Роздiл «Власне сполучна тканина»
1. Що таке гістогенетичний ряд, або диферон?
Це сукупність клітин даного типу (даної популяції), що знаходяться на різних етапах диференціювання. Вихідними клітинами дифферона є стовбурові клітини, далі йдуть кілька перехідних етапів - напівстовбурові, молоді (бластні) і дозрівають клітини, і нарешті зрілі або диференційовані клітини. Розрізняють повний дифферон - коли в тканині містяться клітини всіх етапів розвитку (наприклад, еритроцитарний дифферон в червоному кістковому мозку або епідермальний дифферон в епідермісі шкіри) і неповний дифферон - коли в тканинах містяться тільки перехідні і зрілі чи навіть тільки зрілі форми клітин (наприклад, нейроцит центральної нервової системи).
2. Класифiкацiя тканин внутрiшнього середовища.
Система тканин внутрішнього середовища включає кров і кровотворні тканини; сполучні тканини: власне сполучні (волокнисті) – пухку та щільну – і сполучні тканини зі спеціальними властивостями (жирову, ретикулярну, пігментну), а також скелетні (хрящову й кісткову) тканини. Для всіх тканин внутрішнього середовища характерними є наявність сильно розвиненої міжклітинної речовини (основної та волокнистої), хімічний склад, структура та об'єм якої визначають фізичні властивості кожного з типів сполучної тканини, велика різноманітність клітинних типів, наявність клітинних популяцій, що оновлюються, а також здатність багатьох із різновидів клітин до активного руху.
3. Функцiї тканин впутрiшнього середовища.
1)відповідають за синтез молекул позаклітинної речовини та підтримання структурної цілісності тканини;
2) відповідальні за накопичення та метаболізм жиру;
3)захисні функції.
4. Назвiть основнi функцiї пухкої сполучної тканини.
Трофічна, захисна(клітини беруть активну участь в імунних реакціях і реакціях запалення), замісна та механічна функції.
5. Що являє собою строма органiв?
6. Як за допомогою сполучної тканини забезпечується метаболiчна фуякцiя?
7. Перерахуйте yci клiтиннi елементи, якi можна зустрiти в пухкiй сполучнiй тканинi.
8. 3 якими клiтинами сполучно тканини пов'язаний захист органiзму вiд патогенних мiкроорганiзмiв?
Тучні, макрофаги, всі типи лейкоцитів
9. Охарактеризуйте хiмiчний склад i фiзичнi властивостi колагенових волокон. Як вони побудованi?
Кол.волокна надають міцності спол. тк.. являють собою спіраль із трьох a-ланцюжків. Довжина такої спіралі становить близько 300 нм, діаметр – 1,5 нм. повторюється послідовність трьох амінокислот із гліцином у третьому положенні. Перша амінокислота в такій послідовності може бути будь-якою, друга – пролін, гідроксипролін або лізин.
10. Якi клiтини синтезують колаген? Як це вiдбувається?
11. Синтез кoлaгену, будовa колагенових волокон.
Складаються з колагену. Забезпечують міцність. Колаген синтезується фіброюластами і виділяється у міжклітинний простір у вигляді окремих молекул про колагену. Далі молекули про колагену перетворюються на тропоколаген і об’єднуються у волокна.
12. Охарактеризуйте хімічний склад i фізичні властивості елaстичних волокон. Як вони побудовані?
Другий тип волокон, що міститься в пухкій сполучній тканині й деяких інших її різновидах – еластичні. Ці волокна присутні в еластичному хрящі, шкірі, легенях, кровоносних судинах. У їхній структурі немає фібрил, вони сильно заломлюють світло й мають спорідне-ність до анілінових барвників, таких, наприклад, як орсеїн і резорцин-фуксин. Ця властивість дає можливість чітко відрізняти їх від колагенових волокон, які не сприймають ці барвники. Товщина еластичних волокон дуже різна. У пухкій сполучній тканині вони мають поперечник не більше за 1–3 мкм, тоді як в еластичних зв'язках їхня товщина перевищує 10 мкм. В еластичних волокнах відсутня поздовжня посмугованість.
13. Характеристика еластичних волокон.
Складаються з еластину. Забезпечують еластичність. Еластин синтезується фібробластами і виділяється у міжклітинний простір у вигляді окремих молекул про еластину. Далі молекули про еластину перетворюються на тропо еластин і об’єднуються у волокна.
14. Характеристика ретикулярник волокон.
Ретикулінові волокна є тонкими нитками діаметром 0,5–2,0 мкм, що складаються з колагену ІІІ типу, в якому підвищений уміст цистеїну й гексозаміну. Ці нитки тісно пов'я- зані з глікопротеїнами та протеогліканами. Компоненти ретикулінового волокна синте- зуються ретикулярними клітинами та гладенькими м'язовими клітинами. Ці волокна на- зивають ретикуліновими через те, що вони розташовані у вигляді мережі або решітки (ретикулума).За амінокислотним складом ретикулін відрізняється від колагену й еластину більшим умістом серину, оксилізину та глютамінової кислоти. Ретикулін містить більше оксипроліну, ніж еластин, і менше, ніж колаген.
15. Дайте характеристику основної речовини cполyчних тканин.
Хімічний склад:
Глікозаміноглікани(кислі муко полісахариди):
Гіалуронова кислота – несульфатована;
Сульфітовані глікозаміноглікани(хондроїтинсульфат, дерматансульфат, кератансульфат, гепаронсульфат):
Протеоглікани(вуглеводи(до90-95%) + білки);
Глікопротеїни(білки+вуглеводи).
Також містить багато води, неорганічні іони, продукти метаболізму клітин, білки плазми крові. Є гелеподібною. Крізь неї відбуваються процеси обміну речовин між кров’ю та клітинами. Процентний вміст різних речовин може варіювати, це впливає на проникність міжклітинної речовини.
Основна речовина (більш пізня назва якої – аморфний компонент міжклітинної речовини пухкої сполучної тканини) є гелеподібною речовиною, що містить цілий ряд сполук, серед яких велике значення мають глікозаміноглікани, протеоглікани та глікопротеїни, і порівняно велику кількість тканинної рідини, зв'язаної з цими макромолекулами. макромолекули цих речовин міцно пов'язані з волокнами позаклітинного матриксу – колагеновими, еластиновими та ретикуліновими. Після встановлення полісахаридної природи аморфного компонента основної речовини, для полісахаридів, що його складають, було обрано назву кислі мукополісахариди. Кислими полісахариди аморфної речовини названі через те, що вони містять багато кислотних груп – це надає їм високої полярності й гідрофільності, а отже, здатності втримувати значну кількість рідини. За новою термінологією ці полісахариди мають назву глікозаміноглікани. Серед них розрізняють п'ять типів: гіалуронова кислота, хондроїтинсульфат, дерматансульфат, кератансульфат, гепарансульфат. Співвідношення різних глікозаміногліканів у міжклітинній речовині значною мірою визначає гістологічний тип сполучної тканини.
16. За якими показниками може відрізнятися позаклітинний мaтpикс різних типів сполучних тканин?
17. Будовa i функції фібробластів.
Клітини великі, мають зірчасту видовжену форму, мають відростки. В клітині добре розвинута ендоплазматична сітка, апарат Гольджі, багато мітохондрій. Основна функція: вироблення міжклітинної речовини сполучної тканини, а саме: синтез колагену, еластину, глікозаміногліканів та глікопротеїнів.
18. Будовa i функції фіброцитів.
Утворюються з фібробластів, є старими клітинами. Мають менші розміри, видовжену форму. Ядро темне. Органи слабо розвинуті. Синтезують у невеликій кількості компоненти міжклітинної речовини сполучної тканини для її оновлення.
19. Будовa i функції тканинних макрофагів.
Макрофаги єдиференційованою формою моноцитів. Вони виявлені в усіх тканинах та органах. Розрізняють резидентні та рухливі (викликані) макрофаги. Резидентні знаходяться в тканинах у нормі, тобто коли немає запалення. Серед них розрізняють вільні – округлої форми та фіксовані – зірчастої форми клітини, які своїми відростками прикріплюються до матриксу або контактують з іншими клітинами. Цитоплазма цих клітин різко відмежована від оточуючої міжклітинної речовини. У невеликій кількості в ній виявлені цистерни гранулярного ретикулума, помірно розвинений комплекс Гольджі, є мітохондрії та, що особливо характерно, виявлення фагосом допомагає розпізнати макрофаги на електронних знімках. Крім того, макрофаги містять численні лізосоми, які можуть бути зв'язані з фагосомами. Ядра в макрофагів неправильної форми, із заглибленнями. Хроматин має вигляд грубих глиб. В активованих макрофагах збільшена кількість лізосом і краще виявлена ендоплазматична сітка. При занесенні інфекції або чужорідного тіла макрофаги збільшуються в розмірах та починають виявляти амебоїдну рухливість і фагоцитарну активність. Структурами внутрішньоклітинного травлення є фагосоми, лізосоми, фаголізосоми та залишкові тільця.
20. Будова i функції тучних клітин.
Клітини неправильної форми. Ядро невелике. В цитоплазмі помірно розвинуті органели. Містять багато специфічних метахромазинових гранул. В гранулах містяться гепарин, гістамін та деякі інші речовини. Функції: 1) Регулюють хімічний склад міжклітинної аморфної речовини сполучної тканини; 2) Беруть участь в запальних та алергічних реакціях.
21. Будова i функції плазмоцидів.
Утворюються з В-лімфоцитів. Активно синтезують антитіла. Мають округлу форму. Ядро велике, округле. Дуже сильно розвинута гранулярна ендоплазматична сітка.
22. Характеристика перицитів та адвентиційних клітин.
Перицити. Прилягають до стінки кровоносних капілярів. Мають відростчасту форму. В цитоплазмі помірно розвинуті органели та цитоскелет. Вважаються мало диференційованими клітинами, здатними перетворюватися на інші типи клітин сполучної тканини. Також можливо здатні до скорочення і таким чином регулюють просвіт капілярів.
Адвентиційні клітини. Малодиференційовані клітини, які здатні перетворюватися на фібробласти та жирові клітини. Мають видовжену форму, овальне ядро, невелику кількість органел.
23. Будова i функції жирових клiтин (адипоцитів)
Клітини округлої форми. Містять багато жирових включень, при накопиченні жиру ці включення зливаються в одну велику жирову краплину, яка відтісняє органели та ядро на периферію клітини. Основна функція: запасання жирів.
24. В якій тканині зустрічаються меланоцити? Що це за клітини? Яка ix будова?
Меланоцити(пігментні клітини). Клітини в більшості випадків мають відростчасту форму, відростки галузяться. В цитоплазмі міститься багато пігментних мелані нових включень. Функція: надають забарвлення тілу тварини чи людини.
25. Характеристика ретикулоцитiв.
Разом з ретикулярними волокнами формують строму кровотворних органів. Мають відростчасту форму, відростками контактують одна з одною.
26. За якими ознаками щiльна сполучна тканина вiдрiзняється вiд пухкої?
Щільна сполучна тканина дуже виражена, а пухка менш виражена, щільна містить мало клітин аморфної міжклітинної речовини, а пухка містить багато клітин аморфної міжклітинної речовини, щільна розділяється на неоформлену і оформлену сполучну тканини.
27. Якi функції в органiзмi забезпечують щiльнi сполучнi тканини?
Щільна волокниста сполучна тканина – оформлена, неоформлена. Локалізація, функції, морфологічні особливості. Для щільної сполучної тканини характерним є сильний розвиток волокнистих структур, які надають їй більшої щільності та міцності. Аморфної речовини ця тканина має мало. Із щільної сполучної тканини в організмі складається велика кількість оболонок органів,суглобів, протоків, м'язів та нервів. Вона утворює оболонки центральної нервової системи. Розрізняють неоформлену й оформлену щільну сполучну тканину. До неоформленої відносять сітчастий шар дерми, сполучну тканину оболонок, які покривають суглоби й деякі внутрішні органи. Колагенові та еластичні волокна розміщені щільно, але невпорядковано, або взагалі в різних площи- нах – залежно від призначення певної тканини.
28. Будова щiльної неоформленої сполучної тканини. Де нона зустрiчається?
(волокнистий компонент міжклітинної речовини, дуже виражений, містить мало клітин та аморфної міжклітинної речовини, колагенові та інші волокна йдуть у різних напрямках, невпорядковано) (утворює сітчастий шар дерми у шкірі, капсулу багатьох органів)
29. Чим вiдрiзняєтья щiльна неоформлена сполучна тканина вiд щільної оформленої?
Щільна волокниста сполучна тканина – оформлена, неоформлена. Локалізація, функції, морфологічні особливості. Для щільної сполучної тканини характерним є сильний розвиток волокнистих структур, які надають їй більшої щільності та міцності. Аморфної речовини ця тканина має мало. Із щільної сполучної тканини в організмі складається велика кількість оболонок органів,суглобів, протоків, м'язів та нервів. Вона утворює оболонки центральної нервової системи. Розрізняють неоформлену й оформлену щільну сполучну тканину. До неоформленої відносять сітчастий шар дерми, сполучну тканину оболонок, які покривають суглоби й деякі внутрішні органи. Колагенові та еластичні волокна розміщені щільно, але невпорядковано, або взагалі в різних площи- нах – залежно від призначення певної тканини. До оформленої щільної сполучної тканини відносять сухожилки та зв'язки. Для волокнистої сполучної тканини сухожилок характерним є паралельне розташування колагенових волокон, які щільно прилягають одне до одного. Між колагеновими волокнами рядами розташовуються фіброцити. Короткі відростки фіброцитів, які звужуються в напрямку своїх закінчень, охоплюють багатогранні або неправильно округлі в поперечнику колагенові волокна.
30. Будова сухожилля.
Для волокнистої сполучної тканини сухожиль характерним є паралельне розташування колагенових волокон, які щільно прилягають одне до одного. Кожне з волокон, так сомо як і в пухкій сполучній тканині, складається з фібрил, які будуються ультрамікроскопічних філаментів, утворених молекулами тропоколагену. Між колагеновими волокнами рядами розташовуються фіброцити. Короткі відростки фіброцитів, які
31. Будова еластичної зв'язки.
зв'язки в цілому побудовані подібно до сухожиль. У них так само як і в сухожиллях сильно розвинені волокнисті елементи, які впорядковані паралельними тяжами. Але в деяких зв'язках, наприклад війній або в справжніх голосових, основними елементами, що визначають їхні механічні властивості, є еластичні, а не колагенові волокна. Такі зв'язки називають еластичними зв'язками. На відміну від колагенових, еластичні волокна не відзначаються особливою міцністю, але мають високий ступінь еластичності, розтягнення та гнучкості.
32. Чим вiдрiзняється еластична зв'язка вiд сухожилля?
зв'язки в цілому побудовані подібно до сухожиль. Але в деяких зв'язках, наприклад війній або в справжніх голосових, основними елементами, що визначають їхні механічні властивості, є еластичні, а не колагенові волокна. Такі зв'язки називають еластичними зв'язками. На відміну від колагенових, еластичні волокна не відзначаються особливою міцністю, але мають високий ступінь еластичності, розтягнення та гнучкості.
33. Якi тканини вiдносяться до тканин зі спеціальними властивостями?
Сполучні тканини зі спеціальними властивостями – це ембріональна(мезенхіма), ретикулярна, жирова тканини.
34. Морфофункцiональнi особливостi ретикулярної тканини. Де в органiзмi зустрiчасться ретикулярна тканина?
35. Опншiть жирову тканину.
Клітини округлої форми. Містять багато жирових включень, при накопиченні жиру ці включення зливаються в одну велику жирову краплину, яка відтісняє органи та ядро на периферію клітини. Основна функція – запасання жирів.
36. Чим вiдрiзняється бура жирова тканина вiд бiлої?
Основна функція білої жирової тканини- запасання жирових поживних речовин, а бурої – зігрівання тіла в холодну пору року.
37. Морфофункцiональнi особливостi пігментної тканини. Де в органiзмi зустрiчається пiгментна тканина?
Схожа в будові до пухкої сполучної тканини, але містить багато пігментних клітин, міститься під епідермісом на забарвлених ділянках шкіри)
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 908 | Нарушение авторских прав
|