АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація органів чуттів

Органи чуття – це спеціалізовані органи, через які сприймаємо навколишній світ. Аналізатор має три частини:

1) Периферійна – сприймає подразнення

2) Проміжна – передає імпульс

3) Центральна – здійснює аналіз та синтез

Класифікація органів чуття:

· І тип (первинночутливі) – рецептором є нейросенсорна клітина, яка розвивається з нервової трубки (орган зору та нюху);

· ІІ тип (вторинночутливі) – рецептором є сенсорноепітеліальна клітина, яка розвивається з плакод ектодерми (орган слуху та рівноваги, смаку)

· ІІІ тип – чутливі (капсульовані та неінкапсульоані) нервові закінчення: рецептори тиску, дотику тощо.

Смакова система (орган смаку) — аналізатор зовнішнього середовища, що відповідає за дегустаційну функцію в організмі. Складовими частинами органа смаку є:

· смакові чашечки

· провідникові шляхи органа смаку

Смакові буруньки розташовані в товщі багатошарового плоского зроговілого епітелію язика. Загальна кількість смакових чашечок дорівнює 2000. Смакова брунька еліпсоїдної форми займає усю товщу епітеліального пласта від базальної мембрани до поверхні епітелію, де вона відкривається смаковою порою. У бруньці розрізняють смакові рецепторні клітини, підтримуючі клітини та базальні клітини.

· смакові клітини — витягнутої овальної форми, їх ядра розташовуються на базальному полюсі клітини. Цитоплазма рецепторних клітин багата на РНК, білки, містить добре розвинуті ЕПС та комплекс Гольджі. На апікальній поверхні смакових клітин є багато тонких мікроворсинок, які збільшують площу сприймаючої поверхні. Ці мікроворсинки називаються штифтиками. До базальної та бічної поверхонь рецепторних смакових клітин підходять закінчення безмієлінових нервових волокон.

· підтримаючі клітини — вузькі, високі клітини призматичної форми з великим ядром і світлою цитоплазмою, в якій добре розвинуті ЕПС, мітохондрії та елементи комплексу Гольджі.

· базальні клітини — невеликі клітини, які лежать на базальній мембрані, не досягають смакової пори і не контактують з нервовими волокнами. Вони є малодиференційованими клітинами і служать джерелом регенерації інших клітин.

Перші нейрони провідного шляху смакового аналізатора утворені:

· несправжньоодновідростковими клітинами вузла колінця лицевого нерва

· несправжньоодновідростковими клітинами нижнього вузла язикоглоткового нерва

· несправжньоодновідростковими клітинами нижнього вузла блукаючого нерва

Усі вони підходять до спільних для них чутливих ядер одинокого шляху, розташованих у довгастому мозку. У комплексі цих ядер містяться клітини других нейронів провідного шляху. Їх аксони переходять на протилежний бік, приєднуються до присередньої петлі й разом з нею підходять до присереднього і вентрального ядер, які є третіми нейронами, а їх аксони входять у кіркові центри смаку — приморськоконникову звивину, морський коник і гачок.

Нюхова система (орган нюху) -є аналізатором зовнішнього середовища, що як і орган смаку визначає й контролює якість повітря, їжі і напоїв. Орган нюху належить до контактних аналізаторів, що сприяє пізнанню навколишнього середовища, впливає на працездатність, рівень тиску крові та ритм дихання, дає можливість одержувати естетичну насолоду.

Провідні шляхи ідуть трьома частинами:

· перша йде бічною нюховою смугою

· друга присередньою нюховою смугою й поясом

· третя серединною нюховою смугою та присередньою поздовжньою смугою, розташованою на верхній поверхні мозолистого тіла в його сірому покриві

Волокна, що з’єднують треті нейрони з кірковим нюховим центром, проходять також у склепінні. Окремі аксони других нейронів вступають у кірковий центр, минаючи треті нейрони. Частина нейритів третіх нейронів робить перехрестя в передній спайці мозку, вони досягають кіркових центрів як свого, так і протилежного боку головного мозку.

Від морського коника йде еферентний шлях до підкіркових нюхових центрів проміжного мозку. В ядрах сірого горбка і сосочкових тіл здійснюється зв’язок з імпульсами чутливих систем внутрішніх органів. З цими ядрами морський коник з’єднується волокнами склепіння. Відростки клітин ядер таламуса проходять через задню ніжку внутрішньої капсули і вступають у кірковий нюховий центр.

Зоровий аналізатор (орган зору) — складова системи органів чуття, аналізатор зовнішнього середовища, що призначена для відтворення образів навколишнього середовища. Орган зору складається з очного яблука, зорового нерва та додаткових структур.

Світло є подразником світлочутливих рецепторів, розташованих у сітківці очного яблука. Ці рецептори — колбочкові та паличкові зорові клітини — є першим нейроном провідного шляху зорового аналізатора. Другий нейрон — це біполярні нейроцити, які з'єднують паличкові та колбочкові зорові клітини з вузловими клітинами сітківки. Аксони вузлових нейроцитів — третіх нейронів провідного шляху — утворюють зоровий нерв. Зоровий нерв через зоровий канал проникає в порожнину черепа, де з однойменним нервом другого ока утворює зорове перехрестя. Перехрещуються присередні частини зорових нервів, які йдуть від присередніх половин сітківки. Після перехрестя формується зоровий шлях. У зорових шляхах проходять волокна не від сітківки одного ока, як у зоровому нерві, а від однойменних половин сітківки обох очей. Зоровий шлях закінчується в підкіркових зорових центрах. У них розміщуються четверті нейрони провідного шляху зорового аналізатора.

Очне яблуко, сльозові залози, верхні повіки, жирове тіло іннервуються першою гілкою трійчастого нерва. Зовнішні м'язи очного яблука іннервують III, IV, VI черепні нерви.

На ранніх стадіях ембріогенезу частини очного яблука розвиваються з трьох зачатків — нервової трубки, ектодерми і мезенхіми. На початку другого місяця виникає нервовий зачаток у вигляді двох зорових пухирців — випинань бічних стінок майбутнього проміжного мозку. Передня частина зорового пухирця зближається з розташованою попереду нього ектодермою, яка поступово заглиблюється в порожнину зорового пухирця, унаслідок чого зоровий пухирець набуває форми двостінного келиха. Частина ектодерми розташована навпроти отвору очного келиха, відшнуровуєься, утворюючи кришталик. задня частина очного пухирця з'єднана з порожниною майбутнього проміжного мозку стебельцем.

У триімсячного зародка внутрішня стінка келиха перетворюється на сітківку з паличковидними і колбочковидними зоровими клітинами. Його зовнішня стінка утворює зовнішній пігментний шар сітківки. Стебельце очного келиха пронизують нервові волокна, які беруть початок від нейронів сітківки, входять у мозок й утворюють зоровий нерв. Мезенхіма, що оточує келих, проникає в його порожнину, утворюючи судинну оболонку разом з райдужкою і війковим тілом, волокнисту оболонку, бере участь в утворенні склистого тіла. Передня частина волокнистої оболонки перетворюється на рогівку, задня — на щільну білкову оболонку.

Повіки починають утворюватися на третьому місяці розвитку у вигляді складок ектодерми. З неї розвивається сполучна оболонка, а з епітелію сполучної оболонки верхньої повіки виникає сльозова залоза. З міотомів трьох пар головних сомітів утворюються шість окорухових м'язів.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 627 | Нарушение авторских прав