АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Робота в клініці з хворим

Починаючи роботу з хворими, слід пам'ятати, що патогномонічних симптомів, які дозволяли б діагностувати ранні форми РЩЗ, немає. Незважаючи на те, що клінічне обстеження (опитування, вивчення анамнезу, огляд, пальпація) залишається ведучим методом на перших етапах діагностики, воно має малу інформативність під час виявлення ранніх форм раку, дозволяючи вірно запідозрити малігнізацію вузла у щитовидній залозі у 12-22% хворих, що знаходяться на диспансерному спостереженні. До клінічних симптомів, що вказують на можливість злоякісної трансформації у щитовидній залозі, відносять прискорений ріст вузла за останні 6 місяців та ущільнення його консистенції.

Доклінічний етап діагностики пухлин щитовидної залози полягає у ретельному дослідженні її стану під час профілактичних оглядів і при курації хворих з іншими хворобами.

Анамнез. При опитуванні хворого слід звернути увагу на утруднене ковтання, зміну тембру голосу, кашель, появу пухлинного новоутворення на шиї; уточнити час появи і можливі причини зобу, характер його розвитку, наявність ознак стискування органів шиї, симптомів порушення функції щитовидної залози. Важливе значення має місце мешкання хворого. Можлива наявність тривалого "зобного" анамнезу. Так, іноді період від виникнення зобу до появи ознак малігнізації складає від 5 до 20 років і більше.

При об'єктивному обстеженні визначається наявність зобу, ступінь збільшення щитовидної залози. Пальпація залози дозволяє уточнити розміри пухлини, консистенцію її, щільність, виявити пульсацію. З'ясовується зв'язок із сусідніми органами і тканинами, наявність метастатичних лімфовузлів. Для виявлення метастазів раку щитовидної залози досліджують також стан органів руху та опору, нервової системи, органів дихання.

Планування додаткового обстеження

З метою диференціальної діагностики РЩЗ використовують сцинтиграфію, лунографію, термографію, ангіографію, які мають різну інформативність. Враховуючи те, що РЩЗ на ранніх етапах формування можливо знайти тільки у тому випадку,якщо він розвивається на фоні попередніх доброякісних процесів, то активне виявлення, обстеження і адекватне лікування хворих з "вузлами" у щитовидній залозі сприяє ранній діагностиці раку та його профілактиці.

З додаткових методів обстеження найбільш інформативними є лунографія, діагностична пункція з наступним цитологічним дослідженням мазків та тиреоідолімфографія.

Ультразвукове сканування (лунографія) дозволяє одержати зображення щитовидної залози,виявити наявність у ній пухлини за різницею щільності нормальної і пухлинної тканини.

Тиреоідолімфографія - метод рентгенконтрастного дослідження щитовидної залози. Через голку для підшкірних ін'єкцій в кожну частку залози вводять 4-5 мл верографіну і виконують знімки безпосередньо після введення контрастної речовини. Характерними ознаками для злоякісної пухлини є порушення контрастування контуру частки, що вражена, нерівність меж дефектів наповнення, що відповідають вузлу пухлини. За допомогою цього методу можливо виявити пухлини діаметром 0,3 -0,5 см.

Сцинтиграфічне дослідження щитовидної залози, що виконується у більшості лікувальних закладів, як єдиний метод додаткового обстеження має досить низьку інформативність у діагностиці ранніх форм раку (41,2%).

Заключним методом комплексної діагностики, що застосовується у сумнівних випадках, є термінове гістологічне дослідження під час операції.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 360 | Нарушение авторских прав