АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Діагностика. Діагностика нецукрового діабету грунтується на клінічній картині (поліурія, полідипсія, низька питома вага сечі)

Діагностика нецукрового діабету грунтується на клінічній картині (поліурія, полідипсія, низька питома вага сечі). Виявляють гіперосмолярність плазми (понад 290 мосм/л), гіпоосмолярність сечі (менш ніж 300 мосм/л), низьку відносну щільність сечі (1000-1010).
Для визначення причини захворювання ретельно вивчають анамнез, проводять неврологічне, офтальмологічне, рентгенологічне обстеження, КТ або МРТ головного мозку.

Диференційна діагностика
Нецукровий діабет необхідно диференціювати з цукровим діабетом, нирковою патологією, психогенною полідипсією та ін. НД центрального генезу необхідно диференціювати з наступними захворюваннями: психогенна полідипсія, нефрогенний нецукровий діабет (резистентність до вазопресину), ниркова недостатність (поліурична стадія), цукровий діабет первинний гіперальдостеронізм, гіперпаратиреоз.

З метою диференційної діагностики центральної та нефрогенної форм нецукрового діабету використовують пробу з обмеженням рідини (проба з сухоїдінням). В основі цього тесту лежить той факт, що дегідратація призводить до підвищення осмолярності крові. В нормі вазопресин (антидіуретичний гормон, АДГ) виділяється в кров постійно та підтримує осмотичний тиск плазми крові на рівні 285-287 мосм/кг. Якщо осмотичний тиск знижується нижче 280 мосм/кг, відбувається пригнічення секреції вазопресину, і навпаки – зростання осмотичного тиску вище 288 мосм/кг веде до стимуляції синтезу вазопресину, що, в свою чергу, призводить до максимального концентрування сечі. Якщо немає можливості визначити осмолярність плазми крові, проводять визначення рівня натрію в крові та питому щільність сечі. В деяких клініках під час тесту проводять визначення рівня вазопресину в крові, який значно знижений в разі центрального нецукрового діабету і підвищений при нефрогенній формі захворювання.

Методика проведення проби з обмеженням рідини
У хворого після нічного голодування визначають масу тіла, рівні натрію, азоту сечовини в крові, питому щільність сечі та вміст натрію в сечі, після чого хворий припиняє приймати рідину. Зазвичай тест триває від 6-8 годин (у дітей молодшого віку та при значний поліурії) до 24 годин, залежно від того, як хворий переносить пробу. Кожну годину виміряють масу тіла хворого, рівень натрію в крові, об’єм та питому щільність сечі. Проведення проби припиняють, якщо відбувається зниження маси тіла хворого на 5% та при рівні натрію більше 3,0 ммоль/л. Це підтверджує наявність нецукрового діабету внаслідок відсутності АДГ. В нормі або при психогенній полідипсії при проведенні тесту відбувається зменшення об’єму виділеної сечі, немає підвищення натрію в крові, не спостерігається зменшення маси тіла.
Визначення рівня вазопресину сприяє диференційній діагностиці центральної та нефрогенної форм нецукрового діабету. При центральній (гіпоталамічній) формі захворювання рівень вазопресину в крові значно знижений і його вміст практично не змінюється при проведенні тесту з обмеженням рідини або під час інфузії 5% гіпертонічного розчину хлориду натрію; в той же час при нефрогенному нецукровому діабеті рівень вазопресину значно перевищує норму (2,0-2,5 пг/мл) та значно підвищується (до 15-17 пг/мл) у відповідь на введення 5% гіпертонічного розчину або у відповідь на дегідратацію.
Існує також проба з пітуїтрином (вазопресином), під час якої хворому внутрішньом’язово вводять 5 ОД пітуїтрину та визначають осмолярність сечі – вона підвищується у пацієнтів з центральною формою захворювання та практично не змінюється при нефрогенній формі.
З метою проведення диференційної діагностики між центральним та нефрогенним нецукровим діабетом доцільним є використання тесту з десмопресином, який призначають дітям по 50 мкг двічі на день або у вигляді спрею по 10-20 мкг інтраназально. До та після прийому десмопресину проводять пробу Зимницького. Якщо після прийому препарату зменшується об’єм та підвищується питома щільність сечі, маємо справу з центральною формою нецукрового діабету. Пробу не можна проводити, якщо у хворого зафіксовано підвищення рівня натрію в крові.
При хронічній нирковій недостатності (поліурічна стадія) питома вага сечі становить 1009-1010 при діурезі не більше 3-4 л. Спостерігається підвищення рівня сечовини та креатиніну в крові, альбумінурія й патологічний осад у сечі.
При первинному гіперальдостеронізмі спостерігається стабільна артеріальна гіпертензія, брадикардія, порушення атріовентрикулярної провідності, аритмії серця, гіпокаліємія, гіпернатріємія, гіпонатрійурія, гіперкалійурія. Діурез менший, а питома вага сечі вища, ніж при нецукровому діабеті. Поліурія з перевагою нічного діурезу над денним. На КТ – ознаки збільшення одного чи обох наднирників.
Виражена спрага та поліурія спостерігаються при гіперпаратиреозі, що пов’язано з надлишком кальцію в крові, який блокує дію АДГ на ниркові канальці. У цьому разі важливим є визначення підвищеного рівня паратгормону в крові (5-8 мг/м л і більше). Спостерігається гіперкальціємія, лужна реакція сечі, протеїнурія, циліндрурія, мікрогематурія, нефрокалькульоз та нефрокальциноз.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 374 | Нарушение авторских прав