АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Інші рефлекси довгастого мозку

На рівні довгастого мозку замикається велика кількість харчових (слиновидільний, жування, смоктання, ковтання) та захисних (кашлю, чхання, гикання, блювання) рефлексів, центри яких розташовані у ядрах черепних нервів.

Тонічна функція довгастого мозку полягає у тому, що він забезпечує підтримання деяких структур у головному та спинному мозку у стані постійного збудження. Виконання цієї ролі забезпечуються ретикулярною формацією (сітчастим утвором).

Оскільки обсяг довгастого мозку невеликий, анатомічна будова та здійснювані їм численні функції досить складні, то навіть невеликі осередки його поразки викликають різні клінічні симптоми, найчастіше двосторонні. При захворюваннях довгастого мозку спостерігаються розлади функції IX - XII пар черепно-мозкових нервів, пірамідні рухові порушення, розлади чутливості на обличчі, тулубі і кінцівках, порушення мозочкових функцій, дихання, вазомоторного апарату, серцевої діяльності та деякі інші порушення вегетативних функцій. Найбільш характерний бульбарний синдром, при якому на перший план виступають паралічі черепних нервів, ядра яких закладені в довгастому мозку

Ураження пірамідного шляху на рівні довгастого мозку викликають геміплегію або квадриплегию. Рідко виникає перехресний параліч внаслідок ураження пірамідного шляху на рівні його перехреста; при цьому параліч руки на одній стороні поєднується з паралічем ноги на протилежній стороні. Паралічі носять спастичний характер. Нерідко ураження пірамідного шляху втягують у процес ядра і корінці IX-XII пар черепно-мозкових нервів. При цьому на стороні вогнища настає параліч одного або кількох черепних нервів, а на протилежній - геміплегія, наприклад периферичний параліч під'язикового нерва на стороні поразки і геміплегія протилежних кінцівок [синдром Джексона (див. Альтернирующие синдроми)]. Мозочкові порушення при ураженнях довгастого мозку виражаються у вигляді гемиатаксии, гемиасинергии та інших мозочкових симптомів на стороні вогнища

Міст, Вароліїв міст (лат. pons Varolii) — відділ головного мозку, разом із мозочком складає задній мозок, розташований у стовбурі між довгастим та середнім мозком, вентральніше мозочка. Його дорзальна поверхня межує із четвертим шлуночком. Названий на честь італійського анатома та хірурга Констанцо Вароліо. В еволюції хребетних тварин міст з'являється тільки у ссавців.

Назва «міст» пов'язана із тим, що ця структура складається переважно із провідних шляхів. Повздовжні провідні волокна, розташовані глибоко у мості, є частиною провідних шляхів, що сполучають спинний мозок із вищими відділами головного мозку. В дорзальній частині мосту розташовується також велика кількість поперечних поверхневих волокон, що починаються у ядрах мосту і йдуть до двох півкуль мозочку. Ці ядра та їхні проекції відіграють роль у забезпеченні «діалогу» між мозочком та моторною корою.

У мості також беруть початок три пари черепних нервів (V трійчастий, VI відвідний та VII лицевий) і залягають ядра деяких із них (ядро лицевого нерва, ядро відвідного нерва, головне та рухове ядра трійчастого нерва, частково присінкові і завиткові ядра присінково-завиткового нерва). Інші ядра мосту є частиною ретикулярної формації. Також у цій структурі мозку розташовуються ядра, що разом із ядрами довгастого мозку беруть участь у регулюванні частоти дихальних рухів.

Мозочок (лат. — дослівно «малий мозок») — відділ головного мозку хребетних, що відповідає за координацію рухів, регуляцію рівноваги і м'язового тонусу. У людини розташований позаду від довгастого мозку і варолієвого моста, під потиличними частками півкуль головного мозку. За допомогою трьох пар ніжок мозочок отримує інформацію з кори головного мозку, базальних гангліїв екстрапірамідальної системи, стовбура головного мозку і спинного мозку. У різних таксонів хребетних взаємовідносини з іншими відділами головного мозку можуть варіюватись.

У хребетних, що володіють корою великих півкуль, мозочок являє собою функціональне відгалуження головної осі «кора великих півкуль — спинний мозок». Мозочок отримує копію аферентної інформації, що передається від спинного мозку до кори півкуль головного мозку, а також еферентної — від рухових центрів кори півкуль до спинного мозку. Перша сигналізує про поточний стан регульованої змінної (м'язовий тонус, положення тіла і кінцівок у просторі), а друга дає уявлення про потрібний кінцевий стан змінної. Співвідносячи першу і другу, кора мозочка може прораховувати помилку, про яку повідомляють рухові центри. Таким чином мозочок безперебійно коригує і самовільні і автоматичні рухи.

Хоч мозочок і пов'язаний з корою головного мозку, його діяльність не контролюється свідомістю.

21 Травлення – це сукупність фізичних, хімічних і фізіологічних процесів, забезпечуючи обробку і перетворення харчових продукті хімічні сполуки, здатні засвоюватися клітинами організму.

Фізичні зміни їжі в її механічній обробці, роздрібленні, перемішуванні і розчиненні під впливом ферментів, які знаходяться в соках травних залоз. Ферменти розщеплють білки, жири, вуглеводи до більш простих хімічних сполук (амінокислоти, гліцерин, жирні кислоти, моносахариди). Вода, мінеральні солі, вітаміни поступають в кров в незмінному виді.

Під обміном речовин розуміють сукупність змін, що відбуваються з речовинами від моменту їхнього надходження до організму з навколишнього середовища до моменту утворення кінцевих продуктів розпаду і виведення їх з організму.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 562 | Нарушение авторских прав