невідомої лінії визначають за рівнянням

, (7.7)

де - відстань між λ₁ і λ₂, мм; - відстань між λ₁ і λ_х, мм.

За допомогою атомно-емісійного спектрального аналізу можна визначити якісний і кількісний склад речовини.

Якісний спектральний аналіз базується на специфічності спектрів випромінювання елементів. Наявність у спектрі досліджуваних речовини характерних “останніх” ліній того чи іншого елемента є ознакою присутності цього елемента в зразку.

В основі кількісного спектрального аналізу лежить залежність інтенсивності спектральної лінії від концентрації елемента в зразку

, (7.8)

де - інтенсивність спектральної лінії; - концентрація елемента в зразку; - стала, що об’єднує властивості лінії, залежить від швидкості випаровування і дифузії елемента; - стала, яка характеризує чутливість визначення елемента.

При фотографічній реєстрації спектру речовини, яка аналізується, почорніння на фотопластинці, що визивається спектральною лінією, виражається рівнянням

, (7.9)

де - щільність почорніння пластинки; - інтенсивність світла, що пройшло крізь прозору частину пластинки; - інтенсивність світла, яке пройшло крізь спектральну лінію.

Для визначення вмісту елемента в пробі, що аналізується, найчастіше використовують метод трьох еталонів для побудування градуйованого графіка. Цей метод заснований на тому, що на одній і тій ж фотопластинці фотографують спектри трьох еталонів з відомим вмістом елементів, що визначаються, і спектри досліджуваних зразків. Потім вимірюють почорніння вибраних ліній, будують градуйований графік в координатах , де - різниця в почорнінні спектральних ліній елемента, що визначається, та лінії порівняння.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 562 | Нарушение авторских прав